КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Нормування праці
Для забезпечення найкращого використання персоналу велике значення має застосування наукової організації праці на підприємстві. Під науковою організацією праці розуміють розробку і впровадження системи організаційно – технічних та санітарно – гігієнічних заходів, що спрямовані на вдосконалення методів і умов праці на основі досягнень науки й техніки та забезпечують підвищення продуктивності праці. Напрямки організації праці: - організація робочих місць, їх атестування та раціоналізація; - обслуговування робочих місць; - розподіл та кооперування праці; - розвиток колективних форм організації праці; - застосування новітніх методів та прийомів праці; - нормування праці; - матеріальне та моральне стимулювання працівників; - забезпечення нормальних умов праці; - встановлення сприятливих режимів праці та відпочинку, дотримання техніки безпеки, проведення санітарно – технічних заходів, технічна етика; - контроль за дисципліною праці; - підвищення кваліфікації та культурного рівня працівників. Процес організації праці на підприємстві відбувається у певному просторі та часі. Регламентація праці в часі здійснюється через встановлення норм праці. Нормування праці – процес визначення об’єктивно необхідних витрат робочого часу у виробничій діяльності. Норми в сучасних умовах: Норма часу – регламентована величина затрат часу для виробництва одиниці продукції або на виконання роботи одним або групою працівників. Складається з: - норми підготовчо – заключного часу; - норми штучного часу – оперативний час, час на заміну предмета праці, допоміжний час (завантаження сировини, вихід готової продукції); обслуговування робочого місця, час перерв.
Норма виробітку – обґрунтована кількість обсягу робіт, яку повинен виконати один або група працівників певної кваліфікації за одиницю часу: Норма чисельності – кількість виконавців певного професійного складу, що обслуговують якийсь об’єкт (обсяг роботи). Норма обслуговування – це визначена кількість об’єктів (машин, обладнання), яку повинен обслуговувати один або група працівників за одиницю часу. Нормоване завдання – встановлює необхідний асортимент та обсяг робіт, які мають бути виконані бригадою за певний проміжок часу. Норма керованості – кількість працівників або підрозділів, що підпорядковані одному або кільком керівникам. Комплексні норми – сукупні витрати часу на виконання корисного обсягу робіт у передбачені терміни. Норми праці слугують основою планування та організації виробництва, оплати праці, стимулювання зростання продуктивності праці. Нормативи – це розраховані величини затрат робочого часу і трудових ресурсів. Для оцінки ефективності використання робочого часу використовуються дані про структуру затрат робочого часу. Найпоширенішими на підприємствах методами аналізу трудових процесів є: хронометраж, фотографія робочого часу, фотохронометраж. При цьому фактичні затрати часу вимірюються за допомогою секундомірів, хронометрів, годинників, хронографів. Усі методи дослідження затрат робочого часу складаються з таких основних етапів: - підготовка до спостереження; - проведення спостереження; - оброблення даних; - аналіз результатів і підготовка пропозицій щодо удосконалення організації праці. За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються. Виділяють три способи проведення хронометражу: безперервний (за поточним часом), відбірковий і цикловий. За безперервного способу всі елементи певної операції досліджуються відповідно до послідовності їх виконання. Відбірковий спосіб хронометражу застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання. Цикловий спосіб – для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3-5 секунд).
Залежно від об’єкта спостереження розрізняють такі фотографії: - фотографія використання часу працівника (індивідуальна, групова, самофотографія); - фотографія часу роботи устаткування; - фотографія виробничого процесу. За індивідуальної фотографії спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу. У тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці, здійснюється групова фотографія робочого часу. Самофотографію здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення. Це сприяє залученню всіх працівників до активної участі у виявленні й усуненні втрат робочого часу. Фотографія часу використання устаткування - це спостереження за його роботою та перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування затрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома). Фотографія виробничого процесу – це одночасне вивчення затрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи. Спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, другий – за устаткуванням, тобто двостороннє спостереження. Раціональність затрат робочого часу управлінського персоналу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з нормативними і визначення оптимальної структури виконуваних робіт. Методи аналізу використання робочого часу персоналу апарату управління розподіляються на три групи: особистих спостережень; одержаних даних від співробітників; розрахункові. Методи особистих спостережень бувають неперервними (фотографія робочого часу і хронометраж) та вибірковими (періодичні і моментні спостереження). Методами одержання даних від співробітників є анкетування (суцільне, вибіркове, індивідуальне), інтерв'ювання (індивідуальні і групові бесіди) і самофотографія робочого дня.
До розрахункових методів відносяться розрахунки середньоарифметичних, середньозважених і інші характеристики затрат часу згідно даних кількості видів виконаних робіт за певний період часу. Найбільш поширеними методами нормування праці є методи: мікроелементного нормування; аналітичного нормування – здійснення попереднього аналізу виробничих можливостей робочих місць та визначення необхідних витрат часу на кожний елемент та операцію у цілому (фотозйомка та кінозйомка); статистичного нормування; експертного нормування.
Дата добавления: 2014-01-06; Просмотров: 316; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |