Види аудиту та його класифікація

Види аудиторських послуг

Відмінності аудиту від інших форм контролю

Види аудиту та його класифікація

ВІД ІНШИХ ФОРМ КОНТРОЛЮ

Тема 2. ВИДИ АУДИТУ ТА ЙОГО ВІДМІННІСТЬ

Завдання аудиту

Завдання 1.2

Завдання 1.1

Ситуаційні завдання

ЗАВДАННЯ ДДЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ

Питання для підсумкового контролю

1. Види економічного контролю.

2. Форми економічного контролю.

3. У чому полягає відмінність економічного контролю від фінансово-господарського?

4. Суть контролю як функції управління.

5. Місце аудиту в системі економічного контролю.

6. Пояснити суть аудиту, його мету і завдання.

1. Історія становлення і розвитку аудиту в світі.

8. Дати характеристику тенденцій, які впливають на розвиток аудиту в світі.

9. Історія становлення і розвиток аудиту в Україні.

10. Пояснити відмінність конкретних завдань аудиту від загальних.

11. Обґрунтувати необхідність аудиту.

12. Характеристика основних етапів розвитку аудиту в світі.

Скласти хронологічну таблицю розвитку аудиту в Україні, використову­ючи нормативні документи держави та громадських організацій: Аудиторсь­кої палати України (АПУ) та Спілки аудиторів України (САУ).

1. Керівник аудиторської фірми перед початком аудиту ВАТ "Карпати" дав групі аудиторів такі завдання:

1) вивчити бізнес клієнта;

2) укласти договір на аудиторську перевірку;

3) вивчити і проаналізувати статут та інші установчі документи ВАТ "Карпати";

4) скласти загальний план аудиторської перевірки;

5) розробити програму аудиту та визначити аудиторські процедури;

6) оцінити ефективність системи обліку і внутрішнього контролю;

7) здійснити перевірку обліку основних засобів;

8) перевірити дотримання норм нарахування амортизації (зносу);

9) здійснити перевірку інших активів і зобов'язань підприємства;

10) перевірити облік власного капіталу ВАТ "Карпати";

11) визначити й оцінити аудиторський ризик;

12) проаналізувати і дати оцінку зібраних доказів щодо достовірності фінансової звітності;

13) скласти аудиторський висновок;

14) скласти акт прийому-виконання аудиторських послуг.

2. Потрібно проаналізувати завдання, поставлені керівником аудиторської фірми перед аудиторами, і визначити, які з них сто­суються завдань аудиту: загальних, часткових (окремих); функціо­нальних. Для цього потрібно скласти таблицю 1.1 і записати відпо­відні завдання аудиту в зазначені графи.

Таблиця 1.1

Загальні	Часткові (окремі)	Функціональні

Для правильного розуміння змісту аудиторського контролю, його функцій і перспектив розвитку та використання в системі управлін­ня суб'єктами господарської діяльності важливе значення має нау­ково обґрунтована класифікація аудиту. Вивчення вітчизняної і зарубіжної спеціальної економічної літератури з аудиту підтверджує неоднозначність поглядів різних економістів про види аудиту та його класифікацію. Більшість учених залежно від суб'єкта аудиту окре­мо виділяють аудит зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аудит в Україні здійснюється незалежними сертифікованими аудиторами на договірній основі зі суб'єктами господар­ської діяльності згідно з Законом України "Про аудиторську діяль­ність". Незалежні аудитори (аудиторські фірми) повинні отримати в АПУ сертифікат аудитора.

Внутрішній аудит здійснюється висококваліфікованими штатни­ми працівниками самого підприємства. Для внутрішніх аудиторів сертифікат не обов'язковий.

Між зовнішнім і внутрішнім аудитом є певний зв'язок і відмін­ності. Для аудитора, який проводить зовнішній аудит, дуже важли­во дослідити роль, що виконує в організації внутрішній аудит з метою зменшення дублювання робіт. Це можливо незалежно від того, чи охоплює внутрішній аудит фінансову систему, чи контролює такі сфери, як управління руху товарно-матеріальних цінностей або фінансовий менеджмент. Крім цього, у МСА наголошується на тому, що зовнішній ау­дитор повинен оцінити внутрішню функцію аудиту так, як він вважає за доцільне. Це буде відповідати визначенню суті, часу прове­дення та обсягу процедур аудиту. Адекватна функція внутрішнього аудиту буде оправданням скорочення процедур, виконаних зовніш­нім аудитором, але не може виключати їх.

Отже, зовнішній аудитор певною мірою покладається на резуль­тати роботи внутрішнього аудиту. При розв'язанні однакових зав­дань внутрішні та зовнішні аудитори можуть використовувати ті ж самі прийоми і процедури контролю. Це підтверджує тісний зв'язок між зовнішнім і внутрішнім аудитом.

Однак між цими видами аудиту є певні відмінності. Зовнішній аудит відрізняється від внутрішнього метою і завданнями, об'єктом дослідження, видом діяльності, організацією роботи, взаємовідно­синами з керівництвом суб'єкта перевірки, кваліфікацією, організа­цією оплати праці аудиторів, відповідальністю, звітністю тощо.

