Поняття ринку праці, його елементи і функції

Тема 2. Ринок праці в економічній системі

Прочие платежные системы

Клиринговые системы

Системы расчетов по банковским картам.

Карточные системы

Платежные шлюзы

Д) Системы передачи финансовых данных

SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications, англ. Сообщество всемирных межбанковских финансовых телекоммуникаций, по-русски произносится СВИФТ) — международная межбанковская система передачи информации и совершения платежей.

Кли́ринг (англ. clearing — освобождаться) — безналичные расчёты между странами, компаниями, предприятиями за поставленные, проданные друг другу товары, ценные бумаги и оказанные услуги, осуществляемые путём взаимного зачёта, исходя из условий баланса платежей.

Например: в системах Интернет-трейдинга.

- Биллинговые системы

Биллинг (англ. billing — составление счёта) — в некоторых видах бизнеса, в частности в телекоммуникациях — автоматизированная система учёта предоставленных услуг, их тарификации и выставления счетов для оплаты. В телекоммуникации биллинг официально именуется "Автоматизированная Система Расчётов" (АСР).

На современных предприятиях и в компаниях сферы профессиональных услуг используются специализированные биллинговые системы — программные продукты, обеспечивающие автоматическое выполнение всех операций и процедур, связанных с биллингом.

Также биллингом называют системы учёта и оплаты интернет трафика, часто совмещённые с техническими средствами, автоматически ограничивающими доступ к услуге при нулевом балансе счёта и позволяющие выдать детализацию потраченного трафика в случае использования лимитируемого тарифа.

- Системы электронных денежных переводов

Денежный перевод — распространённая форма перевода денег по банковской или почтовой системе. В структуре денежного перевода всегда присутствует отправитель, получатель и посредник, взимающий за свои услуги определённую плату. Денежные переводы подразделяются на внутренние (в пределах одного государства) и внешние (за рубеж).

Электронные денежные переводы могут осуществляться банками по компьютерным сетям (в том числе по Интернету),

По России и в страны СНГ (а также в целом за рубеж) денежные переводы можно отправить через систему денежных переводов:

• Western Union
• Почта России
• Юнистрим
• Contact
• MoneyGram
• AVERS
• Золотая Корона

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, ма­теріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових до­сліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці – це система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Ринок праці є і сферою працевлаштування, формування по­питу й пропозиції на робочу силу. Це також і механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між ро­ботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

– особи, що не працюють, але бажають працювати й шука­ють роботу (безробітні, які мають відповідний статус; особи, які мають розпочати трудову діяльність; особи, які шукають роботу після певної перерви в роботі);

– особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

– особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ри­нку праці.

Отже, ринок праці – це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їх зві­льнення.

Для виникнення, формування й функціонування ринку праці необхідні певні умови. Насамперед мають бути забезпечені пра­вові умови функціонування цього ринку, зокрема можливість ві­льного пересування на ньому громадян, вільного вибору роботи, тобто юридична свобода працівника, можливість самостійно роз­поряджатися своєю здатністю працювати.

Важливою умовою формування й функціонування ринку пра­ці є відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропо­нованого місця – інтересам працівника. Ринок робочих місць, як складова ринку праці, що відбиває потребу у робочій силі, характеризується кількісно ва­кансій на підприємствах і в організаціях. При цьому беруть до уваги вакансії підприємств і організацій, які вже функціо­нують, і тих, що тільки вводяться в дію. Врахову­ються і робочі місця, на яких працівники не задовольняють ро­ботодавця, і він шукає їм заміну.

Необхідними умовами функціонування ринку праці є також: ор­ганізація єдиної, замкненої по території країни й ефективно діючої системи бірж праці; широкомасштабна система професійної орієн­тації, професійного навчання, підвищення кваліфікації і перепідго­товки; наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи працевлаштування, організації громад­ських робіт, стимулювання зайнятості; соціальна підтримка грома­дян, включаючи безробітних і членів сімей, які перебувають на їх­ньому утриманні, та ін.

Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. Більшість вчених схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила, яка являє собою сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг.

Робоча сила є об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару «робоча сила» називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працівник – найманим працівником. Працівник продає свою робочу силу підприємцю на певний період, залишаючись влас­ником цього товару.

