Підстави кримінально-правової кваліфікації

Значення правильної кримінально-правової кваліфікації

Правильна діяльність - це така, в ході якої дотримуються існуючих правил та норм, результат якої відповідає дійсності, є істинним. Кримінально-правову кваліфікацію ж слід вважати правильною тоді, коли вона здійснена на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження фактичних обставин справи й застосування кримінального закону відповідно до загальновизнаних принципів кваліфікації.

Кримінально-правова кваліфікація - це оцінка діяння яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду та характеризується рисами кримінальної протиправності, що полягає у визначенні того, якою статтею (частиною, пунктом статті) кримінального закону, передбачене це діяння.

Вона включає в себе вибір відповідної статті, обґрунтування необхідності її застосування, процесуальне закріплення висновку про те, що діяння передбачене вказаною статтею та, відповідно, що воно є (не є) злочином чи іншим діянням, передбаченим кримінальним законом.

В спрощеному вигляді дефініцію кримінально-правової кваліфікації придатну до включення в закон можна сформулювати так: це визначення статті (частини, пункту статті) КК, яка передбачає скоєне діяння.

Кваліфікація злочинів - це результат кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, досудового розслідування, прокуратури, суду, слідчого судді внаслідок чого констатовано, що скоєне є злочином, визначена норма(и) кримінального закону, яка(і) передбачає(ють) відповідальність за скоєне, встановлена відповідність між юридично-значущими ознаками посягання і ознаками злочину, передбаченими законом та процесуально закріплений висновок про наявність такої відповідності.

Слово "підстава" має багатий семантичний зміст. Воно, зокрема, означає вихідні, головні положення. Діяти на підставі чого-небудь означає опиратися на щось, мати щось за основу, відштовхуватися від чогось, мати щось в якості оправдання, достатнього приводу для діяльності. Тому можна сказати, що підстави кримінально-правової кваліфікації - це правові явища, виходячи з яких здійснюється кримінально-правова оцінка діяння, те, що лежить в її основі. Кваліфікацію діяння можна здійснювати лише маючи для цього відповідні підстави. Причому вони мають бути наявними вже на момент початку діяльності по кримінально-правовій оцінці вчиненого діяння і в її ході залишатися незмінними.

В кримінально-правовій літературі поряд з поняттям підстав кваліфікації використовується і поняття її передумов. Передумови кваліфікації - це те, що передує кваліфікації, це діяльність, яка власне приводить до виникнення її підстав. Тому підстави кваліфікації слід відрізняти від її передумов. Передумовами кваліфікації є:

1) збір і аналіз доказів по справі та встановлення фактичних обставин справи;

2) аналіз наявних кримінально-правових норм, які можуть бути застосовані до конкретного випадку, встановлення їх змісту, тлумачення, визначення меж чинності.

Можна сказати, що підстави кваліфікації - це певні факти, вже встановлені і зафіксовані, незмінювані обставини, а передумови кваліфікації - шлях до них. При кваліфікації особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя виходять з вже встановлених фактів, з тексту закону, зміст якого уяснений.

Положення про те, що встановлення фактичних обставин справи має бути завершене до моменту початку кримінально-правової кваліфікації має принципове значення для правозастосовної практики. Поспішність у кваліфікації - коли її проводять ще до завершення встановлення фактичних обставин справи породжує помилки у кваліфікації.

Відмінність між підставами кваліфікації та її передумовами полягає в ряді ознак:

- по-перше, підстави кваліфікації - це ті обставини які в часі мають існувати на момент початку процесу кваліфікації, а передумови здійснюються до її початку;

- по-друге, передумови кваліфікації створюються в ході процесуальної діяльності, регламентованої нормами КПК (збір, перевірка та оцінка доказів), яка зовні об'єктивізована, протікає в установлених законом формах, а також виникають в ході операцій з правовими нормами, які в значній мірі є формалізованими. Операції ж з підставами кваліфікації здіійснюються лише в ході мислительних процесів;

- по-третє, передумови кваліфікації полягають у дослідженні широкого кола фактичних і юридичних явищ, які можуть мати відношення до даного випадку, а можуть і не стосуватися його, а підстави кваліфікації - це лише ті факти, які прямо стосуються оцінки конкретного діяння.