Мету і завдання зовнішнього аудиту обумовлює договір між аудитором (аудиторською фірмою) і клієнтом, а для внутрішнього аудиту завдання ставить керівництво підприємства. Аналогічно ви­значають, виходячи із мети і завдання аудиту, об'єкти контролю.

Організація роботи внутрішніх аудиторів і їх функціональні обов'язки визначає керівник підприємства, а для зовнішніх аудито­рів — директор аудиторської фірми. У випадку, коли аудитор здій­снює діяльність не як юридична особа, він керується тільки чин­ним законодавством і МСА.

Для зовнішнього і внутрішнього аудиту існують певні відмінно­сті у вимогах щодо кваліфікації аудиторів. Зовнішній аудитор по­винен скласти спеціально створеній АПУ комісії іспити на право отримання сертифіката аудитора. До внутрішніх аудиторів такі вимоги не висуваються. Отже, внутрішнім аудитором може бути працівник із вищою або середньою спеціальною освітою без серти­фіката аудитора.

Зовнішній і внутрішній аудит мають також певні відмінності в оплаті праці, відповідальності та звітності.

Зарплата внутрішніх аудиторів визначається чинною системою оплати праці на даному підприємстві, а зарплата зовнішніх аудито­рів переважно залежить від обсягу виконаних робіт, хоч багато крупних аудиторських фірм України використовують погодинну форму оплати праці.

Внутрішні аудитори підзвітні й несуть відповідальність перед керівництвом підприємства, де вони є штатними працівниками. Зовнішні аудитори насамперед відповідальні перед клієнтом і тре­тіми особами. Характер і рівень відповідальності зовнішніх аудито­рів визначається Законом України „Про аудиторську діяльність” і договором на аудиторську перевірку, укладеним між аудитором (аудиторською фірмою) та клієнтом. Крім матеріальної відповідальності, зовнішній аудитор може нести адміністративну відповіда­льність.

Зовнішній аудитор звітується перед замовником у вигляді скла­дання аудиторського висновку, один з примірників якого у перед­бачених законом випадках передається в певні контролюючі орга­ни і публікується в пресі. Наприклад, обов'язковому опублікуван­ню підлягає річна бухгалтерська звітність відкритих акціонерних товариств, яку підтверджує аудитор. Внутрішній аудитор звітуєть­ся тільки перед своїм керівництвом.

Внутрішній аудит в Україні поки що впроваджується повільно і не посів належного місця в системі управління великих і середніх підприємств. Діючі контрольно-ревізійні служби на багатьох під­приємствах не виконують повною мірою всіх функцій, властивих внутрішньому аудиту. Наприклад, ревізійні служби системи спо­живчої кооперації здебільшого здійснюють лише ревізію й темати­чні перевірки.

Важливе наукове і практичне значення для планування, вибору методики і визначення процедур аудиту має його класифікація за об'єктами контролю. За цією ознакою економісти виділяють аудит річної бухгалтерської звітності, "на відповідність" (узгодженості) й операційний.

Один з найважливіших видів аудиторських послуг є аудит фі­нансової звітності. Основною метою і завданням цього виду аудиту, як відомо, є підтвердження бухгалтерської звітності. Обсяг цього виду аудиту значною мірою залежить від чинного законодавства.

Із внесенням змін і доповнень до Закону України "Про аудиторську діяльність" кількість підприємств, що в обов'язковому порядку повинні щорічно підтвердити аудиторським висновком свою фінансову звітність, значно зменшилася. Згідно із внесеними зміна­ми, обов'язковому аудиту підлягають лише комерційні банки, стра­хові компанії, фондові біржі, довірчі товариства, відкриті акціонерні товариства.

Переважна кількість підприємств, заснованих у формі товариств з обмеженою відповідальністю, закритих акціонерних товариств, кооперативів тощо можуть проводити аудит фінансової звітності лише за власної ініціативи. Враховуючи економічну ситуацію, відсутність обігових коштів, більшість цих підприємств з власної ініціативи досить рідко замовляють аудиторську перевірку.

Основною метою аудиту "на відповідність" є перевірка фінансо­вого стану підприємств, підтвердження достовірності показників звітності та іншої інформації на вимогу законодавства. У процесі аудиту "на відповідність" аудитори керуються положеннями Зако­нів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про банкрут­ство" та іншими законодавчими і нормативними актами, а також процедурами і правилами, регламентованими персоналу підприєм­ства вищим керівництвом (адміністрацією).

Закордонна і вітчизняна економічна література окремо розгля­дає управлінський (операційний) аудит. Зауважимо, що управлінський (операційний) аудит поділяється на три види: функціональний, організаційний і спеціальний.

Під функціональним аудитом зарубіжні вчені розуміють аудит окремих функцій постачання, виробництва, збуту або функції отри­мання і витрачання коштів, здійснення грошових розрахунків тощо. У вітчизняній економічній літературі це називають процесами (ци­клами) господарських операцій.

