Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні

блага, освіта.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт. Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно відстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні

та інші відносини.

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіду, групи, держави (коли Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперництво. Суб’єктами конфліктів можуть виступати:

1)окремі люди, групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури;

2)об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються певних цілей.

Помітне місце посідає один з різновидів соціального конфлікту - міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особливої гостроти він набрав у країнах, які зазнали краху форми державного устрою(СРСР, Югославія).

Існує дві форми конфліктів: відкрита - відверте протистояння, зіткнення,

боротьба. закрита, або латентна, коли відвертого протистояння немає, але відбувається невидима боротьба.

Соціальні конфлікти поділяються на: політичні (конфліктують політичні системи); соціальні (конфліктують соціальні системи); економічні (конфліктують

Економічні системи, наприклад корпорації.

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки) і між державами(війни, партизанські рухи).

Часто після завершення конфлікту виникає ще один етап - постконфліктний синдром, що характеризується напруженням у відносинах сторін, які щойно конфліктували. Постконфліктний синдром у разі загострення може започаткувати новий конфлікт. Це ми спостерігаємо на прикладах перманентного близькосхідного

конфлікту, конфліктів у Північній Ірландії, Іспанії.

Війна – це крайній прояв соціальної небезпеки, це крайня форма загострення суспільних відносин - суспіль­них, економічних, політичних, міжетнічних, релігійних, міждер­жавних. Це вкрай гостра форма рішення протиріч між державами, групами людей з застосуванням сучасних засобів ураження, а також міжнаціональні кризи, які супроводжуються насильством, велико­масштабними руйнаціями, загибеллю людей, компонентів природи, техніки. Війна - це продовження політики, тільки іншими, насиль­ницькими методами. Історія війн свідчить про неухильне зростання ролі економічного та людського фактора. До XIX ст. війни мали від­носно вузьку економічну базу і їх вели порівняно нечисленні про­фесійні армії.

З другої половини XIX і особливо в XX ст.ст. війни потребують все більшого напруження економіки держав, що воюють і втягують у свій вир багатомільйонні маси людей. В першій світовій війні приймали участь більше 70 млн. людей, в другій - більше 120 млн. Втрати людей тільки в європейських країнах склали: в XVII ст. -3,3 млн, у XVIII ст. - 5,4 млн, в XIX та початку XX ст., до першої світової - майже 6 млн. Перша світова забрала більше 9 млн люд­ських життів, друга - більше 50 млн загиблих.

Екологічна шкода, нанесена всіма війнами, прийняла вже світо­ві масштаби. Значної шкоди завдала Друга світова війна, коли вна­слідок руйнації у 1944 р. дамб у Голландії було затоплено понад 200 тис. га земельних угідь, що стало великою бідою для населення приморських понизовий. В цей же період масове вирубування лісів у Польщі, в Україні (так звані протипартизанські заходи) дотепер позначаються на екологічній рівновазі у цих країнах. Не випадково з'явився термін "луна війни".

Людство досягло такого технічного рівня, коли регулювання де­яких глобальних процесів у природі стало реальністю. Крім впливів на погоду і використання її у якості екологічної зброї, цілком мож­ливо в цих же цілях штучно створювати руйнівні урагани і бурі, а в прибережних районах - цунамі, викликати землетруси, сніжні лавини і зсуви, змінювати плин рік, активізувати вулканічну діяль­ність, впливати на верхні шари атмосфери та іоносфери (порушення озонового екрана), що може призвести до екологічної катастрофи не тільки регіонального, але і глобального масштабу.

Для позначення пагубного впливу війни на навколишнє серед­овище в науковій літературі використовуються різноманітні терміни: "екоцид" - екологічне вбивсттво, "террацид" - вбивство Землі, "біоцид" (знищення всього живого). Терміни "екологічна війна", "геофізична ві­йна", "погодна війна" вказують на негатині погодно-кліматичні зміни. Термін "екологічна війна" найбільш точно відбиває суть цього явища.

Ще більш повне уявлення про війну, як чинника, згубного для біосфери, дає розгляд глобальних екологічних наслідків ядерної ві­йни. Так, результатами великомасштабного застосування ядерної зброї можуть стати масові радіаційні та інші види поразки біоти (від гр.. біота - еволюційно сформована сукупність рослин і тварин, об'єднаних загальною областю поширення) - складової екосистеми, руйнація озонового шару Землі, зміни клімату, а також радіаційних і екологічних властивостей тропосфери, порушення стабільного стану іоно- і магнітосфери. До цього необхідно додати значне за­бруднення атмосфери аерозольними частинками і газоподібними домішками, що виникнуть в результаті вибухів, пожеж в лісах, вог­ненних штормів у містах і руйнацій нафтопромислів.

