Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Структура, типи і сегменти ринків праці




Розрізняють зовнішній, або професійний, ринок праці і внут­рішній ринок.

Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покуп­цями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Це відно­сини, що виникають з приводу наймання працівників відповідної професії, спеціальності. На зовнішньому ринку діють профспілки, які об'єднують працівників окремих галузей, а також профспілки, які об'єднують працівників за професіями. Зовнішній ринок характеризується значною плинністю кадрів, тобто він припу­скає можливість вільного переходу з одного місця роботи на інше.

Внутрішній ринок – система соціально-трудових відносин у межах одного підприємства, всередині якого розмі­щення робочої сили і визначення її ціни, тобто заробітної плати, відбуваються згідно з адміністративними правилами і процеду­рами. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів усередині підприємст­ва, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Переміщення може відбуватися як по горизонталі, так і по вертикалі. По горизон­талі – переведенням на інше робоче місце без змій у кваліфікації, без підвищення в посаді. По вертикалі – переведенням на інше ро­боче місце з підвищенням у посаді або на роботу, що погребує ви­щої кваліфікації.

Конкретне функціонування внутрішніх ринків виражається через кадрову політику підприємств. Профспілки об'єднують працівників підприємства незалеж­но від професій. Зайнятість тут гарантується більшою мі­рою, ніж на зовнішньому ринку праці, що, спри­яє підвищенню ефективності використання трудовою потен­ціалу.

Практика функціонування ринків праці в багатьох країнах свід­чить про існування відкритого і прихованого ринків праці.

Відкритий ринок охоплює все працездатне населення. Це на­самперед організована, офіційна частина ринку – населення, яке перебуває на обліку в державних службах зайнятості, тобто без­робітні, а також випускники державної служби професійного на­вчання. Друга, неофіційна, частина охоплює тих громадян, які намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з під­приємствами або з недержавними структурами працевлаштуван­ня і професійного навчання.

До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на під­приємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опи­нитися без роботи з причини зниження темпів розвитку вироб­ництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і вироб­ничих взаємозв'язків.

Ринок праці підрозділяється на окремі частини – цільові рин­ки, які називаються сегментами. Сегментація ринку праці – це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність ро­бочої сили своїми рамками. Ознаками сегментації можуть бути:

територіальне положення — регіон, місто, район тощо;

демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад населення;

соціально-економічні характеристики — рівень освіти, про­фесійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

економічні критерії – розподіл покупців за формами влас­ності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

психографічні показники – особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

поведінкові характеристики – мотивація зайнятості та ін.

Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини: первинний і вторинний ринки праці. Первинний ринок характеризується тим, що на ньому присут­ні «хороші роботи». Ознаками цього ринку є: стабільність зайнятості і надійності становища працівника; високий рівень заробітної плати; чітко визначені можливості для професійного росту (трудо­вої кар'єри); використання прогресивних технологій, що потребують ви­сокої кваліфікації працівників; наявність ефективних профспілок.

Вторинний ринок праці – це ринок, на якому присутні «пога­ні роботи», що характеризуються ознаками, прямо протилежними первинним ринкам праці. Ознаками вторинного ринку є: велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість; низький рівень заробітної плати; практично відсутнє просування по службових сходинках; використання застарілих і трудомістких технологій; відсутність профспілок.

Залежно від того, які склалися стосунки між найманими пра­цівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відно­сини, ринок праці може бути жорстким або гнучким.

Жорсткому ринку праці притаманне державне регулювання і ве­ликий вплив профспілок. Ринок характеризувався гарантією і стабільністю зайнятості, що забезпечувалося політикою повної зайнятості та системою соціального страхування, регламентацією звільнення працівни­ків, забезпеченням трудящих стабільними доходами через узако­нення статусу профспілок та їхніх прав, розробленням систем оподаткування та допомоги, які гальмують процес поляризації доходів, стабільністю місця роботи, її безпеки.

Структурна перебудова в економіці країн в умовах жорст­кого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнуч­кого ринку праці. Його можна характеризувати як форму присто­сування ринку праці до структурної перебудови економіки. Гнучкість ринку праці передбачає:

– оперативне реагування на зміну кон'юнктури ринку праці, тобто зміну попиту, пропозиції і цін, що виявляється відповідно у зміні обсягу, структури, якості та ціни робочої сили;

– територіальну та професійну мобільність працівників;

– гнучкість підприємства, яка виявляється в гнучкому регулю­ванні обсягів продукції, що випускається, у використанні нових форм організації виробництва і праці, управління кадрами;

– різноманітність форм наймання і звільнення;

– різноманітність форм професійно-кваліфікаційної перепід­готовки;

– гнучкість диференціації заробітної плати; гнучкість у регулюванні витрат на робочу силу;

– гнучкість режимів роботи та розподілу робочого часу;

– різноманітність методів і форм соціальної допомоги; різноманітність методів і форм зайнятості.

На підприємствах зазначені вимоги забезпечуються, зокрема, введенням режимів неповного робочого часу (скороченого робо­чого дня), надомної праці, роботи за викликами, гнучких режимів робочого часу, а також найманням тимчасових працівників.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 261; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.