Заключна частина - до 5 хв. 1. Відповісти на питання студентів

1. Відповісти на питання студентів.

2. Підбити підсумок заняття.

3. Дати завдання на самопідготовку

Методичну розробку доопрацював

Підполковник Павелко О.В.

Тема №2 " Основи будови артилерійського озброєння ".

Заняття 2. Призначення класифікація казенників, дулових гальм.

Час 2 години

Місце клас МЧА

Метод лекція

Учбові питання:

1. Призначення, типи казенників і вимоги запропоновані до них.

2. Призначення, типи дульних гальм і вимоги запропоновані до них.

3. Особливості конструкції ствольно-затворної групи танкових і самохідних гармат

Матеріальне забезпечення.

ДЕРЖСТАНДАРТ В 20. 134-84,

плакати: ствольно-затворна

група МТ-12, ствол Д-30, ствол ПМ-120, ствол 2А-36. Діаф. №4,7,14,41. Плакат: дія механізмів затвору. Затвори: Д-30, МТ-12, 2С1 -6шт., ключ кришки ударника

-6шт., викрутка-бшт., рукоятка виймання клину -6шт., учбова 122 мм гаубиця Д-30. Стенди: Ствольно-затворна група М'Г-12; Ствольно-затворна група Д-30. Учбові: дульне гальмо 2С-3, казенник МТ-12, ствол 2С-3.

План проведення заняття:

Вcтупна частина - до 5 хв.

Основна частина - до 110 хв.

Заключна частина - до 5 хв.

Література

Основания устройства и конструкция орудий и боеприпасов наземной артиллерии. Учебник. Воениздат. Москва. 1976г. 122 мм гаубіща Д-30 (2А18).

Техпическос описанис и инструкция по зксплуатации. Часть 1. Устройство и зксплуатация. Альбом рисунков. Воениздат. Москва, 1980г.. Основания устройства и конструкция орудий и боеприпасов наземной артиллерии. Учебник. Воениздат. Москва. 1976г.

Учбове питання №1: Призначення, типи казенників і вимоги запропоновані до них.

Казенник - частина А.Г., призначена для розміщення деталей затвора і з'єднання ствола з противідкатними пристроями та іншими частинами знаряддя.

У старовину на казеннику ставилося клеймо, що вказувало на приналежність знаряддя скарбниці, тобто державі.

Казенники класифікують:

а) по засобу з'єднання з трубою,

б) по типу затвора.

По засобу з'єднання з трубкою розрізняють казенники:

- нагвинтні;

- вгвинтні;

- виконані заодно з трубою.

Нагвинтні казенники у свою чергу діляться на:

1) що надягаються на трубу без обертання та з'єднуються з нею за допомогою муфти.

2)Що надягаються безпосередньо на різьбу труби.

Мал. 2 Схема з’єднання казенника з трубою за допомогою муфти

1- труба;

2- з’єднувальна муфта;

3- казенник

Перевага казенників, що надягаються на трубу без обертання в тому, що при збиранні легше забезпечити рівнобіжність контрольної площадки й осі каналу ствола, крім того, при розбиранні не потрібно обертати важкий казенник. У знарядь середнього і значного калібру і при виготовленні не потрібно фіксувати захід різьблення.

Вгвинтні казенники застосовуються в гарматах значного калібру (203 мм гаубиці б - 4М).

Казенники, виконані заодно з трубою, застосовують у знарядь малого калібру. У цьому випадку з'єднання труби і казенника є найбільш тривким але технологія виготовлення таких стволів ускладнюється. Матеріалом для виготовлення казенників служить гарматна сталь із категорією тривкості звичайно не вище категорії тривкості матеріалу труби.

По типу затвора казенники бувають:

- клинові;

- поршневі.

Клиновий казенник призначений для розміщення клинового артилерійського затвора.

Клиновий паз призначений для спрямуваня ходу клина затвора.

Щока - бічна стінка клинового паза казенника.

Перемичка - задня стінка клинового паза казенника.

Лоток - циліндрична виїмка перемички казенника, призначена для спрямування артилерійського пострілу при досиланні.

Борода казенника - конструктивний елемент казенника призначений для з'єднання ствольно-затворної групи з ПВМ.

Поршнєвий казенник призначений для розміщення поршневого арт. затвора.

Затворне гніздо - гніздо казенника з нарізкою, виступами або уступами для з'єднання з поршневим затвором.