Передбачається, що тільки в місцях добування і на складах згорить до 2,5 млрд т органічного палива (нафти і газу), площа лісових пожеж складе не менше 106 млн кв. км, а загальна кількість часток диму і пилю­ки досягне більше мільярда тон. Дрібнодисперсний пил і дими можуть викликати різке збільшення оптичної щільності атмосфери. Це призведе до значного зниження температури, яка знизиться у Північній півкулі до мінус 23°С. Встановиться "ядерна ніч", "ядерна зима" і "ядерне літо".

До непередбачених екологічних наслідків може призвести та­кож використання бактеріологічної (біологічної) і хімічної зброї. На жаль, уже відзначені випадки застосування хвороботворних мікро­організмів проти людей, домашньої худоби і сільськогосподарських культур в Індокитаї, на Кубі.

Загрозу природі уявляють не тільки самі бойові дії, але і підго­товка до них (навчання, бойові стрільби і просто відчуженість вели­ких територій під військові об'єкти і їхню інфраструктуру).

У 1996 р. у місті Анталія (Туреччина) на третьому засіданні Ви­щої національної ради по захисту навколишнього середовища, на Стамбульській нараді міністрів із питань навколишнього середови­ща шести країн Чорноморського басейну, в тому числі України, об­говорювалися проблеми його екологічного стану. Великомасштабні забруднення, що не припиняються, відходами промислового вироб­ництва, перевезення великої кількості нафти, аварії супертанкерів із нафтопродуктами на борту сприяли великому забрудненню цього моря. Якщо в 1965 р. в Чорному морі нараховували 25 промисло­вих видів риб, то зараз залишилося лише п'ять. В період із 1980 по 1994 роки кількість добутої риби зменшилася наполовину і біля 100 видів морських тварин опинилися на грані зникнення. Ці приклади свідчать про загрозу виникнення екологічної катастрофи, що може мати глобальні незворотні наслідки і стати реалією нашого життя.

Тероризм. Терор (лат. «еггог - страх, жах) - означає «лякати», «залякувати». Саме ця обставина і визначає терор як особливу форму політичного насильства, що характеризується жорстокістю, цілеспрямованістю та удаваною ефективністю. Ці особливості визначили широке викорис­тання терору протягом людської історії як засобу політичної бороть­би в інтересах держави, організацій і окремих груп суспільства. Терор був розповсюдженим інструментом боротьби революції і контррево­люції в період глибоких соціальних потрясінь суспільства.

У сучасних умовах спостерігається ескалація терористичної діяльності екстремістських організацій, ускладнюється характер їхніх дій, зростає витонченість і антигуманність терористичних ак­тів. Причини терору криються в зростанні кризових явищ, нездат­ності суспільства регулювати складні соціально-політичні процеси, швидкій зміні систем людських і політичних ідеалів, цінностей, у підключенні до активного політичного життя широких мас населен­ня з низькою духовністю, культурою та освітою, позбавленого по­літичного досвіду. Через це активізуються прагнення використати слабкості суспільної та державної системи і прокласти «найкоротший» шлях до поставленої мети.

Центральним елементом терору є захоплення заручників, викра­дення політичних діячів, їхнє вбивство, вимагання грошей, спеціаль­них матеріалів, транспортних засобів, зброї, звільнення політичних ув'язнених, поширення загального провокування репресій з боку держави. Терор у відношенні національної, етнічної, расової або релі­гійної групи, здійснюваний з метою її повного чи часткового знищен­ня, розглядається світовим співтовариством як акт геноциду.

Існує багато варіантів прояву терору і тому важко дати універ­сальне його визначення. Хоча певні критерії класифікації визначені: терор як метод політичної боротьби в мирний та воєнний час; інди­відуальний, організований терор і терор як політика держави; терор як метод внутрішньополітичної боротьби і терористичні акти між­народного характеру.

Часто терористами стають ті хто не згоден з державним устроєм і тоді вони ставлять під загрозу життя багатьох людей - заручни­ків. Розрізняють акт тероризму ~ злочин проти суспільної безпеки та суспільного порядку і терористичний акт, як посягання на життя має індивідуальний, персоніфікований характер.

