Комплексна оцінка стану здоровя дітей

Динаміка стану здоровя дитячого населення є не тільки критерієм ефективності його медичного обслуговування, а й засадою для проведення профілактичних заходів.

Статут ВООЗ визначає здоров'я як «стан повного фі­зичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних дефектів». Для оцінки здоров'я організму, що росте, важлива також і фізіологічна зрілість (соматична та психічна), яка про­являється в резистентності або адаптації до мінливих умов навколишнього середовища. Крім того, стан здо­ров'я дітей є основою для розроблювання статево-віко­вих нормативів навчальної, трудової та спортивної ді­яльності.

В процесі росту та розвитку організм дитини багато­разово стикається з якісними та кількісними змінами навколишнього середовища. Але найчастіше на нього діє комплекс чинників — фізичних, хімічних, біологічних, соціально-побутових. володіючи спадково закріпленими співвідношеннями захисних пристосувань, організм дитини за відносно незначних негативних впливів цих зовнішніх чинників легко справляється з ними.

Дослідження показують, що діти дуже чутливі -до впливу як негативних, так і позитивних факторів зовніш­нього середовища. Процес росту дитини характеризуєть­ся розвитком та формуванням органів і систем з їх якіс­ною перебудовою, розвитком і вдосконалюванням меха­нізмів активізації функцій та формуванням системної взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Комплексна оцінка стану здоров'я дитини може бути інтегральним критеріальним показником впливу на її організм як позитивних, так і негативних чинників. Най­важливішими критеріями оцінки стану здоров'я дітей є такі:

1. Наявність чи відсутність у момент обстеження хро­нічних захворювань.

2. Рівень функціонального стану основних систем організму.

3. Ступінь опірності організму несприятливим впли­вам.

4. Рівень досягнутого фізичного розвитку та ступінь його гармонійності.

Оцінювати стан здоров'я кожної дитини або підлітка з віднесенням до однієї з груп здоров'я треба з обов'яз­ковим врахуванням всіх критеріїв.

Таке групування дозволяє проводити порівняльну оцінку стану здоров'я різних контингентів (як на момент обстеження, так і при динамічному контролі) для пере­вірки ефективності проведених профілактичних та ліку­вальних заходів.

Відповідно до запропонованої схеми, дітей та підліт­ків, залежно від стану їхнього здоров'я, поділяють на такі групи:

1. Здорові діти або підлітки з нормальним фізичним і психічним розвитком, які не мають виродливості, калі­цтва та функціональних відхилень. Поодинокі каріозні зуби, гіпертрофія мигдаликів І ступеня, щитовидної за­лози II ступеня без порушення функції, позитивна реак­ція Пірке без ознак туберкульозної інтоксикації не є пе­решкодою для віднесення дітей до 1-ї групи.

2. Здорові діти, які мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань. До цієї групи нале­жать реконвалесценти, особливо ті, які перенесли інфекційні захворювання, діти із загальною затримкою фізичного розвитку без ендокринної патології, а також діти, які часто (4 рази на рік і більше) хворіють. До 2-ї групи здоровя відносять також дітей із зниженим вмістом гемоглобіну в крові, гіпер- та гіпотензивною реакцією, вегетативною лабільністю, невротичною або астенічною реакцією, алергічною реакцією порушенням менструаль­ного циклу, помірними дискінезіями кишок та жовчного міхура, гельмінтозами без інтоксикації, гіпертрофією мигдаликів II ступеня, аденоїдами II ступеня, викрив­ленням носової перегородки, сколіотичною поставою та плоскостопістю.

3. Діти з хронічними захворюваннями в стадії ком­пенсації (із збереженими функціональними можливостя­ми організму).

4. Діти з хронічними захворюваннями в стадії субкомпенсації (із зниженими функціональними можливос­тями організму).

5. Діти з хронічними захворюваннями в стадії деком­пенсації (із значним зниженням функціональних мож­ливостей організму). Як правило, діти даної групи не відвідують дитячі заклади загального профілю і не охоп­лені масовими оглядами.

За результатами досліджень кафедри гігієни дітей та підлітків Українського державного медичного універси­тету, здійснено розподіл на групи здоров'я учнів шкіл: 1-ша група—10—18% обстежених; 2-га — 38—53 %, 3-тя — 30—35%; 4-та група —0,1—1,5% обстежених.

