Результативність психокорекційного процесу у групі АСПН

Закономірності динаміки індивідуально-особистісних і групових змін у процесі АСПН

АСПН є лабільною системою психологічного впливу, зорієнтованою на індивідуально-неповторну допомогу кожному учаснику навчання. Завданням АСПН є прояснення психологічного смислу особистісної проблеми. Разом з тим є певні загальні закономірності в особливостях особистісних проблем учасників навчання та в розвитку самого групового процесу.

Між дезінтеграцією та інтеграцією є зворотна залежність, тобто чим вищий рівень групової інтеграції, тим більше можливостей відкривається для індивідуально-особистісної позитивної дезінтеграції, яка і приводить із часом до вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку.

Коригуючи, ми практично нічого нового не вносимо: ми працюємо із тим, що вже є в суб’єкта, змінюючи напрям, динаміку структурних компонентів психіки з метою нівелювання особистісних деструкцій. В психокорекційному процесі відбувається переорієнтація психічної енергії з деструктивних каналів у конструктивному напрямі, який би допоміг клієнтові привести у відповідність засобі взаємодії з довколишнім світом із його намірами, бажаннями, очікуваннями.

Ми допомагаємо клієнту встановити зв’язки між свідомими і несвідомими аспектами психіки, виявити невідповідність між цілями, бажаннями й тими засобами, які він застосовує для їх досягнення. Фактично процес психокорекції полягає у з’ясуванні причин труднощів спілкування, породжених несвідомими аспектами психіки суб’єкта.

Вся робота АСПН спрямована на поглиблення і розширення соціальної компетентності учасників навчання, дослідження детермінованості їхніх особистісних проблем попереднім життєвим досвідом.

До загальних змін належать:

– розвиток здатності до ауто психотерапії і сенситивних здібностей сприймання інформації, важливої для розуміння себе та інших;

– засвоєння оптимальних умінь спілкування (вміння приймати людину такою, якою вона є, розуміти когнітивні передумови виникнення різни емоційних станів, корелювати їх з базовими формами захистів, бачити стереотипно-деструктивні форми поведінки);

– набуття лабільності нервових процесів та гнучкості поведінки;

– вміння адекватно поціновувати ситуацію спілкування, прогнозувати тенденції її розвитку та управляти нею;

– розвиток психологічної відповідальності за свою поведінку;

– розвиток уміння перетворювати себе на об’єкт дослідження;

– вміння об’єктивувати запрограмованість власної поведінки;

– розуміння власного життєвого плану.

Дата добавления: 2014-01-07