Тема 2. Методологічні принципи і методи вивчення психіки

Характеристика стран с переходной экономикой

1. Переход к рынку оказался очень болезненным и сопровождается следующими тенденциями:

- спад экономического развития;

- инфляция;

- приватизация, которая не смогла сформировать эффективного собственника и т.п.

2. Сегодня страны с переходной экономикой сменили стратегию выживания на стратегию эффективного развития:

- трансформации промышленности на использование современных технологий;

- согласование структурного и либерального преобразования рынков;

- выбор валютной политики;

- экономическая интеграция.

Лекція №1

1. Методологічна основа вивчення психіки: основні принципи психологічного дослідження.

2. Поняття методу в психології, основні методи психологічного дослідження.

1. Методологія науки – це її світоглядні позиції, що визначають розуміння предмету, який вивчається, підхід до нього, призначення, спрямованість і спосіб досліджень. Тобто, це вчення про ідейну позицію науки, логіку і методи її дослідження.

Методологія – це вчення про загальні точки зору, з яких повинен виходити дослідник психічної природи «Я» людини, про правила, яких він повинен дотримуватися в дослідженні, та про засоби, якими він має користуватись.

Іншими словами, методологія – це вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідження діяльності.

Методологія базується на своєрідності предмета науки і поділяється на технічну та філософську.

Т ехнічна методологія вивчає зовнішні та спеціальні ознаки явищ, які потребують спеціальних прийомів дослідження. Вона визначає процедурні особливості методик психологічного дослідження та психологічного впливу.

Філософська методологія пізнає загальні широкі властивості та співвідношення явищ, які відрізняють одну науку від інших. Філософською методологією психології є філософія людини (філософська антропологія), яка виявляє себе у принципах побудови психологічного дослідження – вихідних положеннях, які обумовлюють наукову взаємодію психолога із психологічно-змістовними явищами світу.

Розрізняють три рівні методології будь–якої науки: загальний, спеціальний та частинний.

Загальна методологія забезпечує правильні та точні уявлення про найзагальніші закони розвитку об’єктивного світу, його складові, а також місце і роль в ньому явищ, які вивчає певна наука.

Спеціальна методологія, або методологія окремої науки, спрямована на формулювання частинних законів і закономірностей розвитку та функціонування досліджуваних феноменів.

Частинна методологія – сукупність методів, способів, прийомів та методик дослідження конкретною наукою явищ, які становлять предмет та об’єкт її аналізу.

Загальну методологію психології становлять діалектико-матеріалістичний підхід до розуміння навколишнього світу, ролі та місця психіки та психічного в ньому.

Спеціальну методологію психології становлять її методологічні принципи.

Загальноприйнятими методологічними принципами дослідження психіки та психічних явищ є наступні: детермінізму, випереджального відображення, єдності психіки (свідомості) та діяльності, розвитку, системності, обєктивності.

Принцип детермінізму (або системного детермінізму психічного) – визнання причинної обумовленості психічних явищ процесами вищої нервової діяльності і діями зовнішнього середовища. Він вказує на загальний закономірний зв'язок природи, суспільства, мислення, закономірну і необхідну залежність психічних явищ від чинників, що породжують їх.

Цей принцип означає: 1) всі психічні явища, як і психіка в цілому, розуміються як вторинне утворення, явища, причинно обумовлені об'єктивною дійсністю, як відображення цієї дійсності; 2) всі психічні явища розглядаються як обумовлені діяльністю мозку; 3) при вивченні психічних явищ обов'язкове встановлення причин, які викликали ці явища.

Принцип припускає необхідність врахування впливу різних чинників на виникнення і розвиток психічних явищ, і зокрема, обумовленість потреб, інтересів, установок, уявлень людей соціальним мікро- і макросередовищем, в якому вони знаходяться. Але поведінка людини детермінується не тільки зовнішніми матеріальними причинами чи соціальною ситуацією, але і мотиваційно-цільовими суб'єктивними чинниками, а також уявленнями про минулі, справжні і майбутні події.

Принцип детермінізму був запропонований С.Л. Рубінштейном у формулюванні «зовнішнє через внутрішнє» (тобто зовнішні причини впливають на людину, лише заломлюючись крізь внутрішні умови); за внутрішнім як суб'єктом визнається влада внутрішньої причинної обумовленості психічних явищ – внутрішнє корегує зовнішні впливи, воно не повністю залежить від зовнішнього, а має власну сутність, розвивається за власною логікою.

О.М. Леонтьєв його переформулював як «внутрішнє через зовнішнє» (внутрішнє, суб'єкт, діє крізь зовнішнє, й тим себе змінює); підкреслюється, що діяльність слугує засвоєнню індивідом соціально вироблених засобів діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07