Усний переклад

Усний переклад - це поняття, що поєднує усі види перекладу, що припускають усне оформлення, у тому числі такі самостійні види перекладу, як послідовний, синхронний та переклад з листа.

Чим же відрізняються усний та письмовий перекладачі? “Interpreter” = “Усний”, “translator” = “письмовий” (традиційно); у німців: “Dolmetscher” - дуже старе запозичення з російського “товмач”, а письмовий – “Ubersetzer”. Тобто у колишнім розумінні усний перекладач “Тлумачить” те, що говорить іноземець. А письмовий “переносить” в іншу мову (порівн. значення німецького дієслова “ubersetzen”), перетворює в інший письмовий текст. Дуже популярна думка, що це два принципово різні види діяльності з різними задачами і різними вимогами до перекладача. Що ж у них тоді спільне? Обидва - процеси перекодування, перевисловлювання. Тільки усний переклад - це перекодування звучного, усного мовлення в звучну мову, без письмової фіксації і до того ж спонтанне.

В сучасних умовах письмовий переклад також робиться звичайно в умовах дефіциту часу, однак вимоги точності, еквівалентності перекладу оригіналу при письмовому перекладі залишаються більш високими, чим при усному.

Усний переклад завжди здійснюється в ситуації мовного спілкування - прямого (усний послідовний переклад) і звукового - через навушники (синхронний переклад). Усний переклад вимагає додаткових навичок психічної стійкості і фізичної витривалості (stamina).

Багато перекладачів сполучають обидва види діяльності, але в навчанні необхідні розходження. ^ Усному перекладачу необхідний тренінг усного сприйняття, тобто аудировання, тренінг пам'яті, активне володіння ораторським мистецтвом. Письмовому перекладачу необхідно в процесі навчання познайомитися з максимально великою кількістю різновидів письмових текстів, включаючи дуже складні: юридичний, патентний, музикознавчий, філософський.

Прийоми, які використовуються в усному перекладі.

1. ^ Мовна компресія - тобто подача вихідного тексту в більш компактній формі, спрощення синтаксичної структури тексту і виключення слів, що містять другорядну інформацію.

Звичайно, мовна компресія використовується значно ширше при синхронному перекладі через його специфіку - тут не такі високі вимоги до збереження стилю оратора і повноти передачі інформації, як при послідовному, але звичайно усні перекладачі-професіонали говорять у середньому швидше, ніж оратори і тут може виникнути інша проблема - заповнювання ефіру: наприклад, оратор говорить дуже повільно, а перекладач -швидко, так ще і з компресіями. Створюється враження "рваного" тексту, чи неповного, тому важливо "йти в ногу" з оратором і заповнювати виникаючі паузи, використовуючи прийом описового перекладу, що подовжує текст: наприклад, замість " обставини, що ускладнюють," можна сказати "обставини, що ускладнили ситуацію". Чи: геноцид -винищування людей; тонометр - прилад для виміру тиску і т.і.

2. Генералізація - тобто узагальнення. Часто, наприклад, конкретне поняття вже кілька разів вживалося в мові, і для скорочення обсягу тексту, з метою мовної компресії, його зручніше замінити узагальнюючим: "У всіх типах вищезгаданих шкіл, інтернатів, дитячих садів система соціальної муніципальної допомоги організована в такий спосіб..." - "У всіх ДИТЯЧИХ закладах...

Генералізація використовується тоді, коли перекладач починає відчувати перевантаженість мови экзотизмами, "що затьмарюють" зміст та ускладнюють його сприйняття.

3. Антонімічний переклад:

ніхто не любить = усі ненавидять;

ніхто не відмовиться = усі погодяться - він розширює межі волі мови і підсилює смислові акценти.

4. Компенсація - різноманітні випадки відшкодування втраченого в перекладі, наприклад, за допомогою емоційно пофарбованої лексики:

“Не може він упокоритися з цією ситуацією” =

“З цією ситуацією він ніяк не може упокоритися”.

^ Текстові жанри в усному перекладі.

1. Інформаційне повідомлення - короткий текст, що містить загальнозначущу нову інформацію з області політики, культури, мистецтва, громадського життя, спорту - тобто типове для ЗМІ.

2. Інтерв'ю - публічний діалог, що складається з питань і відповідей, або присвяченій якій-небудь темі. Особливості перекладу - передати емоційно-оцінну зафарбованність, індивідуальний стиль.

3. ^ Переговори, дискусія - офіційна бесіда за участю двох чи більш сторін, ціль якої - з'ясування будь-яких заздалегідь відомих питань або вироблення будь-якого рішення.

Особливості:

а) непередбачуваність;

б) можливість виникнення конфліктної ситуації.

Роль перекладача - зберегти нейтральну позицію транслятора і використовувати максимально свої дипломатичні здібності;

в) знання формул офіційного етикету і стилістики нормативного офіційного спілкування;

г) знати особливості юридичної і фінансової лексики.

4. ^ Публічна мова - привітальна, заключна, політична, святкова, жалобна...

Особливості:

а) сувора закінченість;

б) присутність емоційно пофарбованої лексики;

в) повтори;

г) елементи імпровізації.

^ 5. Декларація і маніфест.

Декларація - це колективна, спільно вироблена заява, підсумок переговорів.

Маніфест - публічна колективна заява своєї позиції.

Особливості:

- струнка структура;

- комплексні формулювання;

- складність синтаксису;

- присутність юридичної термінології;

• 
  присутність в основі письмового тексту.

Література:

1. Алексєєва І.С. Профессиональный тренинг переводчика. - С-П., 2001.

2. Міньяр-Белоручев Р.К. Теорія і методи перекладу. - М., 1980.

3. Міньяр-Белоручев Р.К. «Записи в устном последовательном переводе». М., 1997.

4. Латишев Л.К., Провоторов В.І. “Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом вузе”. М., 2001 НВЧ-Тезаурус.

5. Мешков О. Лемберт М. “Практикум по переводу”. М, Янус-К, 1997.

6. Карабан В. “Переклад англіїської наукової технічної літератури” (ч 1,2) Нова книга, 2001.

Лекція №12

Дата добавления: 2014-01-07