Конкурентні переваги

ВСТУП

ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

за дисципліною:

"МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ"

для студентів спеціальності 8.000011 "Прикладна економіка"

всіх форм навчання

Укладачі к.е.н. Мілевський С. В.

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

Тема 1. Сутність категорії "конкурентоспроможність підприємства" 4

1.1. Категорія "Конкурентоспроможність" 4

1.2. Конкурентні переваги. 8

1.3. Варіанти конкурентної взаємодії 10

Тема 2. Фактори, які впливають на конкурентоспроможність підприємства 13

2.1. Фактори конкурентоспроможності за джерелами походження. 13

2.2. Класифікації факторів конкурентоспроможності, зосновані на фінансово-економічних показниках. 18

2.3. Комплексні класифікації факторів конкурентоспроможності підприємства 20

Тема 3. Моделі та методи оцінки конкурентоспроможності підприємства. 24

3.1. Методи визначення конкурентного статусу підприємства та матричні методи 24

3.2. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, засновані на синтезі інтегрального показника. 26

3.3. Методи основного показника та вартісний підхід. 34

3.4. Математичні моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства. 37

Тема 4. Формування інтегрального показника конкурентоспроможності підприємств. 44

4.1. Концептуальна схема моделювання оцінки конкурентоспроможності підприємства. 44

4.2. Моделювання впливу факторів на конкурентоспроможність підприємства 57

4.3. Модель формування інтегрального показника конкурентоспроможності підприємства. 65

Тема 5. Оцінка окремих конкурентних переваг 70

5.1. Оцінка внутрішніх конкурентних переваг 70

5.2. Оцінка зовнішніх конкурентних переваг 85

Тема 6. Вибір стратегії розвитку підприємства. 95

6.1. Розробка моделі вибору конкурентної стратегії підприємства. 95

6.2. Моделювання сценаріїв розвитку підприємства. 102

ВИСНОВКИ.. 107

ЛІТЕРАТУРА.. 110

В умовах інтеграції економіки України в міжнародний економічний простір і у зв'язку з посиленням процесів глобалізації забезпечення конкурентоспроможності підприємства є основою ефективності його діяльності на стратегічному рівні. Недостатнє вивчення питань конкуренто-спроможності підприємства може призвести не тільки до її зниження, а й до виникнення конкурентних недоліків, які є загрозою подальшої діяльності підприємства. Необхідною умовою для підвищення конкуренто-спроможності підприємства є її докладна оцінка, що повинна надати як узагальнений критерій, так і інформацію, необхідну для розробки управлінських рішень. Актуальність питань оцінки конкурентоспроможності для підприємств України в нових економічних умовах обумовило вибір напрямку досліджень авторів.

На сьогоднішній день актуальним є питання реалізації системного підходу в процесі оцінки конкурентоспроможності підприємств, розробки економіко-математичних моделей, що дозволяють одержати узагальнений критерій конкурентоспроможності підприємств. Однак процес оцінки конкурентоспроможності ускладнений тим, що він є міждисциплінарним завданням, яке повинне забезпечити інтеграцію різних наук. При цьому окремі науки зберігають свою самостійність і специфічність, а їх теоретичні розробки поєднуються навколо системних прийомів дослідження проблем оцінки конкурентоспроможності підприємств. Інтеграція різнорідних наукових знань необхідна з метою підвищення їх практичної ефективності. Завданням досліджень у сфері оцінки конкурентоспроможності підприємств є конструювання загальної моделі синтетичного інтегрального критерію і визначення конкретних дій, які повинні привести до рішення проблеми. Використання економіко-математичного моделювання дозволить частково вирішити зазначену вище проблему.

Тема 1. Сутність категорії "конкурентоспроможність підприємства"

1.1. Категорія "Конкурентоспроможність"

Конкуренція — рушійна сила економічного розвитку. В сучасному економічному словнику цей термін визначається як змагання між виробниками (продавцями) товарів, в загальному ж випадку — між будь-якими економічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою одержання більш високих доходів, прибутку, інших переваг [59, с.156]. Таке визначення конкуренції як змагання повністю передає її суть.