Чисельність абсолютно здорових учнів з віком посту­пово зменшується (до 14 років майже вдвоє) за рахунок збільшення головним чином осіб з компенсованими хро­нічними захворюваннями (3-тя група).

3. Гігієнічні вимоги до дитячих закладів.

Іс­нує два типи дитячих дошкільних закладів: з денним (протягом 9—12 год) і з цілодобовим перебуванням ді­тей (дошкільні інтернати). До дитячих дошкільних за­кладів відносяться яслі, будинки дитини, дитячі садки і комбінати.

Дитячі ясла призначені для виховання дітей віком до З років. їх об'єднують у групи по 20 дітей в кожній. У бу­динках дитини виховують дітей-сиріт віком до 3 років, а також дітей, які не мають необхідних умов виховання в сім'ї. До складу групи входять 15 дітей. У дитячих сад­ках дітей віком 3—7 років об'єднують у групи за віком по 25 дітей в кожній.

В наш час поширилося будівництво дитячих комбіна­тів, розрахованих на 140—280 місць, з денним і цілодо­бовим перебуванням дітей.

Від правильного планування будинків дитячих до­шкільних закладів залежить не тільки виконання зав­дань щодо виховання і навчання дітей, а й стан їхнього здоров'я, фізичний і психічний розвиток. Дитячі дошкіль­ні заклади треба розташовувати якомога далі від про­мислових підприємств, що викидають промислові шкід­ливості, ринків, підприємств громадського харчування, гаражів і т. ін. Не слід розташовувати дитячі заклади поблизу крупних авто- і залізничних магістралей з ак­тивним рухом транспорту.

Розміри, планування і обладнання земельної ділянки залежать від типу дошкільного закладу, контингенту і кількості дітей, їх віку і змісту виховної роботи. Площа земельної ділянки на одну дитину має становити 35— 40 м². Земельна ділянка повинна бути сухою, з глибоким рівнем стояння ґрунтових вод, мати чистий грунт. її ото­чують огорожею висотою 1—2 м, по периметру вона по­винна мати смугу зелених насаджень.

Для кожної групи дітей на земельній ділянці влаш­товують окремий ігровий майданчик, оточений чагарни­ком. На цих майданчиках слід побудувати альтанки, закриті з трьох боків, з дощатою підлогою. Вони необ­хідні для перебування дітей на повітрі за поганої погоди. Площа цих альтанок для дітей переддошкільного віку становить 30 м², для дітей дошкільного віку — 50 м².

Крім ігрових майданчиків на земельній ділянці передбачають майданчик для проведення фізкультурних заходів.

Господарський двір ізолюють від ігрових майданчиків огорожею з зелених насаджень, він має окремий в'їзд. Цей двір слугує для ввозу і зберігання обладнан­ня, палива, харчових продуктів. На ньому розташовують складські приміщення, холодильну камеру, овочесхови­ще, а також майданчик для сміттєзбірника, який слід влаштувати не ближче ніж за 25 м від будинку дитячо­го закладу.

Будинок дитячого закладу рекомендують будувати одно- або двоповерховим, оскільки більша поверховість несприятливо позначається на серцево-судинній та ди­хальній системах дітей, а також утруднює, в разі необ­хідності (пожежа, землетрус), швидку евакуацію дітей. З цією ж метою передбачають влаштування допоміжних сходів і вхідних дверей, що потрібно не тільки для швид­кої евакуації, а й для ізоляції груп. У дитячих закладах, розрахованих на велику кількість дітей, допускається влаштування спільного для двох груп переддошкільного віку входу за умови розташування однієї з них на дру­гому поверсі. Для груп дошкільного віку допустимо вла­штування спільного входу не більше ніж на 3 групи.

Треба звернути увагу також на художнє оздоблення будинків дитячих закладів, оскільки воно виховує в ді­тей смак, любов до краси, створює гарний настрій.