До казенників подаються такі вимоги:

1. Запирання разом із затвором і гільзою (або обтюратором) каналу ствола під час постріла.

2. Достатня тривкість навіть при великому його перевантаженню в порівнянні з нормальними розрахунковими умовами.

3. Надійность кріплення на трубі:

- виключення само відгвинчування. Різьбове з'єднання має самогальму- ватися;

- виключення обернення або осьового зсуву щодо труби. Забезпечення рівнобіжності осі каналу ствола з контрольною площадкою на казеннику і відсутність хитання труби в казеннику

4. Розподіл маси казенника таким чином, щоб центр маса відкатних частин був по можливості на осі каналу ствола, і щоб момент неврівноваженості хитної частини був найменшим.

5. Конструктивно повинна бути виключена можливість ударних навантажень під час пострілу (відсутність значних зазорів між деталями ствольно-затворної групи, а особливо - між затвором і казенником).

6. Велика ударна грузькість матеріалу казенників при всіх температурних умовах експлуатації.

7. Простота виробництва.

Учбове питання №2: Призначення, типи дулових гальм і вимоги запропоновані до них.

Дулове гальмо - надульний устрій А.Г., призначений для зменшення дії постріла на лафет.

Дулове гальмо було використано вперше в Росії в 1862р. в трьохпудовій пушці з жорстким лафетом для зменшення відкоту знаряддя. У стволі пушки було зроблено вісім отворів під кутом 45^О до осі каналу ствола. Проте потім дулові гальма не одержали поширення тому, що питання зменшення дії постріла на лафет було вирішено з введенням противідкатнх пристроїв. Після Першої світової війни в зв'язку зі збільшенням потужності знарядь дулові гальма одержали широке поширення. Вони дозволяють знизити енергію відкату і виготовити знаряддя невеличкої маси при великій дуловій енергії з невеличкою довжиною відкату і надійной усталеності при пострілі.

Дулове гальмо - це газодинамічний устрій, що поглинає до 25-70% енергії відкатних частин при пострілі. Принцип дії дулового гальма складається в зміні напрямку і швидкості прямування частини порохових газів, що виходять з каналу ствола після вильоту снаряда. Це призводить до появи сили, спрямованої протилежно прямуванню відкатних частин і гальмуючої його.

Мал. 3Схеми дулових гальм. а – активної дії, б – реактивної дії, в – активно – реактивної дії

Дулові гальма класифікують:

а) по засобі з'єднання зі стволом;

б) по наявності (відсутності) камер;

в) за формою отворів;

г) по числу рядів отворів.

За принципом дії дулові гальма поділяють на:

- активні;

- реактивні;

- активно-реактивні.

Розглянемо типи дулових гальм:

1) По засобу з'єднання зі стволом розрізняють дулові гальма:

- нагвинтні;

- виконані заодно зі стволом.

Дулові гальма з'єднуються зі стволом за допомогою різьблення або за допомогою сполучних розўємних муфт (нагвинтні). У цьому випадку вони постачаються лівим різьбленням і стопами щоб уникнути самовідгвинчування при пострілі.

Ствольне дулове гальмо виконане заодно зі стволом. (Це безкамерне багаторядне дулове гальмо А.Г., бічні отвори якого виконані в стінці дулової частини ствола).

2) За наявністю (відсутністю) камер дулові гальма бувають:

- безкамерні;

- однокамерні;

- багатокамерні.

Для виключення ударів снаряда об перегородки камерного дулового гальма його осьові отвори повинні бути більше калібру ствола.

3) За формою отворіврозрізняють дулові гальма:

- віконні;

- щілинні;

- щільникові з круглими бічними отворами.

Для зменшення впливу дулової хвилі на розрахунок задній ряд отворів має нахил менший (або в іншу сторону) завдяки чому відхиляється (відсікається) потік газів убік.

4) За числом рядів отворів дулові гальма діляться на:

- однорядні;

- багаторядні.

Основні вади дулових гальм:

1. Демаскувати хмари пилюки, що підіймаються виходячими крізь отвори газами.

2. Вплив газів на розрахунок в наслідок виникнення надлишкового тиску в робочій зоні знаряддя не повинно перевищувати Р = 0,2…0,3кг/см², а при стрільбі в захисних шоломах Р = 0,5 кг/см².

3. Неприпустимість стрільби холостими пострілами без попереднього згвинчуван-ня нагвинтного дулового гальма або застосування спеціальних устроїв (за винятком 122 мм гаубиці д-30).