Поряд з конкуренцією і невід'ємно від неї існує таке поняття як конкурентоспроможність. Однак, незважаючи на те, що наявність такої категорії об'єктивно визнається, в науковій літературі не визначено загальноприйнятого поняття конкурентоспроможності. Точно визначена лише ієрархія категорій "конкурентоспроможність":

1) конкурентоспроможність продукції;

2) конкурентоспроможність виробника (підприємства);

3) конкурентоспроможність галузі;

4) конкурентоспроможність регіону;

5) конкурентоспроможність окремих держав і їх об'єднань.

Однак саме слово "конкурентоспроможність" до деякої міри передає зміст поняття. Тобто конкурентоспроможність — це здатність конкурувати, здатність успішно вести конкурентну боротьбу.

Очевидним є те, що базовою категорією є конкурентоспроможність продукції. Однак найбільший інтерес для дослідження представляє конкурентоспроможність підприємства, тому що всі наступні рівні конкурентоспроможності визначаються саме конкурентоспроможністю підприємств, у той час як конкурентоспроможність продукції є необхідною, але не достатньою умовою конкурентоспроможності підприємства.

Існує багато різних визначень категорії "конкурентоспроможності продукції".

Конкурентоспроможність продукції — це її властивість, що виражає можливість успішного її продажу на даному ринку в певний період часу [35, с. 80].

Конкурентоспроможність товару — комплексний показник, який визначає його можливість задовольняти вимогам споживачів на ринку при збереженні або збільшенні реальних доходів виробника [79, с. 25].

Конкурентоспроможність продукції — це здатність товару (послуги) протистояти на ринку іншому товару того ж або аналогічного призначення за сукупністю його (товару) якісних і вартісних характеристик, що забезпечують задоволення конкретних потреб покупця [70, с. 6].

Конкурентоспроможність — це характеристика товару, що відображає його відмінність від товару-конкурента як за ступенем відповідності конкретній суспільній потребі, так і за витратами на її задоволення [40, с. 31].

Конкурентоспроможність продукції — це її здатність витримати конкуренцію, тобто бути вигідно реалізованою поряд або замість інших конкуруючих аналогічних товарів або послуг [40, с. 32].

Узагальнивши вищенаведені визначення, можна зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції — це її здатність повною мірою задовольняти запити споживачів завдяки оптимальному сполученню цінових і нецінових параметрів.

Процес підвищення конкурентоспроможності продукції має на увазі три складові:

1. Визначення потреб і запитів потенційних споживачів шляхом проведення маркетингових досліджень, а також використання маркетингових прийомів для просування товару на ринок і його збут.

2. Зниження собівартості продукції з метою зниження її ціни й, відповідно, підвищення привабливості для споживача.

3. Підвищення якості продукції, зміна дизайну та споживчих властивостей продукції відповідно до вимог споживачів.

У літературі існує багато різних визначень і категорії "конкуренто-спроможність підприємства". Взагалі їх можна розділити на три групи.

Перша група визначень конкурентоспроможності підприємства в основу категорії ставить ефективність виробничої діяльності. Прикладами подібних визначень можуть слугувати наступні.

Конкурентоспроможність виробника — це результат сукупної ефективності виробництва — його продуктивності праці, фондо-, матеріало- і наукоємності [40, с.33].

Конкурентоспроможність виробника визначається витратами виробництва. Витрати виробництва, впливаючи на більшість параметрів конкурентоспроможності, визначають положення виробника на ринку [40, с.33].

Як видно з наведених визначень, в основу основ у цьому випадку ставляться внутрішньовиробничі фактори. Крім того, увага акцентується на зниженні витрат виробництва, тому що ефективність виробництва теж має на увазі низькі витрати. Однак низька собівартість продукції не може бути основним і єдино важливим параметром не тільки конкурентоспроможного підприємства, але й конкурентоспроможної продукції. Слід зазначити, що в наведених вище визначеннях навіть не враховується такий пов'язаний з виробництвом фактор, як якість, не говорячи про інші параметри внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства. Отже, подібні визначення не повною мірою відображають зміст категорії "конкурентоспроможність підприємства".