Сходи у дошкільному закладі мають забезпечувати зручний і нестомливий підйом і спуск, а також давати змогу великій кількості дітей одночасно пересуватися по них. Влаштовуючи сходи, звичайно враховують середню довжину кроку дітей і висоту піднімання ноги під час кожного кроку. Таким чином, глибина кожної сходинки має дорівнювати 27—30 см, а висота — 12—14 см. Для того щоб запобігти зіткненню дітей, що піднімаються і спускаються по сходах, ширина їх не повинна бути вуж­чою від 1,3 м. Кожний марш сходів має 12—13 сходи­нок.

Аби запобігти нещасним випадкам, сходи в дитячих закладах оточують ґратами висотою 110—120 см з про­гонами між прутами не більше 12 см, а також влашто­вують подвійні поручні, з яких нижчі (45 см від підло­ги) призначені для дітей.

Планування приміщень. Головною частиною будинку є групова чарунка, яка складається з основних і допоміжних приміщень, що мають зручний зв'язок з іншими частинами будинку.

У дитячому комбінаті відрізняють три групи примі­щень: для дітей переддошкільного і дошкільного віку та адміністративно-господарські. В одноповерхових будин­ках в одному крилі розташовують переддошкільні примі­щення, в другому — дошкільні, а між ними — адмініст­ративно-господарські.

Проектуючи дошкільні заклади з великою кількістю груп, доцільно застосувати блочну або павільйонну си­стему, за якої окремі блоки з груповими чарунками з'єд­нані між собою закритими переходами. При цьому мож­лива повна ізоляція груп.

До групової чарунки належать: групова (або ігро­ва) кімната, приймальня або кімната для роздягання, ве­ранда і туалетна кімната. Для забезпечення всіх видів діяльності, враховуючи велику рухливість дітей, групові кімнати повинні мати достатні розміри (площа на одну дитину — не менше як 2,2 м²) і зручну конфігурацію. Найзручнішою є прямокутна конфігурація з розташуван­ням вікон на довгій стіні. Глибина групової кімнати за однобічного освітлення не повинна перевищувати 6 м, оскільки за більшої глибини частина кімнати біля про­тилежної стіни буде погано освітлюватися.

Веранда площею 36—40 м² служить для ігор у негоду і для денного сну. Як правило, вона призначена для груп переддошкільного віку. На веранді є спеціальне опалюване приміщення для постільних речей.

У закладах із цілодобовим перебуванням дітей перед­бачають влаштування спальні-веранди (36 м² для ясель­ної і 50 м² для дошкільної групи). На відміну від зазна­чених, ці спальні-веранди опалюються і використовують­ся не тільки для денного, а й для нічного сну дітей. У верандах є шафи для постільної білизни.

Приймальні обладнують індивідуальними шафами, які можна використовувати як сушильні шафи для верх­нього одягу, і лавами для дітей. Площа приймалень має бути не меншою ніж 15 м².

Туалетне приміщення повинно сполучатися з групо­вою кімнатою через засклені двері. В туалетній переддошкільної групи встановлюють умивальники, злив, ди­тячу ванну, або душовий піддон, шафу для горщиків. Туалетне приміщення дошкільної групи складається з двох кімнат: умивальної і вбиральні. В умивальній вла­штовують дитячі умивальники (4 на групу), душовий під­дон з допоміжним краном для миття ніг. У вбиральні мають бути дитячі унітази (з на групу), кабіни відділяють перегородкою висотою 120 см (без дверей).

Крім приміщень для груп у дитячих закладах планують кухню з коморою, ізолятор для хворої дитини, медичну кімнату, кабінет завідувача, кімнату персоналу, пральню, кімнату для чистої білизни. У закладах з числом дошкільних груп не менше чотирьох передбачають приміщення площею 75 м² для проведення музичних і фізкультурних занять, дитячих ранків.

Планування зазначених приміщень має ґрунтуватися на принципі групової ізоляції, тобто кожна група має окремий вхід і зручний зв'язок з адміністративно-госпо­дарськими приміщеннями. Слід передбачити також і зру­чний внутрішній зв'язок з приміщеннями груп. Так, ігро­ва кімната ясельної групи має бути зв'язаною безпосе­редньо з приймальнею, спальнею-верандою, туалетною; групова кімната дитячого садку повинна сполучатися з приймальнею, туалетною кімнатою.

Дата добавления: 2014-01-07