Глобальні проблеми людства

План

Тема 5. соціальні, соціально-політичні та психологічні небезпеки

1. Глобальні проблеми людства: припинення гонки ядерної війни, екологічна криза, демографічна, продовольча, енергетична, сировинна, біосферна криза, соціальні проблеми.

2. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Тероризм. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючи фактори.

3. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини, особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства.

4. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоровя людини. Корупція та криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю.

5. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їх профілактика. Алкоголізм та наркоманія.

6. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину.

7. Поняття та різновид натовпу. Поводження людини в натовпі.

Терміном «глобальні проблеми» (від лат. «гло­бус» - земля, земна куля) позначаються найважливіші і настійні загальнопланетарні проблеми сучасної епохи, що торкаються людства в цілому.

Глобальні проблеми сучасності — сукупність нагальних проблем, що постали перед людством у другій половині XX ст. Частина з них пов'язана із взаємовідносинами всередині світового співтовариства (запобігання ядерному конфлікту, подолання відсталості країн, що розвиваються тощо), частина ж є відображенням кризи у взаємовідносинах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, ресурсна, екологічна, енергетична проблеми).

Під час свого розвитку людство накопичувало матеріальні й духовні ресурси для задоволення своїх потреб і розв’язання різних проблем. Але шляхи їх вирішення ніколи не виходили за межі окремих держав аж до другої половини XX ст. Зараз багато проблем набули всесвітніх масштабів і можуть бути вирішені лише об’єднаними зусиллями в ході світових інтеграційних процесів, що охоплюють усі сфери життя людей.

Глобальні проблеми мають планетарний характер, загрожують усьому людству, потребують невідкладного вирішення й вимагають спільних дій народів світу.

Серед глобальних проблем виділяються такі:збереження миру (боротьба з тероризмом); екологічна; освоєння космосу; енергосировинна; продовольча; демографічна; подолання економічної відсталості країн. Гострота цих проблем у різних країнах неоднакова.

Усі глобальні проблеми умовно можна поділити на політичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні. Найнебезпечнішими для людства є політичні проблеми; миру, війни, гонки озброєнь; розв'язання регіональних релігійних і військово-політичних конфліктів в Європі, Азії та Африці. Далі йдуть екологічні проблеми. Різноманітними в різних регіонах світу є демографічні проблеми. Численні соціальні проблеми (охорони здоров'я, освіти, науки і культури, соціального забезпечення) вимагають для свого розв'язання чималих коштів і висококваліфікованих спеціалістів. За останні десятиріччя найбільших успіхів людство досягло у розв'язанні глобальних економічних проблем — сировинної та енергетичної. Натомість у деяких регіонах загострилася продовольча проблема. Дедалі більшої актуальності набувають такі міжгалузеві проблеми, як освоєння Світового океану та мирного освоєння космосу.

1. Політичні проблеми. Тільки у XX ст. у двох світових війнах і багатьох локальних конфліктах загинуло понад 100 млн. людей. У 1945 р. з'явилася ядерна зброя й виникла загроза знищення як окремих країн, так і цілих континентів. Сумарна потужність уже накопиченої у світі ядерної зброї більш ніж достатня для того, щоб декілька разів знищити все живе на Землі. у цих умовах ядерні держави були змушені розпочати процес ядерного роззброєння та скорочення звичайних озброєнь. У 1970 р. було підписано Договір про нерозповсюдження ядерної зброї, за яким у світі може бути 5 ядерних держав — США, СРСР, Великобританія, Франція та Китай. Після розпаду СРСР у цьому списку залишилася Росія, а Україна, Білорусь і Казахстан заявили про свій без’ядерний статус. Проте у 1998 р. «ядерний клуб» поповнився ще двома країнами — Індія та Пакистан провели випробовування ядерної зброї. Оскільки між цими країнами давно існують територіальні претензії, то наявність у них ядерної зброї викликала занепокоєння світової громадськості. Розробки цієї зброї ведуться також в Ірані, Іраку, КНДР, ПАР, можливо, ядерна зброя створена в Ізраїлі. Після розпаду СРСР та соціалістичної системи припинилося протистояння двох світових систем, міжнародна напруженість стала меншою. Продовжують виконуватися домовленості між США та Росією про ліквідацію ракет середньої дальності, НАТО зобов'язалось не розміщувати ядерну зброю на території нових країн-членів цієї організації (Польщі, Чехії, Угорщини). Новий крок у зменшенні військової напруженості було зроблено європейськими країнами та США на саміті глав держав і урядів країн-членів ОБСЄ у Стамбулі в листопаді 1999 р. Тут була прийнята Хартія європейської безпеки XXI ст. Хартія — політичний документ, що визначає основні напрями діяльності ОБСЄ в XXI ст.: створення нової архітектури європейської безпеки; підтримка військово-політичного балансу на континенті; скорочення ядерних і звичайних озброєнь; дотримання державами-членами ОБСЄ прав людини; проведення ними демократичних перетворень. У ній також визначаються принципи й механізми проведення миротворчих операцій у конфліктних зонах. На саміті також оновлено Договір про військові сили в Європі, дія якого охоплює всю Європу від Атлантики до Уралу.