Визначення конкурентоспроможності підприємства другої групи засновані переважно або тільки на конкурентоспроможності продукції. Такі визначення найбільш поширені.

Конкурентоспроможність підприємства визначається як реальна та потенційна можливість в існуючих умовах проектувати, виготовляти і збувати товари, які за ціновими і неціновими характеристиками більше привабливі для споживачів, ніж товари їхніх конкурентів [40, с. 38].

Під конкурентоспроможністю розуміються можливості фірми запропонувати товар, що відповідає певним вимогам покупця, тобто товар певної якості, в потрібній кількості, в необхідний термін і на більш вигідних умовах поставки, ніж конкурентами [31, с. 22].

Конкурентоспроможність підприємства — це його можливість запропонувати товар, котрий задовольняє вимогам покупців у потрібній ринку кількості [65, с. 32].

Конкурентоспроможність підприємства — це реальна і потенційна здатність компанії проектувати, виготовляти та збувати в тих або інших конкретних умовах товари, що користуються більш пріоритетним попитом у споживачів з комплексу цінових і нецінових характеристик, ніж товари конкурентів [70, с. 6].

Розглянувши визначення даної групи, можна стверджувати, по-перше, що необхідною складовою конкурентоспроможності підприємства вважається конкурентоспроможність його продукції, і з цим не можна не погодитися; по-друге, відзначається необхідність наявності в підприємства можливості повністю задовольнити вимоги ринку, тобто надати споживачам найкращий товар серед товарів-конкурентів за найбільш прийнятною ціною та в кількості, що не створює дефіциту або перенасичення ринку. Це твердження також представляється цілком обґрунтованим.

Однак ці положення відносяться лише до конкурентоспроможності продукції. Припустимо, підприємство виробляє конкурентоспроможну продукцію за доступною ціною. Однак воно не може вважатися конкурентоспроможним, якщо не одержує прибутків від продажу такої продукції. Або підприємство все-таки дістає прибуток і займає домінуючу позицію на ринку, однак через невеликий проміжок часу підходить строк сплати великої суми зобов'язань або закінчується дія виключної ліцензії на виробництво конкурентоспроможної продукції. Безсумнівно, що в такому випадку підприємство втратить свої позиції. Можна привести ще безліч подібних прикладів. Очевидно те, що й як у першому, так і в другому випадках підприємство не можна однозначно назвати конкурентоспроможним. Таким чином, стає ясно, що конкурентоспроможність продукції є необхідною, але не достатньою умовою конкурентоспроможності підприємства.

І, нарешті, визначення конкурентоспроможності підприємства третьої групи засновані на різного роду порівняльних перевагах.

Конкурентоспроможність виробника становить відносну характеристику, що відображає відмінності процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами або послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю виробничої діяльності [31, с. 21].

Конкурентоспроможність підприємства — це рівень його компетентності стосовно інших підприємств-конкурентів за такими параметрами, як технологія, практичні навички та знання персоналу, рівень стратегічного й поточного планування, якість (систем управління, виробництва, продукції), комунікації [31, с. 21].

Конкурентоспроможність фірми — це її порівняльна перевага стосовно інших фірм даної галузі всередині країни та за її межами [31, с. 21].

Визначення третьої групи представляються неточними. В них стверджується, що конкурентоспроможне підприємство повинне перевершувати своїх конкурентів за якимось параметрами. Однак, які саме параметри маються на увазі, не уточнюється. Такі параметри, як відмінність процесу розвитку, рівень компетенції, порівняльна перевага, не цілком конкретизовані.

