Відмінності аудиту від інших форм контролю

Класифікація аудиту

№ за / п	Ознака класифікації	Види аудиту
1.	Суб'єкт аудиту	1.1. Зовнішній
1.2. Внутрішній
	Напрями аудиту	2.1. Фінансової звітності
2.2. На відповідність
2.3. Управлінський
2.4. Екологічний
3.	Обов'язковість (регламентація)	3.1. Обов'язковий
3.2. Необов'язковий
4.	Охоплення об'єктів контролю	4.1. Однопредметний
4.2. Багатопредметний
5.	Обов'язковість укладання договору на аудит	5.1. Договірний
5.2. Недоговірний
6.	Форма власності аудиторського органу	6.1. Державний
6.2. Колективний
6.3. Приватний
7.	Періодичність здійснення	7.1. Періодичний
7.2. Одноразовий
8.	Обсяг роботи	8.1. Загальний
8.2. Локальний
9.	Час проведення	9.1. Попередній
9.2. Оперативний
9.3. Ретроспективний
9.4. Стратегічний
10.	Стадії розвитку аудиту	10.1. Підтверджувальний
10.2. Системно-орієнтований
10.3. Ризико-орієнтований
11.	Галузь діяльності суб'єкта перевірки	11.1. Загальний
11.2. Банківський
1 1.3. Страховий
1 1.4. Біржовий та ін.
12.	Характер аудиторських послуг	12.1 Підтвердження звітності
12.2. Аналіз фінансового стану
12.3. Консультації
12.4. Складання бізнес-плану та ін.

Запропонована в таблиці 2.1 класифікація аудиту має не тільки теоретичне, а й практичне значення. По-перше, вона дає змогу краще зрозуміти суть окремих видів аудиту та їх використання на практи­ці. По-друге, допомагає чіткіше визначити об'єкти аудиту. По-третє, науково обґрунтована класифікація має практичне значення для організації аудиту, зокрема для планування аудиту, вибору методи­ки аудиторського контролю та форми і змісту аудиторського вис­новку.

Аудит як форма економічного контролю має багато спільного з іншими його формами - ревізією фінансово-господарської діяль­ності, судово-бухгалтерською експертизою, слідством, службовим роз­слідуванням, тематичною перевіркою.

Ці форми контролю часто досліджують один предмет — фінан­сово-господарську діяльність підприємств — і застосовують спільні методичні прийоми та процедури контролю, використовують одна­кові джерела інформації (законодавчі акти і нормативні документи, організаційно-розпорядну документацію, первинні облікові докумен­ти, дані реєстрів бухгалтерського обліку і звітності), обґрунтовують свої висновки на документально достовірних доказах.

Водночас між аудитом, ревізією фінансово-господарської діяль­ності та судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмін­ності, зумовлені їх юридичною природою, цілями і завданнями, які вони розв'язують, тощо (табл. 2.2).

Аудит як незалежна форма фінансово-господарського контролю здійснюється з метою виконання замовлення у повній відповідності до договору замовника й аудиторської фірми. Завдання аудиту формуються відповідно до поставленої мети і визначаються систе­мою нормативно-правового регулювання аудиторської діяльності, договірними зобов'язаннями аудитора. Залежно від виду аудиту перевірка може здійснюватися як до початку, так і після виконання господарських операцій, а також у процесі фінансово-господарської діяльності.

Ревізія ґрунтується на застосуванні спеціальних прийомів для виявлення негативних і узагальнення позитивних аспектів діяльно­сті підприємства, вивчення, накопичення і фіксації господарських недоліків для визначення ефективності і законності господарюван­ня. Ревізія відрізняється від інших форм контролю тим, що вивчає тільки минулі господарські операції на основі фіксованої інформа­ції. Вона комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства. Розбіжності між методикою аудиторської перевірки та ревізії полягають у тому, що основною метою ревізії є пошук та фіксація зловживань з обов'язковим повідомленням вищестоящої організації і правоохоронних органів. У практиці аудиту поведінка аудитора у випадку виявлення зловживань належить до сфери про­фесійної етики. Аудитор як незалежний працівник не зобов'язаний повідомляти правоохоронні органи про факти виявлених зловживань і шахрайства.

Ревізори здійснюють перевірки лише з позицій дотримання за­конності господарських операцій, не визначаючи перспектив діяль­ності підприємства. На відміну від ревізії прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства — одне з основних завдань аудиту.

У проведенні аудиту зацікавлені власники та керівни­цтво підприємства, які є замовниками. Ревізію фінансово-господар­ської діяльності призначає наказом керівник підприємства. Судово-бухгалтерську експертизу призначає слідчий або суд (арбітраж) зазвичай після проведення ревізії, що виявила конфліктні ситуації, які стали предметом судового розгляду. Тому судово-бухгалтерська експертиза має багато спільного з ревізією фінансово-господарської діяльності. Ревізія може проводитися за рішенням правоохоронних органів у момент судово-бухгалтерської експертизи, якщо зібрано недостатньо доказів про підтвердження суми збитків, нестач у ма­теріально відповідальних осіб. Законодавчими актами аналогічна функція аудиту не передбачена.

Таблиця 2.2

Дата добавления: 2014-01-06