Поява урядового паблік рилейшнз

Паблік рилейшнз має непересічне суспільно-політичне значення. Нині ця сфера, без перебільшення, є наріжним каменем демократич­ного устрою. Як справедливо зазначав Е. Бернайс на прикладі США, "паблік рилейшнз відіграла визначну роль у збереженні плю­ралізму американського суспільства через відкриття каналів кому­нікації і надання можливості опозиційним групам зрозуміти один одного" [48].

Жодна теорія демократії не може обминути фундаментальної ди­хотомії "держава — громадянське суспільство". Іще Г. Гегель проти­ставляв державі громадянське суспільство, розглядаючи його як ан­титезу, або альтернативу, державі. Громадянське суспільство, тобто добровільні об'єднання громадян з метою самоврядування, захисту прав і свобод, сприяння вільному обміну ідеями, покликане запобіга­ти зловживанням владою з боку держави.

Паблік рилейшнз є одним із засобів повноцінного функціонування громадянського суспільства, завдяки якому громадяни висувають і по­пуляризують громадянські ініціативи та об'єднуються, щоб спільними зусиллями розв'язувати суспільні проблеми без сприяння державних інститутів.

Чимало філософів (зокрема, К. Маркс) визначали державу як інструмент примусу, придушення з метою забезпечення існуючого суспільно-економічного устрою. Сучасна західна ліберальна думка так само грунтується на визначенні держави як узаконеного застосу­вання фізичної сили на певній географічній території (М. Вебер). Та­кий вислів, як "застосування фізичної сили", сам по собі може викли­кати заперечення через удавану різкість. Це зазначає американський учений А. Бентлі, який пропонує замість слова "сила" вживати сло­во "примус" [49].

Словосполучення "засоби примусу" вживає і Т. Скокпол у своєму визначенні держави як організації, що контролює ці засоби примусу, які відрізняються від засобів, що застосовуються іншими організаці­ями на цій території; ця організація автономна, централізована та офіційно координована [51].

Наголосити на силі як основній ознаці та головному чиннику держави потрібно ще й тому, щоб підкреслити постійну суперечність між правами особи та державою. Однак це не апелювання до абсолютної свободи абстрактної особи і поготів не анархістські заклики до знищення держави як організації. Немає потреби переконувати в необхідності не лише її існування, а й належного функціонування. Але треба свідомо визнати, що держава не лише забезпечує безпеку для особи, правам якої може загрожувати уявна абсолютна свобода іншої особи або групи індивідуумів; вона — держава — є джерелом загроз уже визнаним правам особи або групи осіб у межах держави або нації. Показово, що як марксисти (неомарксисти), так і прихиль­ники ліберальної теорії одностайні в таких застереженнях. Триває постійний переговорний процес між державою та її громадянами щодо того, яким ступенем свободи готові поступитися ці громадяни в обмін на безпеку, гарантовану їм державою (ще Дж. Лок назвав такі угоди соціальним контрактом).

Дата добавления: 2014-01-07