В теорії кримінального права прийнято виділяти фактичну і юридичну підстави кримінально-правової кваліфікації. Під фактичною підставою кваліфікації здебільшого розуміють вчинене діяння, фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, співставляються з правовою нормою. Слід уточнити, що саме по собі діяння не може бути визнане підставою кримінально-правової кваліфікації. Для того, щоб воно увійшло в сферу уваги органів, які здійснюють кваліфікацію, потрібна наявність доказової інформації про скоєне. Кваліфікації врешті-решт піддається не скільки те, що фактично вчинене, скільки те, що встановлене в ході дізнання, досудового і судового слідства. Крім того, фактичні обставини не можуть безпосередньо співставлятися з правовою нормою, оскільки це явища різнопорядкові.

Таким чином фактичною підставою кваліфікації виступає не саме вчинене діяння, а інформація про нього, яка стала відома відповідним органам і здобута ними в законному порядку.

При кваліфікації враховуються лише ті фактичні обставини, які відповідають обов'язковим ознакам певного складу злочину. Перелік же обов'язкових ознак можна встановити на підставі аналізу кримінально-правової статті Особливої частини, яка підлягає застосуванню. Доказуванню обов'язково підлягають ті фактичні ознаки злочину, які прямо вказані в диспозиції статті

Питання ж про те, що слід розуміти під юридичною підставою кримінально-правової кваліфікації не знайшло однозначного вирішення в літературі. Одні автори називають такою підставою склад злочину, інші вважають нею кримінально-правову норму, ще одна позиція полягає у визнанні такою підставою самого кримінального закону. При цьому часто має місце фактичне ототожнення понять складу злочину, правової норми, статті закону як підстав кваліфікації. Видається, що в кожна з наведених позицій відображено певний аспект того, що ж виступає юридичною підставою кримінально-правової кваліфікації. Таким чином, кожна із них має право на існування і, водночас, потребує уточнення.

Видається, що визначальним для вирішення питання про юридичну підставу кримінально-правової кваліфікації є теза про те, що кваліфікація пов’язана з встановленням наявності чи відсутності підстав кримінальної відповідальності; з оцінкою діяння як злочину чи іншого діяння, передбаченого КК, або ж як діяння індиферентного з точки зору кримінального права. При цьому слід враховувати очевидний зв’язок кримінально-правової норми та кримінального закону, а також положення про те, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються лише кримінальним законом, а підставою кримінальної відповідальності є вчинення діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК. Зараз вони закріплене в ч.1 ст.2, ч.3 ст.3 КК, є законодавчим виразом відомої тези про те, що nullum crimen sine lege.

Водночас, навряд чи варто ототожнювати підставу кримінальної відповідальності та підставу кримінально-правової кваліфікації. Адже кримінально-правова кваліфікація, як вже відзначалося, полягає не лише у доведенні того, що вчинене діяння є злочином (вона не зводиться до кваліфікації злочинів). Така кваліфікація в рівній мірі спрямована і на з’ясування, чи не потрібно оцінити скоєне як передбачене КК незлочинне діяння чи діяння, індиферентне для кримінального права. Тому кримінально-правова кваліфікація включає в себе в рівній мірі як доведення наявності ознак конкретного складу злочину, так і відсутність таких ознак.

Погоджуючись з думкою про те, що в практичній правозастосовній діяльності вкрай рідко, а може й ніколи не звертаються до поняття кримінально-правової норми (як і до багатьох інших теоретичних понять), водночас відзначимо, що саме кримінально-правова норма передбачає узагальнені, типові ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, виступає більшою посилкою силогізму, який складається в ході кваліфікації. Сама ж кваліфікація полягає в співставленні реально існуючих ознак - фактичних ознак конкретного діяння, які відображені в зібраній інформації та ознак, виражених в правовій нормі - ідеальній моделі правила поведінки кримінально-правового характеру на основі якої діяння визнається злочинним чи незлочинним.