У наш час небезпека нової світової війни весь час підтримується існуванням значної кількості регіональних військово-політичних конфліктів, які виникають переважно на національному і релігійному ґрунті. Найбільш небезпечною є смуга конфліктів, що простягнулася від Балканського півострова (країни колишньої Югославії) через Кавказ (Грузія, Азербайджан, прилеглі території Росії) і Південно-Західну Азію (Палестина, проблема курдів, Афганістан) до Центральної (Таджикистан), Південної (Індія, Пакистан) Азії. Оскільки в азіатській частині цієї смуги переважають мусульманські країни, в яких посилюється ісламський фундаменталізм*, це становить загрозу для міжнародної стабільності.

2. Екологічні проблеми. Екологічна криза — одна з глобальних проблем сучасності, що проявляється в різкому загостренні суперечностей у відносинах між суспільством і природою. Вона особливо посилилась у другій половині XX ст. через надмірний антропогенний вплив на природу, що призвело до порушення рівноваги між природними процесами. Унаслідок нераціонального природокористування на планеті виникли райони екологічної кризи:

1. Райони промислово-міського забруднення атмосфери, пов'язані з роботою промисловості, транспорту й комунального господарства: Росія (Центральна Росія, Поволжя, Урал), Україна (Донбас), Північний Схід Китаю, тихоокеанське узбережжя Японії, Дармодарський промисловий район Індії, Аппалацький промисловий район США, агломерації Мехіко, Сан-Паулу, Буенос-Айрес.

2. Райони комплексного знищення земель у місцях гірничодобувної промисловості: Рейнсько-Вестфальський район Німеччини, узбережжя Перської затоки, Західний Сибір, Каспійське море, райони видобутку мідної руди (Демократична Республіка Конго, Замбія, Чилі, Перу, США), гірничопромислові райони Канади, ПАР, Австралії, видобутку нікелю у Новій Каледонії та фосфоритів на о. Науру.

3. Райони забруднення Світового океану пов'язані з транспортуванням нафтопродуктів: Північне, Аравійське, Південно-Китайське моря, Перська та Мексиканська затоки.
4. Райони зменшення площ лісів: Росія, Індія, Південно-Східна Азія, Західна та Центральна Африка, Канада, Центральна Америка, Амазонія, схід Австралії.
5. Райони деградації грунтів, пов’язані з випаданням кислотних дощів (Західна Європа), із засоленням ґрунтів при зрошуванні (Центральна Азія, Пакистан, Індія, Ірак), а також із загальною втратою родючості (деякі райони Південно-Західної Азії, Західної Африки, Південної Америки, Австралії).

6. Райони опустелювання: зона Сахелю в Африці (Мавританія, Сенегал, Гамбія, Малі, Нігерія, Чад).
7. Райони захоронення радіоактивних відходів: північноамериканське узбережжя Тихого океану, атлантичне узбережжя Південної Європи та Північної Африки, Карське та Охотське моря. Райони випробування атомної зброї: атоли Тихого океану, пустеля Гобі Арізона у США. Сьогодні можна констатувати, що біосфера різко змінюється під впливом діяльності людини. Наступ техносфери супроводжується значними змінами природного середовища. Відбувається прискорене, прогресуюче руйнування основних життєво важливих ланок біосфери, яке може викликати її повну деградацію й загибель. Це автоматично означатиме знищення людства, оскільки люди не можуть існувати в середовищі, відмінному від того, в якому з'явились і проживали. Останнім часом активізується процес екологічної освіти населення в усьому світі, укладено багато важливих міжнародних угод щодо охорони довкілля. Найважливіший документ було прийнято представниками 179 країн світу на міжнародному економічному форумі у

1992 р. — це «Програма Дій Людства у XXI ст.». На цьому форумі був підписаний пакет

документів, у яких окреслені шляхи міжнародного співробітництва в наступному столітті, спрямованого на досягнення високої якості навколишнього середовища і високого рівня життя населення планети.

