Список рекомендованої літератури

Короткі відомості про розвиток македонської мови

Македонська мова є офіційною мовою самостійної незалежної Республіки Македонії із столицею Скоп‘є. Держава виникла після розпаду Югославії у 1991 році: вона стала наймолодшою з усiх слов’янських мов, адже офіційне визнання вона отримала у травні 1945 р. Розмовляє нею близько 2 млн. чоловік.

Той факт, що македонці мають власну мову, сприяє формуванню почуттів незалежності у кожного громадянина македонської нації. Перша граматика була видана Круме Кепески у 1946 році.

Македонська мова розвинулася з діалекту південних слов’ян, які проникли через Балканський півострів. Учені припускають існування близьких відносин між грецькою і македонською мовами у давньому періоді, що знайшло відображення в окремих словах старої македонської мови: єйд (небо), данос (смерть), кеб (голова); грецьк: aither (повітря), ihanatos (смерть), kphale (голова).

Творці слов’янської писемності Кирило і Мефодій були вихідцями з Едигейської Македонії і відіграли важливу роль у розповсюдженні християнства. До середини ХІХ ст. македонська писемність носила, головним чином, релігійний характер. З писемних документів ХІІІ ст. відомі Євангеліє Добромира, Євангеліє Добрейма, Македонське Євангеліє Священика Джона, Псалтир Погодіна, Євангеліє Радомира, Праці Апостолів (Охрід).

Сучасний македонський літературний стандарт ґрунтується на центральних варіантах західного діалекту. Світська література македонською мовою з’являється у 30-х роках ХХ ст.
Лінгвістами підготовлений великий словник македонської мови і багато двомовних словників. Македонська мова вивчається не лише в межах держави а й у багатьох університетських центрах світу (Москва, Варшава, Краків, Прага, Цюрих, Кельн, Бухарест, Чикаго, Нью-Йорк).

Серед фонетичних особливостей македонської мови слід виділити й такі:
- зміну звукосполучень */gv/, */kv/ на /zv/, /cv/: макед. цвет, болг. цвят, серб. цвет, але чес. kvet, польськ. kwiat;
- зміна звукосполучень */dl/, */tl/ на 1: болг. рало, макед. рало, але в.луж. radlo, н.луж. radlica, чеськ. radlo, польськ.radlo;
- зміна [tj], [kt], [gt] у к; [dj] у г, наприклад: макед. мега (межа), болг. межда, чеськ. mez, польськ. miedza;
- відсутність після губних приголосних b, p, v, m змін, пов’язаних із сполученнях з j,: макед. зemja, болг. земя, але рос. земля, укр. земля;
-загальнослов’янські сполучення *tort, *tolt перетворилися у trаt, tlаt: макед.брада (“борода”), болг. брада;
-*tеrt,*tеlt перетворилися у *trеt,*tlеt: макед. брег, болг. бряг, серб. брег.

ОСНОВНА:

1. Супрун А.В., Калюта А.М. Введение в славянскую филологию. – Минск: Вышейш.шк., 1981.

2. Собинникова В.И. Введение в славянскую філологію. – Воронеж, 1978.

3. Чучка П.П. Вступ до слов’янскої філології. – Київ, 1988. – Ч.1; 1989 – Ч.ІІ

4. Яковлєва Г.А., Скупский Б.И., Елоева Р.К. Введение в славянскую філологію. – Ростов: Изд-во Ростовського ун-та, 1988.

ДОДАТКОВА:

1. Актуальні проблеми відродження мов і культур західних та південних слов’ян в Україні. – Одеса: Вид-во ОДУ, 1993. – Ч.І-ІІІ.

2. Актуальные проблемы славянской филологии (Материалы научной конференции) / МГУ им. М.В.Ломоносова. Филологический факультет. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 146 с.

3. Бирнбаум Х. Праславянский язик. Достижения и проблемы в его реконструкции. – Москва, 1987.

4. Боровський Я.Е. Мифологический мир древних киевлян. – Киев:Наукова думка, 1982.

5. Бошкович Р. Основы сравнительной грамматики славянских языков. Фонетика и словообразование /Под ред. Н.И. Толстого. – М.: Высшая школа, 1984.–303 с.

6. Ван-Вейк Н. История старославянского языка. Пер. с нем. В.В.Бородич / Под ред. Н.А.Кондратова. – М.: Изд-во иностранной литературы, 1957. – 368 с.