Організаційний аудит передбачає дослідження певної підсисте­ми або окремих структурних підрозділів, наприклад, відділу, цеху або дочірньої компанії. Основну увагу організаційний аудит спря­мовує на виявлення того, наскільки ефективно і продуктивно вза­ємодіють функції. Для цього виду аудиту особливо важливий план організації і метод координації діяльності.

Спеціальний аудит різноспрямований і визначається потребами адміністрації. До спеціального аудиту можна віднести визначення неефективності функціонування системи електронної обробки даних, дослідження можливості зловживань у тому чи іншому підрозділі підприємства, пропозиції про зниження собівартості продукції (ро­біт, послуг) тощо.

За функціональними, організаційними і спеціальними ознака­ми можна класифікувати не тільки управлінський аудит, а й аналогічно аудит фінансової звітності, процес якого теж здійсню­ється за циклами господарських операцій і виробництва.

У закордонній практиці, крім управлінського аудиту, широко застосовується екологічний аудит. Екологічний аудит — це аналіз рівня відповідності організації вимогам екологічного законодавства. Цей вид аудиту широко використовується в індустріальне розвину­тих регіонах України, зокрема в Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій областях.

Отже, розглядаючи класифікацію аудиту за напрямами контро­лю, доцільно виділити такі види аудиту: фінансової звітності, від­повідності, управлінський, екологічний.

Класифікацію аудиту за ознакою обов'язковості здійснення в економічній літературі розглядають переважно українські вчені. Закордонні автори не надають уваги цій класифікації тому, що в їх країнах законодавство стабільніше і аудит фінансової звітності обо­в'язковий. У Великобританії, наприклад, він здійснюється згідно з Актом про компанії 1985 р. (із доповненнями 1989 р.), де передба­чено обов'язкове підтвердження річної фінансової звітності всіх компаній з обмеженою відповідальністю.

За охопленням об'єктів контролю аудит поділяють на однопредметний і багатопредметний. Однопредметний аудит — це дослідження питання одного виду (предмета) аудиту — платоспроможності емі­сії цінних паперів та ін. Багатопредметний аудит охоплює широке коло об'єктів контролю.

В Україні проведення зовнішнього аудиту регламентується чин­ним законодавством і нормативними актами. Але це стосується лише зовнішнього, а не внутрішнього аудиту фінансової звітності. Тому доцільно класифікувати аудит залежно від обов'язковості укладан­ня договору на договірний і недоговірний.

За формою власності аудиторського органу аудит поділяється на державний, колективний, приватний. В Україні, на відміну від розвинутих країн Заходу, аудиторський контроль на державному рівні поки що не набув поширення. Ці функції виконує контроль­но-ревізійне управління при Міністерстві фінансів України.

Колективний аудит передбачає діяльність окремих аудиторів через аудиторські фірми, а приватний — коли процес аудиту здійснюєть­ся окремим аудитором, котрий зареєстрований в органах влади як підприємець (не юридична особа).

Беручи до уваги певні традиції наукової класифікації в еконо­мічному аналізі, ревізії та контролі, доцільніше розглядати аудит залежно від періодичності здійснення як одноразовий і періодич­ний. У свою чергу, залежно від часу проведення аудит варто класифікувати на попередній, оперативний (перманентний), ретро­спективний та стратегічний.

Вживання терміну "попередній" правильніше, ніж "запобіжний", оскільки аудитор не завжди здатний запобігти негативних явищ і фактів, що виникають у господарській діяльності суб'єкта перевірки.

Викликає певний науковий і практичний інтерес класифікація аудиту залежно від стадій його розвитку на підтверджувальний, системно-орієнтований, аудит, що ґрунтується на ризику.

Залежно від галузей діяльності аудит поділяють на загальний, банківський, страхових організацій, бірж, позабюджетних фондів, інвестиційних компаній та ін.

В економічній літературі відсутня класифікація аудиту зале­жно від видів послуг. Це пояснюється тим, що багато економістів розуміють під аудитом лише аудит фінансової звітності, а інші види послуг відносять до аудиторської діяльності. Варто дотримуватися думки відомого засновника аудиту Роберта Монтгомері, який наго­лошував, що визначення аудиту повинно бути достатньо широким, аби ним можна було охопити всю гаму типів і цілей перевірки. Отже, беручи до уваги характер аудиторських послуг, аудит мо­жна класифікувати на аудит фінансової звітності, підтвердження бу­хгалтерської звітності у зв'язку з приватизацією, випуском цінних паперів, аналіз фінансового стану, консультації з питань ведення бухгалтерського обліку, оподаткування, складання бухгалтерської звітності, розробка бізнес-планів тощо.

На основі вивчення спеціальної економічної літератури і прак­тичного досвіду роботи вітчизняних і закордонних аудиторських фірм доцільно розглядати класифікацію аудиту за такими ознака­ми: суб'єкт аудиту, напрями аудиту, обсяг (масштаб) роботи, охо­плення об'єктів контролю, обов'язковість укладання договору, фор­ма власності аудиторського органу, періодичність здійснення, час про­ведення, стадії розвитку аудиту, галузь діяльності суб'єкта перевір­ки, характер аудиторських послуг (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Дата добавления: 2014-01-06