3. Демографічні проблеми. Найважливіші проблеми світового масштабу в галузі демографії мають негативні тривалі наслідки: демографічний вибух та неконтрольована урбанізація у країнах, що розвиваються, демографічна криза та криза великих міст у розвинутих країнах, стихійна міграція, особливо зовнішня, яка ускладнює політичні відносини між країнами.

Нерівномірне збільшення населення супроводжується його перерозподілом. Чисельність населення в розвинутих країнах знизилась із 33,1% в 1950 р. До 20,5% в 2000 р., тоді як у країнах Азії, Африки й Латинської Америки воно відповідно зросло з 66,9% в 1950 р. до 79,5% у 2000 р. (див. рис. 31). У результаті саме в ці країни переміщується епіцентр світових продовольчих, енергетичних проблем. Економічна відсталість цих країн подвоює небезпеку загострення економічних та політичних глобальних проблем. Загострення глобальних проблем народонаселення поставило перед наукою й демографічною політикою нові завдання: про допустимі межі чисельності населення (називають цифри від 10 до 20 млрд осіб), про терміни стабілізації чисельності населення (за прогнозами — середина XXI ст.).

Найактуальнішим залишається стримування росту населення країн, що розвиваються.

4. Економічні проблеми. До цієї групи проблем переважно відносять: продовольчу, енергетичну та сировинну.

4.1. Продовольча проблема. Ця проблема визначає здатність Землі прогодувати нинішнє й майбутнє населення Землі. Вона тісно пов'язана з демографічною, енергетичною та екологічною проблемами. Співвідношення чисельності населення та обсягу їжі визнане однією з найважливіших глобальних проблем людства. Число людей, що голодують, у світі, за даними ООН, зросло від 460 млн. осіб у 1970 р. до 550 млн. осіб у 1990 р. і сягло 600-650 млн. осіб у 2000 р. Як правило, голодують у країнах, що розвиваються, де добове споживання їжі в середньому 2200 ккал, тоді як мінімальна норма, визначена органами ООН, дорівнює 2400 ккал. При оцінці продовольчої ситуації у країнах Азії, Африки й Латинської Америки необхідно також враховувати недосконалість проведених у них аграрних реформ, бідність широких верств селянства, відсталість систем землеробства, нераціональне використання земельних і водних ресурсів, часті стихійні лиха, які знищують працю мільйонів людей. Втрати врожаю при переробці, наприклад, в Африці, досягають 30-40%. У цих країнах переробляється лише 10-20% первинної сільськогосподарської продукції, тоді як в економічно розвинутих країнах — 70-80%. Нарешті, продовольчу проблему у країнах, що розвиваються, ще більше посилюють фінансова заборгованість, витрати на озброєння, етнічні конфлікти, погіршення екологічної ситуації.

4.2. Енергетична проблема. Енергетична криза як одна з глобальних проблем сучасності свідчить, що розвиток цивілізації на Землі у XX ст. характеризувався стрімким ростом енергоспоживання. За оцінками, у 1945-1995 рр. населення планети використало 2/3 всього палива, добутого людством за час свого існування. Необхідність подолання відсталості країн, ще розвиваються, вимагає швидкого розвитку енергетики. Такі бурхливі темпи її розвитку породжують нові гострі проблеми.

На перший план виходить нестача енергетичних ресурсів. З одного боку, сумарні запаси викопних паливних ресурсів доволі великі й щороку стають відомими нові їх родовища. Крім того, сучасна технологія відкриває доступ до використання нетрадиційних видів енергії (вітрова, припливна, геотермальна тощо). З іншого боку, перехід до розробки складних за геологічними умовами родовищ викликає подорожчання добування енергоносіїв і робить використання більшої частини паливних ресурсів нерентабельним.