7. Відродження мов і культур західних та південних слов’ян в Україні: Зб. наук. ст. / НАН України, Український комітет славістів, ЦНБ ім. В.І.Вернадського, Міністерство освіти України, Одеський державний університет ім.І.І.Мечникова. Редкол.: В.М.Русанівський (гол. ред.) та ін. – К.: Вежа, 1995. – 176 с.

8. Гамкрелидзе Т.В., Іванов В.Б. Индоевропейский язик и индоевропейцы: реконструкцияи историко-типологический аналіз праязыка и протокультуры. – Тбилиси, 1984.

9. Гимбутас М. Славяне. Сыны Перуна. – Москва: Центрполиграф, 2003. – 216 с.

10. Иванов В.В., Топоров В.Н. К постановке вопроса о древнейших отношениях балтийских и славянских народов // Исследования по славянскому языкознанию / Под ред. В.В.Виноградова. – М.: Изд-во СССР, 1961. – С. 273-306.

11. Исаченко А. Опыт типологического анализа славянских языков // Новое в лингвистике. – Вып.3. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1963.– С. 106 –124.

12. Исследование славянских языков в русле традиций сравнительно – исторического и сопоставительного языкознания: Информационные материалы и тезисы докладов международной конференции (Москва, 30-31 октября 2001)/ МГУ им. М.В.Ломоносова, филологический ф-т.–М.:Изд-во МГУ, 2001. – 152 с.

13. Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуке. – Москва, 1963.

14. Киреевский И.Р. Мифы древних славян. – Харьков, 2006. – 240 с.

15. Коломієць В.Т. Історичні джерела типологічних особливостей слов’янських мов у галузі фонетики // Мовознавство. – 1985. - №2. – С. 41-59.

16. Кондрашов Н.А. Славянские языки. – Москва, 1988.

17. Кузьмин А.Г. Славянское древнее письмо – черты и резы // Древняя Русь и славяне. – Москва: Наука, 1978.

18. Мартынов В.В. Язык в пространстве и времени: к проблеме глоттогенеза славян. –М.: Наука, 1983. – 107 с.

19. Методологические проблемы истории славистики / АН СССР, Институт славяноведения и балканистики, Советский комитет славистов. – М: Наука, 1978. – 338 с.

20. Мейе А. Общеславянский язык. – Москва, 1951.

21. Німчук В.В. Про графіку та правопис як елементи етнічної культури: історія // Мовознавство. – 1991. - №2.

22. Рибаков Б.А. Язычество древних славян. – Москва: Наука, 1981.

23. Сказания о начале славянской письменности // Отв.ред. Королюк В.Д. – Москва, 1981.

24. Скляренко В.Г. Походження назви Русь //Мовознавство. -2003 - №5

25. Смирнов С.В. Отечественные филологи-слависты середины XVIII - начала XXвв./Справочное пособие. – Москва, 2001. – 236 с.

26. Смольська А.К., Войцева О.А. Славістичні традиції Одеського університету // Славістичні науково-освітні центри в Україні (вчора-сьогодні-завтра)/ Ред. кол. В.М.Русанівський (відп. ред.) та ін.; НАН України. – К.: Наукова думка, 1995.- С. 70-74.

27. Толстой Н.И. Роль кирилло-мефодиевской традиции в истории восточно- и южнославянской письменності//Краткие сообщения института славяноведения. – Москва, 1963. – Т.39.

28. Толстой Н.И. История и структура славянских литературных языков / Отв. ред. В.Н. Ярцева; АН СССР. – М.: Наука, 1988. – 237 с.

29. Толстой Н.И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. – Москва: Индрик, 1995

30. Трубачев О.Н. Славянская филология и сравнительность. От съезда к съезду // Славянское языкознание. ХІІ Международный съезд славистов. Доклады российской делегации. – Москва: Наука, 1998. – С. 3-34.

31. Трубачев О.Н. Этногенез и культура древнейших славян: Лингвистические исследования. – Москва: Наука, 1991.

32. Функціонування і розвиток сучасних слов’янських мов: Зб. наук. праць / АН УРСР, Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні; Редкол.: В.М. Русанівський (відп. ред.) та ін. – К.: Наукова думка, 1991. – 236 с.

Дата добавления: 2014-01-07