Тероризм у світі переслідується майже всіма державами. Для цього існує міжнародне законодавство, за яким терорист пересліду­ється на території будь-якої країни. Часто терористами стають дуже неврівноважені, психічно хворі люди. Види і форми тероризму роз­різняються за цілями, формами, методами, суб'єктами та об'єктами. Але виділяють два основних види - політичний та карний.

Сьомий конгрес ООН із запобігання злочинності (1998 р.) ква­ліфікував один з видів політичного тероризму, як міжнародний те­роризм, незалежно від його мотивів. Цей вид найбільш небезпечний, як для окремої людини, так і для всього суспільства. Терористи ви­користовують такі методи, як вбивства, вибухи, підпалення, погрози окремим громадянам, представникам державної влади. Тому цей ко­мітет відзначив, що боротьба з тероризмом, як і злочинність - завдан­ня будь-якої держави. Одна з форм тероризму - державний тероризм, коли до влади приходять мафіозні, корумповані представники влади з метою встановлення жорсткого контролю над суспільством. Часто тероризм провокує військові дії, як локальні, так і глобальні.

Тероризм як засіб насильницького досягнення мети відомий здавна, ще з древнього світу. Він був і є на озброєнні у різних ре­лігійних сектах, таємних і кримінальних організаціях, масових на­родних рухів (в Росії XIX ст. організація «Народная воля», в Італії кінця XX ст. «Червоні бригади»). Крім цих терористичних організа­цій є багато інших, зокрема:

Організація Абу Нідала відома як «Чорний вересень», Револю­ційна рада Фатах, Арабська революційна рада, Арабські революцій­ні бригади, Революційна організація соціалістичних мусульман;

Хамас - ісламський рух опору, або «Студенти Айяш», «Студен­ти інженерного профілю», сили «Азз аль-дин аль хассам», батальйо­ни «Азз аль-дин аль хассам»;

Хезболлла (партія Всевишнього) - інші назви: Ісламський джи­хад, Організація революційного правосуддя, Організація правовір­них проти невірних, Послідовники пророка Мухаммеда;

Японська Червона армія або Антиімперіалістична інтернаціональ­на бригада, Нихон секіген, Антивійськовий демократичний фронт;

Тигри визволення Таміл Елама або Тамільські тигри, які діють під прикриттям таких організацій як «Всесвітня тамільська асоціа­ція», «Федерація асоціацій канадських тамілів»;

Організація Моджахеддин-е Хальк - національна визвольна ор­ганізація Ірану; Група «Фронт визволення Палестини - Абу Аббас» та Народ­ний фронт за визволення Палестини, відомий як Червоні орли;

Аль-Кайда, відома як Ісламська армія або Всесвітній ісламський фронт джихада проти євреїв та хрестоносців, заснована у 1990 р. Ця організація надавала фінансову, військову допомогу всім, хто ви­ступає за відновлення всесвітньої мусульманської держав. Тепер ця організація закликає вбивати у всьому світі євреїв, американців та їх союзників. На її рахунку вибухи у багатьох посольствах, терорис­тичний акт 11 вересня 2001 р. проти Всесвітнього торгового центру у Нью-Йорку. Ця організація фінансує, надає матеріально-технічну підтримку терористичним групам, які підтримують її цілі.

Центром терористичних організацій, як правило є декласовані елементи. Саме вони найчастіше складають основне ядро натовпу з усіма його особливостями, зокрема психічними.

В останній час окремо розглядають інформаційний тероризм, як форму фізичного та психічного насилля в інформаційному серед­овищі. Фізичне насилля - руйнування джерел інформації, самої інформації, інформаційних мереж та приймачів. Це характерно для сучасних війн, наприклад знищення теле-, радіостанцій.

Психічне насилля - це нав’язування ідей, поглядів, думок, які руйнують моральні основи особи, суспільних груп, всього суспіль­ства. Основа інформаційного тероризму - інформаційний вплив, який складається з інформаційної боротьби, війни, інформаційної атаки, агресії. Результат дії - маніпулювання свідомістю людини, або навіть великої групи людей. При проведенні інформаційного тероризму використовують інформаційну зброю, яка є сукупніс­тю радіотехнічних, телевізійних, комп'ютерних об'єктів та різних апаратно-програмних засобів.