Особливо гостро постали проблеми, пов'язані з негативним впливом енергетики на стан навколишнього середовища. Масове використання нафти, газу, вугілля завдає шкоди природі та здоров'ю людини через викиди сажі» що містить важкі метали, двоокис сірки, оксид азоту та інші шкідливі речовини. Якщо тенденція збільшення споживання енергії й викидів двоокису вуглецю збережеться, то вже в найближчі роки середня температура на Землі зросте на 2°С, що призведе до глобальних катастрофічних наслідків.

Використання викопних видів органічного палива порушує баланс кисню в атмосфері, тому що при згоранні 1 т палива згорає 2,3 т кисню. Розширення витрат кисню на техногенні потреби, зменшення його відтворення через вирубування лісів веде до виникнення реальної загрози його нестачі на планеті.

Змінити негативні тенденції в енергетиці можливо при: 1) підвищенні ефективності використання енергії; 2) зменшенні шкідливих викидів в атмосферу за рахунок нових технологій очищення відпрацьованих газів; 3) зміні структури паливно-енергетичного балансу за рахунок альтернативної енергетики.

4.3.Сировинна проблема. Ця проблема виражає рівень забезпеченості сировинними ресурсами процесу виробництва й життєдіяльності людей на планеті.

Найбільше вразливими ресурсами людства є відновлювані ресурси — вода, повітря, рослинний покрив і тваринний світ планети. Нині майже всі вони перебувають у стані, коли природні механізми відновлення й відтворення знаходяться на межі розладнання. Нові ж, які включають людську діяльність, за виразом В. І. Вернадського, творчою «геологічною» силою ще не стали.

Наслідки антропогенної дії на відновлювані ресурси жахливі. Нині під загрозою зникнення перебувають 10% рослин і 30% усіх тварин планети. Біомаса суходолу зменшилася на 7%, а її продуктивність — на 20%. Господарська діяльність у Світовому океані завдала значної шкоди його біологічним і мінеральним ресурсам. Інтенсивність життя у Світовому океані через забруднення впала на 30%. У розвинутих країнах зникло 31 млн. га лісів. Не краща ситуація складається із забрудненням прісних вод. Якщо біологічні потреби людини й тварин у воді становлять 10 т на 1 т живої тканини за рік, виробництва 1 т виробів із бавовни потрібно 200 т води, сталі — 250-270 т, паперу — 1000 т, синтетичного каучуку — 2500 т тощо.

Гостро постала проблема невідновлюваних природних ресурсів, до яких належать паливні, рудні й нерудні корисні копалини. Після 1950 р. попит на мінеральну сировину в усіх країнах світу зростав на 5% за рік, а подвоєння світового добування корисних копалин відбувалося в середньому за 15 років. Підраховано, що якби всі країни, що розвиваються, споживали мінеральну сировину на рівні США (в розрахунку на душу населення), то відомі нині запаси природного газу вичерпалися б через 5 років, нафти — через 4 роки, цинку — через 6 місяців, міді — через 9 років тощо.

Способи розв'язання сировинної проблеми: 1) зниження матеріалоємності продукції; 2) використання вторинних ресурсів (відходів виробництва); 3) створення безвідходного виробництва.

4.4. Проблема освоєння Світового океану. Світовий океан завжди відігравав важливу роль у зв'язках між країнами та народами. Проте до середини XX ст. він практично залишався «економічною цілиною». Але з розвитком НТР усебічне дослідження й освоєння Світового океану набрало цілком інших масштабів.По-перше, загострення глобальних енергетичної та сировинної проблем спричинилося до виникнення морської гірничодобувної і хімічної промисловості, морської енергетики. Досягнення НТР відкривають перспективи для подальшого збільшення видобутку нафти й газу, залізомарганцевих конкрецій, добування з морської води дейтерію, спорудження припливних електростанцій, використання морських течій, опріснення морської води. По-друге, загострення глобальної продовольчої проблеми підвищило інтерес до біологічних ресурсів океану. Потенціальні можливості їх використання без загрози порушення усталеного балансу вчені оцінюють в 150-180 млн. т. Але майбутнє за марикультурою (організоване розширене відтворення біологічних ресурсів). Вважають, що 1 га марикультури здатен відтворити у 8 разів більше риби, ніж 1 га суходолу — м'яса. По-третє, поглиблення міжнародного географічного поділу праці, швидке зростання торгівлі супроводжуються збільшенням морських перевезень. У результаті виробничої та наукової діяльності в межах Світового океану і узбережжя виникла особлива складова частина

світового господарства — морське господарство. Але така діяльність водночас породила глобальну проблему Світового океану. Суть її полягає в забрудненні океану нафтою та нафтопродуктами, важкими металами, комунальними стоками, а також пестицидами й

й гербіцидами. Неабияку загрозу для Світового океану має захоронення на його дні радіоактивних відходів.