Кримінально-правова кваліфікація як правозастосовна діяльність полягає у визначення того, яким саме законом (якою його статтею) передбачене вчинене діяння. Тому очевидно, що підставою кримінально-правової кваліфікації виступають ті кримінально-правові акти (їх конкретні структурні частини), в яких закріплені ознаки певного складу злочину та виражена кримінально-правова норма. Враховуючи, що нині в законі закріплене правило про те, що законодавство про кримінальну відповідальність становить лише КК, можна уточнити, що юридичною підставою кримінально-правової кваліфікації виступають статті Загальної та Особливої частини КК. При цьому слід враховувати, що жодна кримінально-правова норма, жодний склад злочину не виражений у якійсь одній статті КК. Більш того, для з’ясування змісту кримінально-правових норм і ознак складів злочину в багатьох випадках необхідно звертатися і до інших джерел.

Прийнято виділяти і додаткові підстави юридичної кваліфікації. Основною юридичною підставою кваліфікації обґрунтовано визнається стаття Особливої частини КК, в якій виражена правова норма, яка регламентує діяння, що піддається оцінці. Однак в статті кримінального закону законодавець часто не може виключно описати всі ознаки юридичного складу, оскільки вона повинна відзначатися лаконізмом. В той же час задум законодавця повинен бути максимально формалізованим, оскільки, як давно вже відомо, застосуванню підлягає закон, а не мотиви закону, не наміри законодавця. Тому часто окремо взятої статті кримінального закону для кваліфікації недостатньо, наприклад у випадку застосування бланкетних диспозицій, при безпосередній відсилці до комплексу неправових норм, використанні оціночних понять, наявності прогалин в праві. В таких випадках застосовуються додаткові підстави кваліфікації.

Такими підставами можуть служити, насамперед, інші статті кримінального закону (інші стосовно тих статей, за якими кваліфікується діяння). Можна назвати, принаймні, два випадки, коли виникає необхідність при кваліфікації посягання звертатися як до тієї статті кримінального закону, якою передбачене відповідне діяння, так і до інших статей Загальної та Особливої частини:

- якщо на неї прямо вказує відсильна диспозиція (наприклад, ч.1 ст. 192 КК);

- коли в іншій статті витлумачено зміст понять, які використовуються в "основній". Наприклад, поняття «шпигунство» як спосіб державної зради (ст.111 КК) можна з¢ясувати, звернувшись до ст.114 КК.

Додатковими підставами кримінально-правової кваліфікації часто виступають нормативні акти інших галузей права, до яких відсилають бланкетні диспозиції статей кримінального закону або які застосовуються в порядку субсидіарного застосування правових норм в тих випадках, коли прямих відсилок в статті Особливої частини немає, але їх використання випливає із змісту відповідних норм. Наприклад, кваліфікація посягань, пов'язаних із незаконним діями з наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами передбачає звернення до Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу, затверджених Комітетом з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров'я України.

Норми моралі, звичаї, правові принципи, загальні уявлення про право використовуються як додаткові підстави кваліфікації при з'ясуванні змісту оціночних понять, які використані в кримінально-правових нормах.

Крім додаткових підстав кваліфікації, які мають нормативний характер (є правовими нормами чи нормами моралі, нормами громадських організацій тощо), можуть бути виділені й підстави ненормативного характеру. До них відносяться прецедент та акти офіційного тлумачення правових норм.

Ще однією з додаткових підстав кримінально-правової кваліфікації є акти офіційного тлумачення кримінального закону, які дозволяють запровадити однакове в межах держави розуміння правових норм, усунути виявлені в них неясності.

Дата добавления: 2014-01-07