Моделі ринків праці

Розрізняють різні моделі чи типи ринків праці, його види і різновиди, однак вони мають і загальні для всіх ринків праці характеристики і свій особливості. При аналізі кон'юнктури попиту та пропозиції на ринках праці розрізняють кілька моделей взаємодії продавців і покупців: чисто конкурентний ринок праці; модель монополії одного покупця (монопсонії); модель з урахуванням дій профспілок; модель двосторонньої монополії.

Чисто конкурентний ринок праці характеризується наявністю великої кількості фірм, що конкурують одна з одною при найманні конкретного виду праці, при цьому свою працю численні працівники, що мають рівну кваліфікацію пропонують незалежно друг від друга і ні фірми, ні працівники не контролюють і не диктують ставки заробітної плати. На такому ринку праці бере участь безліч фірм, кожна з яких наймає лише невелику частину наявного на ринку праці даного виду, так що на ставку заробітної плати впливати ніхто не може.

Ринок з монополією одного покупця (монопсонічний) характеризується тим, що працівники зайняті визначеним видом праці, зосереджені в основному на одній фірмі й в іншім місці вони знайти роботу не можуть. У даному випадку заробітну плату диктує фірма, але ставка залежить від числа найманих працівників.

Моделі ринку праці при участі профспілок характеризуються тим, що останні представляючи інтереси працівників, мають на меті збільшення попиту на працю і підвищення заробітної плати.

Модель двосторонньої монополії характерна для умов монопсонічного ринку, на якому діють сильні галузеві профспілки. Коли фірма монополіст прагне до встановлення ставки заробітної плати на одному рівні, а галузева профспілка домагається на іншому рівні. В остаточному підсумку ставка заробітної плати зупиниться на погодженому рівноважному рівні, коли рівень зайнятості наближається до умов конкурентного ринку праці.

Поняття про моделі ринку праці виникає так само при розгляді особливостей політики зайнятості, проведеної в різних країнах (японська модель, модель США, Шведська модель і ін.)

Японська модель, у якій система трудових відносин ґрунтується на принципі довічного наймання з гарантією зайнятості постійного працівника на підприємстві до досягнення їм віку 55-60 років. Заробітки працівників і розміри соціальних виплат їм прямо залежать від числа відпрацьованих років. Працівники послідовно проходять підвищення кваліфікації і переміщуються на нові робочі місця строго за планом. Така політика визначає творче відношення працівників до праці, підвищує відповідальність за якість роботи, формує турботу про престиж фірми і внутріфірмовий "патріотизм".

Модель США характеризується децентралізацією законодавства про зайнятість і допомогу безробітним, котре застосовується кожним штатом окремо. На підприємствам діє жорстке відношення до працівників, які можуть бути звільнені при скороченні обсягу застосовуваної праці, з повідомленням про це напередодні звільнення. Майже не приділяється увага внутріфірмовій підготовці персоналу і просування по службі йде не по лінії підвищення кваліфікації, а при переводі працівника на іншу роботу. Усе це веде до високої географічної мобільності працівників і до більш високого, чим у Японії і Швеції рівня безробіття.

Шведська модель характеризується активною політикою держави в області зайнятості, що забезпечує мінімальний рівень безробіття. Головний напрямок на ринку праці - попередження безробіття.

Повна зайнятість досягається наступними заходами:

• проведенням обмежувальної фіскальної політики держави, спрямованої на підтримку менш прибуткових підприємств, стримування прибутку високоприбуткових фірм;

• шляхом проведення "політики солідарності" у заробітній платі, що мала на меті досягнення рівної оплати за рівну працю незалежно від фінансового стану тих чи інших фірм;

• проведенням активної політики на ринку праці по підтримці слабо конкурентноздатних працівників;

• підтримкою зайнятості в секторах економіки, що мали низькі результати діяльності, але забезпечували вирішення соціальних задач.

Розглянуті моделі національних ринків праці не є незмінними. Вони залежать від багатьох обставин внутрішнього і зовнішнього характеру. На їхні успіхи і невдачі впливає здатність пристосовуватися до нових виникаючих в економіці країни змін.

Дата добавления: 2014-01-07