Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

О.М. Ткаченко прийняв обидва формулювання як такі, що складають діалектичну єдність




Принцип випереджального відображення – т вердження, що психіка є суб'єктивним відображенням об'єктивного світу.

Він визнає необхідність для психологів вивчати психіку не просто як щось, що розвивається за власними законами, а як обумовленої об'єктивним буттям, відображенням якого вона є.

У найбільш жорсткій формі – психічне не само по собі об'єктивне буття, а просто відображує у свідомості буття зовнішнього світу. Згідно з цим принципом всі психічні функції за своєю природою є відображувальними; причому психічне відображення має сигнальний характер (повідомляє суб'єкта про значущі для нього об'єкти за допомогою нейтральних подразників).

Принцип єдності свідомості та діяльності належить С.Л.Рубінштейну. Згідно з цим принципом психіка (свідомість) і діяльність завжди знаходяться в нерозривній єдності, взаємозв’язку і взаємовпливі. Свідомість і діяльність не протилежні, але й не тотожні, і утворюють нерозривну єдність. свідомість створює внутрішній план діяльності (життєдіяльності, засвоєння соціального досвіду, його виробництва), діяльність є умовою і засобом виникнення, чинником формування і об'єктом прикладення свідомості людини. А свідомість є регулятором поведінки і дій людини.

Свідомість невіддільна від діяльності, вона виникає, виявляється і розвивається в процесі діяльності, в рамках діяльнісної активності людини. Діяльність становить форму активності свідомості, а безпосередньо свідомість забезпечує активний характер діяльності. Тому кращий спосіб дослідження психічних явищ - це вивчення їх в умовах реальної діяльності або моделювання компонентів провідної діяльності в психологічних тестах (наприклад, в лабораторному експерименті).

Отже, цей принцип визнає необхідність для психологів вивчати психічні процеси не абстрактно, а у зв'язку з конкретними видами діяльності.

Принцип розвитку передбачає,щоп сихіку можна правильно зрозуміти, якщо розглядати її в безперервному розвитку як процес і результат впливу вікового фактора, життєвих умов, діяльності, яка виконується, соціального оточення й особистої активності людини. Всі компоненти внутрішнього світу людини, безперервно змінюються.

Тобто, принцип розвитку припускає розгляд психічних явищв постійній зміні, русі і розвитку, вирішенні протиріч під впливом системи зовнішніх і внутрішніх детермінант. Даний принцип орієнтує психологів на вивчення умов виникнення психічних явищ, тенденцій їх зміни, якісних і кількісних характеристик цих змін.

Принцип системності( с истемно-структурний принципабо системного устрою психічних явищ ) представляє психіку як систему взаємопов'язаних елементів; причому особливий акцент робиться на відкритості цієї системи: взаємодія із біологічною, соціальною системами та культурно-історичними цінностями суспільства.

Цей принцип вимагає аналізувати кожен елемент психіки в тісному зв'язку з її функціонуванням в цілому і припускає, що психічні явища виникають тільки як результат єдиних, взаємозв'язаних процесів цілісно працюючого організму, що має нервову систему і здійснює зовнішню поведінку. Психіку не можна «зліпити» з відчуттів, сприйняття, пам'яті і інших процесів, бо психічне є системою взаємодіючих компонентів її структури.

Тобто, цей принцип трактує психічні явища як внутрішньо зв’язані компоненти цілісної психічної організації, жодне з яких не може бути відірваним від загального контекстужиттєдіяльності або цілісної організації внутрішнього світу людини. У відповідному контексті вони приймають зовсім інший сенс і значення, ніж якби вони аналізувалося окремо.

Принцип об'єктивності потребує вивчення психічних явищ за їх об'єктивними показниками, які виникають в процесі певної діяльності.В його основі - ідея про цілісність свідомості, психіки та діяльності.

Цей принцип означає, що при вивченні психічних явищ завжди необхідно прагнути до встановлення матеріальних причин їх виникнення. Цей принцип вимагає, щоб будь-які психічні явища розглядалися в єдності з тими зовнішніми причинами і внутрішніми умовами, в яких вони виникають і проявляються. При цьому реалізується основний принцип психологіїдетермінізму — причинної зумовленості психічних явищ.

Принцип об'єктивності вимагає також вивчення людини в процесі її діяльності, бо про психічні особливості людини можна судити тільки за реальними вчинками. Виходячи з цього принципу необхідно вивчати психічні явища у типових і нетипових для конкретної людини умовах, аналізувати всі факти, в тому числі й суперечливі, які не можна просто відкидати. Останні повинні привернути особливо пильну увагу, їх у жодному випадку не можна відкинути, а обов'язково слід знайти їм пояснення або провести додаткове дослідження. Тільки у такому разі можна всесторонньо охарактеризувати людину і не оминути нічого істотного.

Принцип об'єктивності також потребує, щоб використані в дослідженні методи і позиції дослідника не впливали на здобуті результати. Доказом збереження цього принципу є отримання однакових результатів не тільки при повторному дослідженні цим дослідником, а й іншими при використанні різних методів.

Правильність об'єктивного вивчення психіки людини підтверджується практикою життя. На практиці ми завжди судимо про людей, їх розум, почуття, характер, здібності не за їхніми висловлюваннями про себе, а за їх поведінкою — вчинками, справами.

Також в психології виділяють принцип особистісного підходу – передбачає, що індивідуально та соціально–психологічні особливості людини, які можна розглядати як якості, притаманні кожному індивіду.

