Екологічне право

План

1. Загальна характеристика екологічного права.

2. Екологічні права і обов’язки громадян.

3. Використання природних ресурсів.

1. Загальна характеристика екологічного права

Екологічне право — самостійна галузь права, що регулює відносини у сфері взаємодії суспільства та людини з навколишнім природним середовищем з метою охорони життя та здоров'я громадян, захисту їхніх екологічних прав і свобод, раціонального природокористування й забезпечення якості навколишнього природного середовища на користь теперішнього та майбутніх поколінь людей.

Об'єкти екологічного права — це сукупність природних, природно-соціальних процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства.

Особливій охороні підлягають природні території та об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси, для збереження сприятливої екологічної обстановки, попередження та стабілізації негативних природних процесів і явищ. Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні й інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

Особливій охороні підлягають і заносяться до Червоної книги України рідкісні й такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного й рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони.

Суб'єкти екологічного права — це особи, яким відповідно до закону належить право природокористування і на якіих покладено обов'язок щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання, відтворення природних ресурсів.

За змістом прав та обов'язків серед суб'єктів екологічного права можна виділити такі групи:

• громадяни;

• юридичні особи;

• органи державної влади (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи судової влади та прокуратури);

• органи місцевого самоврядування.

Підставою виникнення екологічних відносин є юридичні факти, що виступають як події (аварії, катастрофи, стихійне лихо — повінь, землетрус тощо) або дії. Діями, наприклад, є отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин, організація проведення обов'язкової екологічної експертизи тощо, а також правопорушення: недотримання умов спеціального природокористування, що визначені в дозволах на його здійснення; ігнорування (невиконання) висновків обов'язкової екологічної експертизи; недотримання умов надання органами державної влади іншим особам інформації про здійснення природоохоронних заходів, стан довкілля (її замовчування або викривлення) тощо.

Підставами припинення екологічних правовідносин є відповідні адміністративні акти, припинення існування або діяльності юридичної особи, відмова від природокористування, закінчення терміну договору, ліцензії, судове рішення тощо.

Джерелами екологічного права є нормативно-правові акти, що містять еколого-правові норми. Насамперед, Конституція України, Закони України «Про екологічну мережу України», «Про екологічний аудит», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про Червону книгу України», «Про природно-заповідний фонд України» тощо.

Відповідно до законів, а також із метою конкретизації положень постанов Кабінету Міністрів України ухвалюються підзаконні нормативно-правові акти. їх ухвалює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, інші центральні органи виконавчої влади з питань своєї компетенції в галузі охорони довкілля, органи місцевого самоврядування.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування з урахуванням екологічних вимог затверджують проекти планування та забудови населених пунктів, їхні генеральні плани та схеми промислових вузлів, затверджують місцеві екологічні програми, приймають рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, обмеження у випадках загрози для здоров'я населення здійснення загального природокористування (наприклад установлюють заборони на купання у водоймах) тощо.

2. Екологічні права і обов’язки громадян.

Особлива природа та зміст екологічних прав обумовлює їх виділення в окрему групу.

Екологічні права людини і громадянина — це встановлені та гарантовані державою можливості у сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпеки. Вони пов'язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки, запобіганням і ліквідацією негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереженням природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Конституція України закріпила ряд екологічних прав людини і громадянина, зокрема, право на безпечне життя і здоров'я. Проте, уперше в Україні екологічні права людини і громадяни були визначені в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища». Відповідно до статті 9 цього Закону кожний громадянин має право:

1) на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

2) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь у прийнятті рішень із цих питань;

3) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

4) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

5) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

6) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, установлених законом тощо.

Розвиток і становлення екологічних прав громадян є одним із пріоритетних напрямків діяльності міжнародних організацій. Яскравим прикладом є Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», ухвала 25 червня 1998 р. і ратифікована Україною 6 липня 1999 р.

Конвенція визначила три основних екологічних права, що розглядаються як важливі чинники в становленні демократії:

1) доступ громадськості до екологічної інформації;

2) участь громадськості у процесі прийняття рішень із питань щодо довкілля;

3) доступ громадськості до правосуддя з питань щодо довкілля.

Крім екологічних прав громадяни мають й екологічні обов'язки. Екологічні обов'язки людини і громадянина передбачені в ряді нормативно-правових актів.

Діюче законодавство передбачає, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя і здоров’я навколишнє природне середовище.
Громадяни мають право брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань.

Кожен громадянин України має право на участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природнього середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів.

Громадяни можуть об’єднуватися у громадські природоохоронні формування, а також отримувати у встановленому законом порядку повну і достовірну інформацію про стан навколишнього природного середовища та його вплив на здоров’я населення.

Громадяни мають право на загальне і спеціальне використання природних ресурсів, на одержання екологічної освіти, подавати до суду позови до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян.

Поряд з екологічними правами громадяни мають певні обов’язки. Так, незалежно від того, чи є громадяни природокористувачами (тобто використовують природні ресурси), чи ні, вони зобов’язані берегти природу, раціонально використовувати природні ресурси, охороняти її багатства, вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення (плата за спеціальне природокористування встановлюється на основі нормативів плати і лімітів використання природних ресурсів).
Крім того, громадяни України зобов’язані не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів, а також компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

3. Використання природних ресурсів.

Громадяни використовують природні ресурси для задоволення різних потреб та інтересів. Експлуатація землі, води, надр, лісів та інших природних об’єктів здійснюється в порядку загального і спеціального їх використання.
Суб’єктами права загального користування природними ресурсами можуть бути, згідно із Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, всі громадяни. Закон гарантує громадянам право на використання природних ресурсів для задоволення естетичних, оздоровчих, матеріальних та інших потреб. Це право здійснюється громадянами безкоштовно, без закріплення за ними певних природних ресурсів. Для його здійснення не потрібно відповідного дозволу уповноважених органів і осіб.

На відміну від загального використання природних ресурсів, спеціальне природокористування здійснюється громадянами, підприємствами, установами і організаціями у випадках, коли певні природні ресурси у встановленому законодавством порядку надаються їм у володіння, користування чи в оренду. Природні ресурси для спеціального користування надаються на підставі спеціальних дозволів – державних актів на право володіння чи право постійного користування землею, лісорубських квитків, мисливських карток та інше.
Спеціальне використання природних ресурсів для здійснення виробничої чи іншої діяльності можливе тільки за плату.

Природокористувачам забороняється погіршувати стан об’єктів природи, заподіювати їй шкоду. Вони зобов’язані виконувати заходи щодо раціонального використання природних ресурсів, проводити природоохоронні і відновлювальні роботи, які спрямовані на збереження і покращання навколишнього природнього середовища.

Тема:

Дата добавления: 2014-01-07