4. Необхідність регулярного і ретельного огляду стінок дулового гальма з метою виявлення тріщин, що виникають внаслідок ударних навантажень на дулове гальмо.

Основні вимоги до дулових гальм:

1. Симетричність розташування бічних отворів. При порушенні цієї вимоги виникають початкові впливи на снаряд, що підвищують розсіяння.

2. Неприпустимість хиткості дулового гальма. У випадку хиткості можливий удар снаряда об перегородки і передчасне розірвання його.

До наствольних деталей належать: сполучні деталі, призначені для складання ствольно-затворної групи в одного ціле і для з'єднання його з колискою (іноді - із ПВУ). До них належать: обойма, сполучні муфти, кронштейни та ін. деталі механізмів продування ствола танкових гармат і самохідних знарядь.

Учбове питання №3: Особливості конструкції ствольно-затворної групи танкових і самохідних гармат.

Казенники деяких танкових гармат служать для зрівноважування їхньої частини, що хитається.

Клиновий паз у казенниках танкових гармат роблять, як правило, горизонтальним для забезпечення більшого діапазону рогів наведення по вертикалі.

Затвори танкових гармат і самохідних знарядь оснащені механізмами заряджання або механізмами досилання.

Арт. досилач - сукупність устроїв призначених для досилання арт. пострілів у канал ствола при заряджанні.

Компонування танка, САО (САУ) потребують застосування механізму продування каналу ствола - газодинамічного влаштування для очищення каналу від порохових газів після пострілу, зменшуючи тим самим, загазованість бойового відділення і небезпеку появи оберненого полум'я при відкриванні затвора після пострілу.

При концентрації окису вуглецю в бойовому відділенні більш 0,2 мг/л швидко знижується працездатність розрахунку. Порохові гази викликають отруєння розрахунку.

Порохові гази з бойового відділення можна видаляти декількома засобами:

- вентиляційними установками;

- механізмами продування каналу ствола;

- комбінованим засобом (тобто одночасно двома попередніми засобами).

Гільза і канал ствола є основними джерелами загазованості бойового відділення, тому механізм продування каналу ствола застосовується у всіх САУ і танках.

Недоліки такого механізму:

- складність конструкції;

- погіршення умов роботи розрахунку через зменшення вільного простору у бойовому відділенні.

Цих недоліків позбавлені механізми ежекціонного типу, що працюють за рахунок енергії порохових газів. Схема такого механізму була вперше, запропонована в 1940 р. професором М.Ф.Самусенко.

На ствол надягається ресивер, що служить резервуаром для порохових газів. Під ресивером у стінку ствола під визначеним рогом угвинчені сопла, що служать для прискорення потоків порохових газів і надання їм визначеного напрямку прямування. За соплами зроблені кулькові клапани, що забезпечують заповнення газами ресивера і перекривають отвори при досягненні рівності тисків у каналі ствола й у порожнині ресивера.

Дія механізму:

Після проходження головним паском снаряда отворів клапанів порохові гази піднявши кульки заповнюють ресивер. При досягненні рівності тисків у каналі ствола й у порожнині ресивера кульки під силою ваги опускаються і перекривають отвори, а значить припиняється доступ газів у ресивер. Після виходу з каналу ствола відбувається різке падіння тиску в каналі ствола. А так як сума площ критичного перетину сопів значно менше площі перетину ствола, то зменшення тиску в ресивері відбувається повільніше. Порохові гази проходять через сопла, у яких вони пришвидшуються в напрямку дулового зрізу й утворять потік, що ежектує (висмоктує) порохові гази з каналу ствола, після відкривання затвора і викидання стріляної гільзи, з бойового відділення. Але для цього потрібно щоб час витікання газів був більше часу відкату і накату.

На ефективність дії механізму впливають:

- місце установки і розміри ресивера тиск порохових газів у ресивері;

- число і кут нахилу сопів.

Недоліки механізму:

- недостатня ефективність при стрільбі на найменших зарядах;

- поява оберненого полум'я в казенному зрізі після викидання гільзи. Пов'язано, із тим, що гільза, як поршень насоса, захоплює з каналу ствола порохові гази, у яких утримуються високотемпературні продукти неповного сгоряння, що займаються (повторно) при контакті з киснем повітря – це небезпечно в закритих САО.

Дата добавления: 2014-01-07