Згаданий перелік принципів не є єдино можливим! Сучасна онтологічно-орієнтована психологія, засновником якої є С.Л. Рубінштейн, користується іншими принципами побудови психологічного дослідження. Найбільш повний перелік цих принципів наведений київським вченим І.П.Манохою: об'єктивності психологічного дослідження, багатомірного і багаторівневого існування предмета психології, дослідження психічних явищ у їх розвитку, творчої самодіяльності, організації розвиваючих та формуючих психологічних впливів.

Принципи психології використовуються у взаємозв’язку для пояснення будь-яких психічних явищ та у процесі наукового пізнання.

Але принципи психології відкривають можливість наукового вивчення психіки за умови використання спеціальних методів та методик пізнання конкретних психологічних явищ, які становлять частинну методологію науки.

 

2. Принципи психологічного дослідження реалізуються в тих методах, які використовуються для збору фактичного матеріалу про психічну діяльність людини. Вибір того або іншого методу завжди визначається предметом і завданнями конкретного дослідження.

У психології, як і в інших науках, для отримання фактів, їх обробки і пояснення використовується певна сукупність методів (прийомів) дослідження.

Методи наукових дослідженьце прийоми і засоби, за допомогою яких отримують відомості, необхідні для складання практичних рекомендацій і побудови наукових теорій. Сила науки багато в чому залежить від досконалості та надійності методів дослідження. Все це справедливо і по відношенню до психології.

Методи (шляхи пізнання) — це способи, за допомогою яких пізнається предмет науки. Психологія, як кожна наука, вживає не один, а цілу систему приватних методів, або методик.

Методи психологічних досліджень – це сукупність засобів та прийомів вивчення фактів психічних явищ та проявів психічної діяльності.

Явища, що вивчаються психологією, настільки складні і багатоманітні та важкі для наукового пізнання, що впродовж всього розвитку психологічної науки її успіхи безпосередньо залежали від ступеня досконалості вживаних методів дослідження. Психологія виділилася в самостійну науку лише в середині XIX ст., тому вона дуже часто спирається на методи інших, «старіших» наук – філософії, математики, фізики, фізіології, медицини, біології і історії. Окрім цього, вона використовує методи сучасних наук, таких як інформатика і кібернетика.

Але будь-яка самостійна наука має також тільки їй властиві методи (специфічні). Такі методи є і у психології. Всі вони можуть бути розділені на дві основні групи: суб'єктивні і об'єктивні.

Суб'єктивні методи грунтуються на самооцінках або самозвітах випробовуваних, а також на думці дослідників про певне спостережуване явище або отриману інформацію. Найпершими методами вивчення психологічних явищ були спостереження, самоспостереження і опитування.

При користуванні суб'єктивними методами вислови випробовуваних про їх власні уявлення (описи, що даються ними, або загальні характеристики уявлень) розглядаються як безпосереднє відображення якостей самих уявлень.

Головні труднощі при користуванні суб'єктивними методами в с уб'єктивному характері описів і оцінок випробовуваного і в неможливості їх перевірки з боку експериментатора.

Об'єктивні методи – ті, що враховують лише отримані в досвіді і зареєстровані експериментатором об'єктивні дані (словесні відповіді або малюнки випробовуваного, кількісні результати досвіду тощо). Їх розглядають як показники певних властивостей уявлень.

Однією з головних труднощів при користуванні об'єктивними методами є більш менш проблематичний характер передбачуваного зв'язку між властивостями уявлень, що вивчаються, і прийнятими як їх показники даними.

Понад дві тисячі років у психології не існувало об'єктивних методів дослідження. Однак сучасний розвиток психологічної науки показав недостатню спроможність суб'єктивного методу дослідження психіки, неможливість за його допомогою відкрити складні закономірності психічних явищ.

В сучасній психології виділяють наступні групи методів: организаційні, емпіричні, методи обробки даних, інтерпретаційні методи та методи корекції.

До організаційних методів відносять: лонгітюдний метод, порівняльний метод (метод поперечних зрізів), комплексний метод.

До емпіричних методів відносять: обсерваційні – спостереження і самоспостереження; експериментальні методи (лабораторний, природний, формувальний), психодіагностичні (тестування, опитування, анкетування, інтерв'ювання, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод.

До методів психологічної корекції відносять: аутотренінг, груповий тренінг, способи терапевтичної дії.

До методів обробки або опрацювання даних відносять: кількісний метод (математична статистика, комп'ютерна обробка даних) і якісний метод (диференціація матеріалу по групах, його аналіз і узагальнення).

 

До інтерпретаційних методіврізні варіанти генетичного (аналіз матеріалу в плані розвитку з виділенням окремих фаз, стадій, критичних моментів) і структурного (встановлення структурних зв’язків між всіма характеристиками психіки) методів.

В сучасній психології, останнім часом, поширення набуває метод моделювання, застосування якогов психологічних дослідженнях розвивається в двох напрямах: 1) знакова або технічна імітація механізмів, процесів і результатів психічної діяльностімоделювання психіки; 2) організація того або іншого виду людської діяльності шляхом штучного конструювання середовища цієї діяльностімоделювання ситуацій, що зв'язують психічні процеси, що вивчаються (психологічне моделювання).

Психологія – це і наука, і практика. Методи психології, спочатку розроблені в наукових дослідженнях, переходять потім до психолога-практика і служать цілям діагностики, розвитку і корекції, психопрофілактики тощо. Тому психологічні методи, хоча і можуть бути підрозділені на дослідницькі, психодіагностичні, розвивальні, психокоректуючі, психопрофілактичні, все ж таки нерідко виступають в декількох ролях. Наприклад, бесіда може бути і діагностичним, і розвивальним, і психопрофілактичним методом. Діагностичний метод може застосовуватися і для досліджень, і для практичної роботи.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 343; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.