Прийоми ініціації зустрічної навчально-пізнавальної активності

Прийоми надання комунікативної підтримки

Прийоми профілактики і зняття блокуючих комунікативних афектів

Комунікативні прийоми оптимізації педагогічного спілкування

(комунікативної загальмованості, незручності, пригніченості, скупості, невпевненості в спілкуванні)

· створення на занятті атмосфери захищеності;

· схвалення, підтримка з адопомогою, надання цінності самій спробі відповід. Факту участі в діалозі;

· схвалення практики звернення до викладача або товариша;

· заохочення усних відповідей за власною ініціативою;

· створення поблажливих умов під час відповіді учня з яскраво вираженою комунікативною загальмованістю;

· недопускання дій з боку окремих учнів, які пригнічують творчу активність товаришів на занятті

· своєчасна допомога в підборі адекватної лексики, в правильній побудові висловів;

· роз’яснення сенсу комунікативних норм в конкретній ситуації пілкування;

· навчання (пряме і непряме) комунікативним прийомама, техніці виступу і спілкування;

· підкреслено позитивна критика (якщо така необхідна) поведінки учнів в діалозі з викладачем;

· демонстрація вербальними і невербальними засобами зацікавленої уваги до учнів, підтримка їх прагнення до участі в діалозі з викладачем;

· надання можливості зорієнтуватися в ситуації.

· Пряма стимуляція до активної взаємодії з викладачем на занятті;

· Мотивування перед групою заохочень за проявлену ініціативу;

· Критика власних помилок як демонстрація еталону ставлення до них;

· “Ігрова провокація”

Комунікативні вміння педагога (А. А. Леонтьєв “Педагогічне спілкування”)

· володіння соціальної перцепцією, чи, “читання по обличчю”;

· розуміння, тобто адекватне моделювання особистості учня, його психічного стану тощо за зовнішніми ознаками;

· уміння “подавати себе” у спілкуванні з учнями;

· уміння оптимально будувати власну мову в психологічному плані, тобто уміння мовного спілкування, мовного і немовного контакту з учнями.

Реакція вчителя на відповіді учнів

· реакція — заохочення зусиль, схвалення діяльності. Наприклад: “Добре! Важко не погодитися з Вашими висновками...”

· Реакція, як створення установки на подальшу активну пізнавальну діяльність. Наприклад: “Поміркуй ще, і можна отримати дуже цікаве рішення...”

· Реакція — уточнення відповіді. Наприклад: “Хто може запропонувати інше рішення?”

· Реакція — вияв невдоволення відповіддю і стимулювання додаткових зусиль учня. Наприклад: “Важко погодитися з вашими висновками. Вони не переконують, подумайте ще”.

Педагогічний такт

· природність і простота у поведінці без фамільярності;

· довіра без потурання;

· серйозність тону без неприродності;

· іронія та гумор без глузування;

· вимогливість без дріб’язкової причепливості, грубості;

· доброзичливість без заласкування;

· діловий тон без дратівливості;

· своєчасність виховного впливу без поспішності;

· принциповість і наполегливість без впертості;

· уважність та чуйність до учнів без підкреслення цього;

· видача розпоряджень без впрошування;

· навчання без підкреслення своєї переваги в знаннях та вміннях;

· вислуховування без прояву байдужості.

Культура мовлення педагога

Компоненти культури мовлення педагога:

1. Грамотність побудови фраз.

2. Простота та зрозумілість викладу.

3. Виразність:

інтонація і тональність; теми мовлення, паузи; динаміка звучання голосу; словникове багатство; образність мовлення; дикція.

4. Грамотна вимова слів із буденного життя:

правильний наголос у словах; виключення діалектів.

5. Правильне використання спеціальної термінології:

виключення фразеологічних зворотів, що ріжуть вухо; виключення зайвих, жаргонних та модних слів.

6. Небагатослівність;

7. Мовнорухова координація.

4. Бар’єри в педагогічному спілкуванні

Типи комунікативних бар’єрів:

1. Через розбіжність змісту вимоги — дорослий і дитина вкладають різний сенс в одну і ту ж вимогу. Дитина не розуміє вимогу тому, що інакше дивиться на певні факти.

2. Через особливості висунення вимоги незалежно від їх змісту. Дитина не приймає вимоги, тому що вона набуває для неї особливого значення (значення причіпки, кепкування тощо). Шляхи виникнення:

· вимога прийнятна для дитини по суті, може не прийматися через форму подачі

3. Бар’єр щодо конкретної людини, зумовлений особистісними особливостями.. Шляхи виникнення:

· постійне негативне оцінювання дитини та її діяльності.

· Безапеляційне наполягання на вимозі

таблиця “Бар’єри педагогічного спілкування”

Бар’єри педагогічного спілкування пов’язані із педагогічною діяльністю (В. А. Кан-Калак)

· І група барєрів: страх класу і пдеагогічної помилки.

· ІІ група барєрів: установка, яка формується в результаті минулого негативного досвіду роботи взагалі та роботи з даним класом зокрема; неспівпадіння власних установок вчителя в класі та установок учнів;

· ІІІ група барєрів: неадекватність власної діяльності в комунікативній ситуації, що складається на уроці (н-д, через обмеження спілкування лише інформаційною частиною).

Подолання цих бар’єрів:

· І група: долаються досвідом роботи вчителя, підвищенням його професіоналізму

· ІІ група: усвідомлення об’єкта труднощів і цілеспрямована, довільна корекція

· ІІІ група: розуміння педагогічного спілкування не лише, як інформаційногО, а й як розвиваючого і виховного; розвиток соціальної перцепції, емпатії, розуміння іншого, фасилітація (полегшення) спілкування.

Дата добавления: 2014-01-07