Найманий працівник і підприємець юридично рівноправні. Відносини між найманим працівником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконан­ня умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим дого­вором найманий працівник повинен працювати в організації під­приємця за певною професією, кваліфікацією, мати певне робо­че місце й дотримуватися режиму праці цієї організації. Підпри­ємець зобов'язаний виплачувати найманому працівникові заробі­тну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи, за­безпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість, колективним договором і трудовим догово­ром (контрактом).

Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та її пропозиція.

Попит може бути індивідуальним і сукупним. Сукупний попит на робочу силу – це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку. Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

• попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необ­хідна як ресурс для виробництва інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірми, організації;

• стану виробництва, зокрема особливостей технологічного процесу, розмірів та ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;

• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

• фонду заробітної плати, який роботодавець може запропо­нувати для наймання певної кількості працівників.

Формування попиту на робочу силу здійснюється під впливом таких факторів: приросту величини трудових ресурсів, співвід­ношення зайнятого і незайнятого населення, особливостей пенсійною законо­давства, а також кадрової політики на кожному підприємстві.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездат­них людей з урахуванням її статі, віку, освіти, професії, кваліфі­кації та ін.

Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією характеризується навантаженням на одне вільне робоче місце.

Кон'юнктура ринку – це співвідношення попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на конкретні види праці та рівень зайнятості населення. Виділяють три типи кон'юнктури:

♦ трудодефіцитна, коли на ринку праці спостерігається неста­ча пропозиції праці;

♦ трудонадлишкова, коли існує велика кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці;

♦ рівноважна, коли попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури, властивий тому чи іншому регіонові утворює в сукупності за­гальний ринок праці в країні. Співвідношення попиту на робочу силу та її пропозиції скла­дається під впливом конкретної економічної і соціально-політичної ситуації, зміни оплати праці, рівня ре­альних доходів населення.

У міру зниження рівня реальної заробітної пла­ти (ціни робочої сили) попит на робочу силу з боку роботодавців і, від­повідно, зайнятість зростають. Зростання реальної заробітної плати су­проводжується збільшенням пропозиції робочої сили. У точці перети­ну цих кривих попит і пропозиція робочої сили збігаються, тобто ви­никає рівновага на ринку праці. Якщо ціна робочої сили вища від рів­новажної, має місце безробіття, якщо нижча – дефіцит працівників.

Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку та­кої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг: підтримати свою працездатність, одержати про­фесійно-кваліфікаційну підготовку; утримувати сім'ю і виховувати дітей, без чого ринок праці не зможе поповнюватися новою робочою; підтримувати нормальний для свого середовища рівень куль­тури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також по­требує витрат.

Ринок праці виконує такі функції:

– узгоджує економічні інтереси суб'єктів трудових відносин;

– забезпечує конкурентне середовище кожної зі сторін ринко­вої взаємодії;

– забезпечує пропорційність розподілу робочої сили відповід­но до структури суспільних потреб і розвитку техніки;

– підтримує рівновагу між попитом на робочу силу та її про­позицією;

– формує резерв трудових ресурсів для забезпечення нормаль­ного процесу суспільного відтворення;

– сприяє формуванню оптимальної професійно-кваліфікацій­ної структури;

– стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

– впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу

– дає інформацію про структуру попиту і пропозиції, міст­кість, кон'юнктуру ринку тощо.

Осн. суб'єктами ринку праці є роботодавець і найманий працівник, який розпоряджається своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець – покупець цього товару. Суб'єктами ринку праці є також посередники між роботодав­цями і найманими працівниками – держава, профспілки і спілки роботодавців. Держава як суб'єкт ринку праці виконує такі функції: соціально-економічну, пов'язану із забезпеченням повної зайнятості, на­самперед через стимулювання робочих місць; законодавчу, пов'язану з розробленням основних юридич­них норм і правил; регулювання ринку праці непрямими метода­ми; захист прав суб'єктів ринку праці.

Регулювання ринку праці здійснюється для забезпечення відповідності між попитом і пропозицією за обсягом і струк­турою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансова­ності.

Дата добавления: 2014-01-07