Що робити якщо вас взяли в заручники. Спецслужби всього сві­ту розробили спеціальні правила поведінки при контакті з терорис­тами. От деякі з них: якщо вас взяли в заручники, постарайтеся не виявляти «героїзму», оскільки ви можете не розрахувати свої сили і нерозумно загинути. Пам'ятайте, що вашою безпекою вже стурбо­вані фахівці з різних служб. Не суперечте терористам, але і не під­лещуйтеся перед ними, і те, і інше приведе до порушення і неперед­бачених наслідків. Не намагайтеся ні в чому їх переконувати, якщо ви не фахівець - психолог. Не скаржтеся і не плачте - це дратує те­рористів. Якщо ви потрапили під постріли, негайно падайте на під­логу та сховайтеся за куленепробивну перепону. Якщо в приміщення, де вас тримали терористи, увірвалися бійці спецпідрозділу, не намагайтеся їм довести, що ви заручник, а не терорист. Виконуйте накази і не суперечте, бо під час захоплення немає часу розбиратися, хто є хто. Якщо вас відпустили терористи, виходьте не кваплячись, але і не баріться, бо обидві форми поведінки небезпечні.

Якщо ви упали, постарайтеся зібратися в грудку і захистити руками голову. Якщо на разі вибуху вас придавило, постарайтеся не рухатися, тому що це може викликати додатковий обвал і тільки переконавшись в тому, що вже нічого не валиться, можна спробува­ти звільнити чи руку ногу; подавайте знаки рятувальникам голосом або стукотом; можна подзвонити по мобильнику, якщо у вас є така можливість; витрачайте свої сили ощадливо, невідомо, коли приспіє допомога; в усіх випадках постарайтеся не втрачати голови, заспо­коюйте себе й інших, щоб не допустити паніки.

Звичайно, усього не можна передбачити, але якщо уже ви по­трапили в таку неприємність, то постарайтеся бороти за своє життя і життя інших людей, але дійте розумно і врівноважено. Уникайте дивитися викрадачам прямо в очі. Не робіть різких і загрозливих рухів, не провокуйте терориста на необдумані дії. Із самого почат­ку (особливо перші півгодини) виконуйте всі їхні накази і розпоря­дження. Говоріть спокійним голосом, уникайте зухвалого, ворожого тону. По можливості розташуєтеся подалі від вікон і від самих бан­дитів. Намагайтеся запам'ятати якнайбільше про викрадачів. Це до­поможе їхньому якнайшвидшому затриманню. Для підтримки сил їжте усе, що вам дають, навіть якщо їжа вам не подобається. Не на­магайтеся бігти, якщо немає повної впевненості в успіху починання. Постарайтеся розвивати ваші взаємини з іншими заручниками. Од­нак робити це потрібно обережно, щоб у терористів не створилося враження, начебто ви намагаєтеся «втертися» в довіру, щоб само­стійно звільнитися.

Уникайте політичних дискусій, тому що тим самим ви можете викликати тільки роздратування, але постарайтеся бути уважними слухачам. Звертатися до злочинців можна лише з проханнями - ви­пити води, прийняти таблетку. Повідомляйте своїм викрадачам про проблеми зі здоров'ям. Якщо вам необхідний регулярний прийом ліків, якнайшвидше повідомите їх про це.

Збереження психічної стійкості при тривалому перебуванні в ув'язненні - одна з найважливіших умов порятунку. Ефективні будь-які прийоми і методи, що відволікають полоненого від неприємних відчуттів і переживань, дозволяють зберегти ясність думки, адекватну оцінку ситуації. Намагайтеся дотримувати вимоги особистої гігієни, робіть доступні в даних умовах фізичні вправи. Корисно практикувати аутотренінг і медитацію. Відволікайте себе та оточуючих від поганих думок. Якщо є можливість, читайте усе, що виявиться під рукою. Мож­на також писати, незважаючи на те, що написане можуть відібрати. Важливий сам процес, що допомагає зберегти розум, врівноваженість. Важливо стежити за часом, тим більше, що викрадачі звичайно відбирають годинники, відмовляються говорити, який зараз день і година. Ведіть календар, відзначайте зміну дня і ночі (по активності злочинців, по звуках, по режиму харчування). Намагайтеся відноси­тися до всього, що відбувається ніби з боку, не приймаючи ситуацію близько до серця, сподівайтеся на позитивний результат. Ви пови­нні пам'ятати про те, що не можна заважати діям тих структур, що намагаються вас звільнити.

Дата добавления: 2014-01-07