Взаємозв’язок психодинамічної теорії АСПН з іншими теоріями

Лекція 9. Метод Активного СОЦІАЛЬНО-психологічного навчання як форма групової психокорекційної роботи

Методичні положення, обов’язкові для керівника психокорекційної групи

1. Заохочення групи до обговорення певної теми.

2. Узагальнення матеріалу групового навчання шляхом виділення зв’язків.

3. Техніка інтерпретації матеріалу навчання:

а) підкреслення суттєвого моменту у висловлюванні члена групи;

б) висвітлення керівником істотних аспектів поведінки членів групи на підставі встановлення зв’язків між окремими аспектами поведінки

4. Розкриття логіки несвідомого та співвіднесення її з логікою свідомого.

5. Постановка певних завдань в групі АСПН.

6. Координація дискусії (спрямування дискусії у бажане русло).

7. Забезпечення багаторівневості в дослідженні особистісних проблем окремих членів групи.

8. Чіткість і послідовність у керівництві, яка не допускає свавілля й водночас забезпечує спонтанність поведінки членів групи АСПН.

9. Розкриття учасниками навчання внутрішніх причин, які породжують труднощі в спілкуванні та внутрішні суперечності.

10. Уміння працювати із «захисною поведінкою».

Мета: ознайомлення студентів з особливостями проведення активного соціально-психологічного навчання.

Професійна спрямованість: вміння вирізняти методологічні відмінності активного соціально-психологічного навчання.

План:

1. Взаємозв’язок психодинамічної теорії АСПН з іншими теоріями.

2. Гештальт-модель психокорекційної групи.

3. Модель групи, центрованої на клієнті.

4. Характерні особливості психокорекційного процесу в групі АСПН.

5. Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН.

6. Результативність психокорекційного процесу у групі АСПН.

Основні поняття

групова дезінтеграція, вторинна інтеграція, групова динаміка, процесуальна діагностика, індикатори дезінтеграції, особистісна проблематика, психологічні захисти, базові захисти, сценарій життя, психологічні ігри

Література

Основна література

1. Яценко Т.С. Основи глибинної психокорекції: феноменологія, теорія і практика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – С. 130-148.

2. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996. – С. 61-106.

3. Яценко Т.С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2004. – С. 23-29.

Додаткова література

4. Берн Э. Групповая психокоррекция. – М.: Академический Проект, 2001. – С. 17-93.

У психоаналітичних групах акцент робиться на переживаннях дитинства, травмуюча функція якого пов’язана з характером розв’язання проблем психосексуальних стадій розвитку. Метою групового процесу є переведення несвідомих конфліктів суб’єкта в свідомі й створення умов для повторного переживання травмую чого досвіду дитинства з метою аналізу та глибшого розуміння його ролі в долі людини.

Керівник групи при цьому привертає увагу до проявів „перенесення” та їх актуалізації на груповій моделі, до „оживлення” минулого конфлікту на сучасній ситуації „тут-і-тепер”. У полі зору опиняються захисти, що об’єктивують витіснені фіксації.

У групах гуманістично-екзистенційної моделі стан людини розглядається з точки зору мети, вибору свободи та відповідальності. Люди потенційно мають здатність розширювати свою самосвідомість, а це веде їх до більшої свободи і відповідальності через переборення екзистенцій них тривог і страхів.

Роль керівника такої групи в стимулюванні її членів до рефлексії та розуміння суб’єктивного, неповторного світу іншої людини, до встановлення автентичних (справжніх) контактів. Керівник групи акцентує увагу на актуальному. Психотерапія ґрунтується на зміні ставлення до травмуючи факторів, на визначенні мети життя.

Дата добавления: 2014-01-07