Розглянемо, як глобальні проблеми проявляються на території України. Проблема війни і миру вкрай загострилася внаслідок різкого зростання потужності зброї, насамперед ядерної. Подальша гонка озброєнь ставить під загрозу існування життя на Землі. У зв’язку з цим дуже важливим є крок, зроблений Україною з моменту проголошення незалежності,— відмова в односторонньому порядку від розміщення атомної зброї на своїй території. Тепер Україна належить до без’ядерних держав світу. Актуальною для України є енергосировинна проблема. Життєдіяльність країни залежить від імпорту нафти і природного газу загалом на 43 %.

Торкнулася України і продовольча проб­лема. Сьогодні економіка країни на 12 % залежить від імпорту продуктів харчування.

Демографічна проблема (криза) загострилася в Україні в останнє десятиліття. Для країни характерна інтенсивна депопуляція (близько 400 тис. осіб на рік), тобто процес вимирання населення країни. Відсутнє просте заміщення поколінь (смертність удвічі перевищує народжуваність); спостерігається погіршення стану здоров’я населення. Середня тривалість життя в Україні у 2000 p. становила 65 років: 59 — чоловіки, 72 — жінки. Таким чином, має місце процес старіння нації (частка осіб, вік яких становить понад 65 років, досягає 11 %).

Екологічна криза вибухнула на планеті услід за енергосировинною й спричинила глобальні проблеми забруднення повітря, Світового океану, поверхневих вод, ґрунтів тощо.
В Україні екологічні проблеми є найбільш гострими, тому що для країни характерні: а) високий рівень концентрації виробництва; б) застарілі технології переробки сировини; в) тривалий період експлуатації мінерально-сировинних ресурсів.

Основними джерелами забруднення природного середовища в Україні є хімічна, металургійна, гірничодобувна галузі промисловості, атомні й теплові електростанції, цукрові заводи, автотранспорт, сільськогосподарське виробництво з надмірним використанням мінеральних добрив і пестицидів, водномеліоративні системи тощо. Екологічний стан окремих територій відображає господарську спеціалізацію районів. Виділяється особлива територія — тридцятикілометрова зона Чорнобильської АЕС, де порушення природного комплексу пов’язане з радіоактивним забрудненням.
На території України наочно представлене «спільне» забруднення вод і повітря. Шкідливі викиди в атмосферу із країн Західної і Центральної Європи з повітряними потоками переносяться до Західної України, а забруднене повітря зі східної частини України — до Росії. Транскордонне перенесення забруднюючих речовин постійними водотоками згубно впливає на стан навколишнього середовища України. Наприклад, Ру­мунія є «експортером» фосфатів, мангану, нафтопродуктів, цинку, фенолів; знач­на частина забруднення хромом надходить із дніпровською водою з Білорусі. Таким чином екологічні проблеми Укра­їни перекликаються з аналогічними пробле­мами сусідніх держав і Європи в ці­лому.

Глобальні проблеми людства, незалежно від міри їх гостроти в тій чи іншій країні, вимагають глобальних рішень, що передбачають широку міжнародну співпрацю і координацію зусиль у сферах політики, економіки, науки тощо.

Соціальні проблеми. Численні глобальні проблеми існують в галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров'я, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв'язання цих проблем залежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому особливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров'я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, ракові) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подоланих, виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД.

У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби (шлунково-кишкові і гострі респіраторні захворювання, туберкульоз). У промислове розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і ракових захворювань.

Умовами вирішення проблем охорони здоров'я с перехід до здорового способу життя, забезпечення повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов проживання і, звичайно, розвиток медицини, пропаганда здорового способу життя, боротьба з курінням, алкоголізмом, наркоманіє

Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища у проблему глобального масштабу, як злочинність, Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соціальній і культурній сферах. Особливо небезпечним стало явище злочинності після того, як вона набрала організованих форм, сформувала і постійно розширює світовий ринок наркотиків і зброї.

Іншим дуже небезпечним проявом глобальної злочинності є тероризм.

2. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Тероризм. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючи фактори.

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Існує багато визначень конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії.

Дата добавления: 2014-01-07