Як видно з наведеного вище матеріалу, розглянуті визначення відображають тільки дві сторони конкурентоспроможності підприємства, а саме: конкурентоспроможність його продукції і порівняльне положення на ринку збуту, що також випливає з рівня конкурентоспроможності продукції підприємства. Виходячи з цього, найбільш повним і адекватним представляється наступне визначення, розроблене Ю. Б. Івановим. Конкурентоспроможність підприємства — це здатність підприємства змінювати намічений режим функціонування в процесі адаптації до впливів зовнішнього середовища з метою збереження і розвитку вже наявних або створення нових конкурентних переваг [31, с. 26]. Дане визначення дозволяє уникнути наступних неточностей при формулюванні конкурентоспроможності підприємства:

1. Основою терміна "конкурентоспроможність підприємства" виступає категорія "конкурентна перевага", що може складатися як і з низьких витрат, конкурентоспроможності продукції, ефективних методів управління, так і в успішній інноваційній діяльності, фінансовій стабільності або успіхах у сфері маркетингу.

2. На відміну від усіх наведених раніше визначень (і це головне) дане визначення розглядає конкурентоспроможність підприємства не як статичну властивість системи, а як її динамічну характеристику.

У результаті прийняття цього визначення, як найбільш точного й обґрунтованого з усіх наведених, необхідно чітко визначити, що означає категорія "конкурентна перевага".

Під конкурентною перевагою розуміється відмінність процесу розвитку і функціонування підприємства від інших аналогічних підприємств, що забезпечує успіх у конкурентній боротьбі [31].

Конкурентні переваги є концентрованим проявом переваги над конкурентами в економічній, технічній, організаційній сферах діяльності підприємства, яке можна виміряти економічними показниками (додатковий прибуток, більш високі рентабельність, ринкова частка, обсяг продажів) [5]. Конкурентна перевага — це факт, що фіксується в результаті реальних і очевидних дій покупців. Саме тому в практиці бізнесу конкурентні переваги є головною метою та результатом господарської діяльності.

Конкурентні переваги з'являються в результаті низької собівартості продукції, високого ступеня диференціації товарів, розумного сегментування, швидкого реагування на потреби ринку. До них також можуть відноситись: більш високий рівень продуктивності праці і кваліфікації виробничого, технічного, комерційного персоналу; якість і технічний рівень вироблених товарів; управлінська майстерність, стратегічне мислення на різних рівнях управління, що відображаються в економічному зростанні [5]. Конкурентна перевага носить порівняльний, а отже, відносний, а не абсолютний характер, тому що вона може бути оцінена тільки шляхом порівняння характеристик, які впливають на економічну ефективність продаж. У маркетингових дослідженнях є спеціальний вид оцінки конкурентних переваг товарів, який називають "аналізом пар", зміст якого в тому, що споживачеві пропонують одночасно зрівняти пари конкуруючих товарів і він повинен зробити вибір, сформулювати переваги. Так прийнято порівнювати товари широкого вжитку. Кількість переваг, кращих виборів з боку респондентів відображає рейтинг товарів, що є результатом аналізу.

Виключенням щодо цього є товари, які володіють унікальними властивостями, що не мають замінників. Такого роду товари з "абсолютними" конкурентними перевагами володіють крім унікальної споживчої цінності ще й тією особливою властивістю, що вони неодмінно переборюють на певний час рамки конкуренції та займають монопольне положення на ринку. Це той єдиний тип монополізму, що повною мірою підтримується державою й закріплюється шляхом патентування принципово нових характеристик товарів. "Абсолютні" конкурентні переваги створюють додаткові стимули для науково-технічного прогресу і в остаточному підсумку сприяють розвитку конкуренції.

Основною характеристикою конкурентної переваги є її схильність до неоднозначного впливу безлічі різнорідних факторів. Для того щоб домогтися конкурентної переваги, необхідні комплексні зусилля. Іноді і їх виявляється недостатньо через дію зовнішніх, неконтрольованих факторів. Більш того, ті самі фактори можуть як підсилювати, так і послабляти конкурентні переваги. Наприклад, сучасна технологія сприяє створенню переваг в області дизайну, якості, але може погіршувати параметри собівартості виробу через високі витрати на її придбання. Тому при вивченні конкурентних переваг важливий системний підхід, котрий забезпечує врахування і виділення найбільш важливих факторів, що діють на порівнювані об'єкти.

Дата добавления: 2014-01-07