Ознаки, які використані для оцінки луб'яних волокон. Державні стандарти на луб'яні волокна

Принципи оцінки якості лляного волокна

Лекція № 2

Луб'яні волокна надходять у прядіння, де одержувана пряжа оцінюється лінійною щільністю. Процес прядіння передує чесання. Під час чесання тіпаного волокна завжди виходить декілька сортів довгого чесаного волокна й пачосів (переплутаного волокна). З волокна кожного із цих сортів одержують пряжу певної лінійної щільності.

Подібно тому, як чесаному волокну присвоюють номер залежно від лінійної щільності виробленої з нього пряжі, номер тіпаного (довгого) волокна залежить від номера чесаного волокна й пачосів, які з нього одержують. Довге волокно до чесання являє собою суміш прядомих матеріалів декількох сортів. Чим більше із цієї суміші можна одержати чесаного волокна високих сортів, тим вище її якість (номер). Таким чином, середній номер такої суміші повинен ураховувати не тільки якість, але й кількість всіх складових суміші сортів.

N_сер = (∑G_чN_ч + ∑ G_очN_оч ) / (∑G_ч + ∑G_оч) (1)

Визначений таким способом номер називається загальним середнім номером прядомих матеріалів. Він не враховує непрядомі домішки, вилучені з волокна в процесі чесання у вигляді вигарів.

З урахуванням вигарів номер тіпаного волокна визначають за формулою:

N_тіп = (∑G_чN_ч + ∑G_очN_оч) / G_тіп (2)

або в процентному вираженні:

N_тіп = (∑В_чN_ч + ∑В_очN_оч) / 100 (3)

Таким чином, кількість масономерів або процентономерів тіпаного волокна дорівнює сумі масономерів або процентономерів всіх отриманих з нього продуктів:

G_тіпN_тіп = ∑G_чN_ч + ∑G_очN_оч

100N_тіп = ∑В_чN_ч + ∑В_очN_оч (4)

Ці формули покладені в основу оцінки довгого волокна льону й пеньки за діючими державними стандартами.

Контрольне чесання з визначенням якості одержуваних чесаних матеріалів є контрольним стандартизованим методом визначення якості довгого волокна. Цей метод застосовують для перевірки стандартних зразків волокна у відділах стандартизації та сертифікації луб’яної продукції. Передбачено можливість його використання у випадку розбіжностей при здачі або прийманні волокна. У повсякденній практиці загальна оцінка якості волокна проводиться органолептично за допомогою сезонних стандартних зразків.

Продукція, вироблена льонозаводами і коноплезаводами, повинна відповідати встановленим державним стандартам (Держспоживстандарт). Стандарти зобов'язують постачальників продукції дотримуватися певних вимог до якості продукції, а також до ступеня її однорідності, вологості, засміченості й інших показників.

Більшістю діючих стандартів на луб'яні волокна передбачена органолептична оцінка їхньої якості. Простота й швидкість роблять органолептичну оцінку практично незамінної у виробничих умовах, коли щодня необхідно оцінювати велику кількість готової продукції. Для підвищення точності органолептичної оцінки використовують стандартні зразки (еталони) оцінюваного матеріалу всіх сортів. Еталони складають на певний строк, найчастіше на рік, на основі контрольних розробок (контрольного чесання) і даних інструментальної оцінки.

Оцінювач (сортувальник) оцінює сировину шляхом зіставлення відібраної середньої проби з еталонами.

При оцінці волокна враховують ознаки й властивості, що визначають його прядильну здатність. Основними ознаками довгого волокна є міцність, гнучкість (м'якість) і товщина.

Крім позитивних ознак, при оцінці враховують недоліки волокна, які впливають на основні ознаки, зниження прядильної здатності волокна, або заважають нормальній організації технологічного процесу. До них відносяться строкатість кольору, розтягнутість, засміченість.

У всіх стандартах на волокно визначені вимоги до його вологості. При підвищеній вологості збільшується маса волокна, знижується вихід чесаного волокна. При зберіганні волокна з підвищеною вологістю можливе його псування. Стандартами передбачена максимально припустима та кондиційна вологість. У перерахуванні на кондиційну вологість ведеться облік волокна. Для луб'яних волокон різних видів кондиційна вологість становить 12 - 14%.

Основними ознаками, за якими оцінюють коротке волокно, є закостриченість і міцність. Стандартами на коротке волокно льону, пеньки й кенафу встановлено максимально припустимий відсоток вмісту костриці для волокна кожного сорту. При повсякденній оцінці заводської готової продукції вміст костриці визначають органолептично, а під час контролювання та складання стандартних зразків - за допомогою лабораторного аналізу. У стандарті на коротке волокно кенафу, крім вмісту костриці, передбачений вміст інших домішок (залишків насіннєвих коробочок). Стандартами на коротке волокно всіх луб'яних культур враховується міцність волокна, тому що від неї насамперед залежить міцність майбутнього виробу.

Міцність виробу залежить також від сили тертя між волокнами, а тертя у свою чергу залежить від довжини волокна. Тому при органолептичній оцінці враховують тяглистість волокна, тобто опір, вироблений клаптиками волокна при їхньому розриві. Чим більший цей опір, тим міцніший буде виріб, вироблений з короткого волокна. Під час інструментальної оцінки короткого льоноволокна визначають міцність при розриві скрученої з нього за певних умов стрічечки. Також враховують наявність гнізд костриці, недоробку, зажгученість, шишкуватість, строкатість кольору.

Дата добавления: 2014-01-06