Учбове питання 3. Правила обробки ран і накладення пов'язки

Рани – це механічні порушення цілості шкірних покривів або слизистих оболонок. Розрізняють рани різані, колені, рубані, забиті, розтрощені, рвані, вогнепальні та інші.

Рани можуть бути поверхневими, коли ушкоджуються тільки верхні шари шкіри (садно), і глибшими, коли ушкоджуються не тільки всі шари шкіри, але і глибше лежачі тканини (підшкірна клітковина, м'язи, внутрішні органи).

Якщо рана проникає в яку-небудь порожнину грудну, черевну, черепи — вона називається проникаючою.

Забиті, розтрощені і рвані рани, одержані в результаті ударів падаючих конструкцій і уламків стін зруйнованих будівель і споруд супроводжуються обширним крововиливом в підшкірну клітковину і в глибші тканини.

Більшість ран кровоточать унаслідок пошкодження кровоносних судин.

Перша допомога при пораненні має на меті зупинити кровотечу, оберегти рану від забруднення, створити спокій пошкодженої кінцівки.

Захист рани від забруднення і зараження мікробами краще всього досягається накладенням пов'язки. Для накладення пов'язки використовуються марля і вата, що володіє високою гігроскопічністю. Сильну кровотечу зупиняють накладенням тиснучої пов'язки або кровоспинного джгута (на кінцівці).

При накладенні пов'язки необхідно дотримувати наступні правила:

§ ніколи не слід самостійно промивати рану, оскільки при цьому в неї можуть бути занесені мікроби;

§ при попаданні в рану шматків дерева, обривків одягу, землі і т.п. виймати їх можна лише в тому випадку, якщо вони знаходяться на поверхні рани;

§ не можна торкатися поверхні рани (опікової поверхні) руками, оскільки на шкірі рук особливо багато мікробів;

§ перев'язку слід робити тільки чисто вимитими руками, по можливості протертими одеколоном або спиртом.

§ перев'язувальний матеріал, яким закривають рану, повинен бути стерильним.

§ у разі відсутності стерильного перев'язувального матеріалу допустимо використовувати чисту хустку або шматок тканини, переважно білого кольору, бажано пропрасований заздалегідь гарячою праскою;

§ перед накладенням пов'язки шкіру навколо рани потрібно протерти горілкою (спиртом, одеколоном), причому протирати слід в напрямі від рани, а потім змастити шкіру йодною настоянкою.

Перед тим, як накласти пов'язку, на рану накладають марлеві серветки (одну або декілька, залежно від величини рани), після чого рану бинтують. Бинтування звичайно проводять зліва направо, круговими ходами бинта. Бинт беруть в праву руку, вільний кінець його захоплюють великим і вказівним пальцями лівої руки.

Специфічними випадками є проникаючі поранення грудної і черевної порожнини, черепа.

При проникаючому пораненні в грудну порожнину виникає загроза зупинки дихання і летального результату для потерпілого унаслідок асфіксії (задухи).

В результаті проникаючого поранення в грудну порожнину вирівнюється зовнішній атмосферний і внутрішньочеревний тиск. При спробі потерпілого вдихнути, повітря потрапляє в грудну порожнину і легені не розправляються. У таких випадках необхідно терміново видихнути, затиснути рану рукою і заклеїти будь-яким підручним матеріалом (скотчем, упаковкою для стерильного пакету, поліетиленовим пакетом). Якщо потерпілий знаходиться без свідомості, необхідно різко натиснути на грудну клітку для імітації видиху і також заклеїти рану. У випадку необхідно виконати штучне дихання.

При проникаючому пораненні в черевну порожнину необхідно закрити рану стерильною бинтовою пов'язкою. Якщо внутрішні органи випали назовні їх не можна заправляти в черевну порожнину, а необхідно акуратно прибинтовувати до тулуба. Потерпілим з проникаючими пораненнями грудної і особливо черевної порожнини не можна давати пити.

При проникаючому пораненні черепа слід видалити осколки кісток, що стирчать, або сторонніх предметів, а рану щільно забинтувати.

Як перев'язувальний матеріал краще всього використовувати стандартні перев'язувальні пакети.

Для розтину пакету його беруть в ліву руку, правою захоплюють надрізаний край оболонки і ривком обривають склеювання. Із складки паперу дістають шпильку і закріплюють її на своєму одязі, розвернувши паперову оболонку, беруть кінець бинта, до якого пришита ватяно-марлева подушечка, в ліву руку, а в праву – бинт, що скачав, і розводять руки, бинт натягається, при цьому буде видно друга подушечка, яка може пересуватися по бинту. Цю подушечку використовують в тому випадку, якщо рана крізна, одна подушечка при цьому закриває вхідний отвір, а друга вихідне, для чого подушечки розсовують на потрібну відстань.

До подушечок можна торкатися руками тільки із сторони, поміченою кольоровою ниткою. Зворотною стороною подушечки накладають на рану. Круговими ходами бинта їх закріплюють, а кінець бинта заколюють шпилькою. У тому випадку, коли рана одна, подушечки розташовують поряд, а при ранах невеликих розмірів — їх накладають один на одного.

Існують наступні правила накладення різних типів пов'язок.

Найпростіша пов'язка – кругова. Вона накладається на зап'ястя, нижню частину гомілки, лоб і т.д. При накладенні її бинт накладається так, щоб кожен подальший оборот його повністю закривав попередній.

Спіральну пов'язку застосовують при бинтуванні кінцівок. Спіральну пов'язку починають так само, як і кругову, роблячи на одному місці два-три обороту бинта для того, щоб закріпити його. Причому починають бинтувати з найбільш тонкої частини кінцівки. При бинтуванні по спіралях для того, щоб бинт прилягав щільно, не утворюючи кишень, після одного-двох оборотів його перевертають. Після закінчення бинтування бинт закріплюють шпилькою або кінець його розрізають по довжині і зав'язують.

При бинтуванні області суглобів стопи, кисті застосовують вісъмиподібні пов'язки, звані так тому, що при їх накладенні бинт весь час як би утворює цифру «8».

При бинтуванні рани, розташованої на грудях або на спині, застосовують так звану хрестоподібну пов'язку.

При пораненні плечового суглоба застосовують колосовидну пов'язку.

Косиночна пов'язка накладається при пораненні голови, ліктьового суглоба і сідниці.

На підборіддя, ніс, потилицю і лоб накладають пращевидну пов'язку. Для приготування її беруть шматок широкого бинта завдовжки близько 1м і з кожного кінця розрізають по довжині, середню частину залишаючи цілою, при невеликих ранах замість пов'язки можна застосовувати наклейку.

При накладенні пов'язки потерпілого слід усадити або укласти, тому що навіть при невеликих пошкодженнях, під впливом нервового збудження і болю може наступити короткочасна втрата свідомості – непритомність.

Дата добавления: 2014-01-07