Умови, які сприяють вникненню конфліктів

Об’єктивні умови:

· погані умови проведення заняття;

· одноманітність навчальних завдань;

· нечітка організація заняття;

· незрозумілі пояснення педагога;

· грубощі з боку педагога;

· порушення дисципліни учнями і т.д.

Суб’єктивні умови:

· “Ілюзія власного благородства” - учень та педагог вважать, що поводяться зразково, але є жертвою злого суперника. Обидві конфліктуюючі сторони впевнені у своїй правоті.

· “Пошук соломинки в оці іншого” - педагог в деталях розповідає як непристойно поводився учень, але обуруюється, коли його просять описати свою власну поведінку.

· “Подвійна етика” - власні дії представляються як розумні, шанобливі щодо опонента, а суперника — як неприпустимі, нечесні.

· “Все зрозуміло” - спрощення ситуації конфлікту для того, щоб подати свої дії як правильні, а дії опонента — як неправильні, неприпустимі.

Тпипи поведінки педагога в конфлікті (Л. Д. Столяренко)

· Природний — керування конфліктною ситуацією не викликає психологічних чи емоційних труднощів.

· Напружено-перетворювальний — відбувається мобілізація ресурсів особистості та подолання конфлікту.

· Навмисно-уникливий — свідоме ухилення педагога від подолання несподіваної педагогічної ситуації (“не помітити”).

· Мимовільно-гальмівний — розсіяність і повна загальмованість дій педагога.

· Емоційний зрив — педагог діє безконтрольно, безсистемно. Посилюючи конфлікт, не вміючи керувати чи приховувати свої почуття.

· Неадекватний — педагог приховує свої почуття, але не здатен їх перетворити в педагогічно доцільні переживання і дії.

Розв’язання конфліктних ситуацій:

· Попередження конфлікту — залежить від педагога і ьбазується на його толерантному ставленні до учня, прагненні зрозуміти його позицію.

· Відхід від конфлікту — це відхід від розв’язання протиріччя з посилання на брак часу, недоречність, несвоєчасність суперечки і т.д. Цей спосіб можна використовувати лише тоді, Коли потрібно провести до кінця заняття.

· Згладжування конфлікту — згода з претензіями, але “лише на даний момент”. Звинувачуваний намагається таким чином заспокоїти партнера, зняти емоційну напругу.

· Компроміс — це досягнення найбільш прийнятного для обох сторін рішення шляхом відкритого обговорення думок та позмцій.

· Конфронтація — це жорстке протистояння сторін, коли ні одна з них не приймає позицію іншої. Педагог може перейти на особисті образи, коли всі розумні аргументи вичерпані.

· Примус — прямолінійне нав’язування учневі того варіанту рішення, який влаштовує педагога.

· Визнання помилки або неправоти — якщо причиною конфлікту була неправильна поведінка педагога, його помилкове судження. То це найдоречніший варіант розв’язання конфлікту.

Рекомендація вчителям по управлінню конфліктами

· контролюючи свої емоції, бути об’єктивним, дати можливість учням обґрунтувати свої претензії;

· не приписувати учневі своє розуміння його позиції;

· не ображати учня;

· прагнути не виганяти учня з класу;

· по можливості не звертатися до адміністарції;

· не відповідати на агресію агресією;

· не зачіпати його особистості, осбливостей його сім’ї, давати оцівнку лмше його конкретним діям;

· незалежно від результатів вирішення протиріччя постаратися не зруйнувати стосунків з дитиною.

Форма жестів примирення:

· вибачення;

· вираження жалю з приводу поведінки в минулому;

· поступки у спірному питанні;

· пропозиція компромісу;

· прояв розуміння проблеми іншого;

· визнання законності точки зору іншого;

· розкриття думок, почуттів, мотивів і подій минулого.

Педагогічне керівництво конфліктом між учнями:

· Усунути реальний предмет суперечки (н-д, м’я для гри на уроці фізкультури).

· Залучити в якості арбітра незацікавлену особу при готовності конфліктуючих підкоритися їїрішенню.

· Цілеспрямовано та послідовно скоротити кількість конфліктуючих.

· Створити умови за яких конфліктуючи не могли б вступити в безпосередню взаємодію (бійку).

· Запитати конфліктуючих, як би вони самі розв’язали цей конфлікт; спробувати змінити їх уявлення про конфлікт (надати предмету конфлікту меншої вагомості; показати негативні сторони конфлікту і його наслідки для самих конфліктуючих; показати, як цей конфлікт виглядає збоку.)

· Змінити ставлення одного конфліктуючого до іншого (зменшити роль в конфлікті протилежної сторони).

· Переконати в необхідності поступитися іншому (“Ти хлопчик, повинен як джентельмен поступитися дівчинці”).

· Спробувати звести причину конфлікту до гумористичної або гротескно-сатиричної форми.

Дата добавления: 2014-01-07