Принципи побудови спілкування психолога з клієнтом

Особливості проведення психологічного обстеження з метою планування та визначення завдань корекції. Методи отримання психологічної інформації

Оцінка ефективності психокорекції.

Корекційний (виконання корекційно-розвивальної роботи).

Динаміка психокорекційного процесу відбувається нерівномірно: є падіння і злети, уповільнення і прискорення руху, нагромадження і якісні стрибки (інсайти), регресія, погіршений стан (внутрішній опір).

Психолог за допомогою психокорекційних методів і тактики своєї поведінки може лише створювати умови для виникнення яскравих емоційно забарвлених переживань. Саме вони створюють можливість нового бачення старих проблем, життєвої ситуації.

Трапляється, що складно з’ясувати ці критерії, позаяк не існує чіткої психічної норми. Крім того, досягнення усунення певних симптомів може мати тимчасовий характер, якщо не усунуто причини проблем. Тому перевірку результатів бажано відкласти на кілька місяців.

Показник ефективності корекції може змінюватися залежно від того, хто оцінює (клієнт, психолог, оточення).

Чинники, що визначають ефективність роботи:

1. Очікування та настанови клієнта.

2. Зміст і кількість проблем клієнта.

3. Особистісна мотивація і активність особистості, її відповідальність за зміни. Перехід корекції в самокорекцію.

4. Очікування психолога.

5. Професійний та особистісний досвід психолога.

6. Глибинне опрацювання проблеми, усунення причини, усвідомлення її.

Психодіагностика завжди має підпорядковуватись завданням психокорекції чи наданню рекомендацій і не бути самоціллю. Завдання ж корекційної роботи можуть бути правильно поставлені тільки в результаті адекватної діагностики й оцінки проблеми. Діагностика – перший етап психокорекції.

Особливості діагностичної роботи з метою планування завдань колекційної роботи:

§ діагностика повинна бути комплексною (бо особистість цілісна і її розвиток системний);

§ діагностика проблем здійснюється в контексті діагностики міжособистісних відносин у родині і оточення;

§ необхідно вивчати не тільки актуальний стан дитини, але й особливості її психічного розвитку на попередніх етапах розвитку (психологічний анамнез);

§ діагностика потребує дотримання принципу активності самих досліджуваних (особистісна мотивація клієнтів);

§ діагностика і корекція здійснюються майже одночасно на всіх етапах роботи.

Основні методи: спостереження, бесіда, психологічний анамнез, стандартизовані і проективні методики, аналіз продуктів діяльності.

Для організації взаємодії з клієнтом необхідно встановити хороший контакт і взаєморозуміння (терапевтичний альянс).

Необхідно досягти емпатійного взаєморозуміння, щоби психолог повністю зосередився на позитивному сприйнятті внутрішнього світу клієнта. Слід проявляти терпимість до виявлення емоцій з боку іншого (досить часто буває проекція негативних емоцій клієнта); здатність заглиблюватись у суб’єктивний внутрішній світ клієнтів; готовність адаптувати своє сприйняття до сприйняття іншої людини вищого ступеня розуміння.

Безумовне (безоцінне) прийняття людини:

§ можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, але не дитиною як такою;

§ можна засуджувати її дії, а не почуття;

§ невдоволення діями дитини не може бути систематичним, інакше воно переросте в неприйняття.

Має бути збережена рівність позицій психолога і клієнта (суб’єкт-суб’єктне діалогове спілкування).

Не допускати грубості і нетактовності.

Не вживати цвинтарний гумор.

Використовувати лише ті методи роботи, з якими психолог добре знайомий і має практику використання.

Дата добавления: 2014-01-07