Організація управління в обороні

В мотопіхотному взводі в обороні організується:

* радіозв’язок;

* проводовий зв’язок.

КСП командира взводу з’єднується телефонною лінією з КСП командира мотопіхотної роти та постами безпосередньої охорони, а радіостанція включається в радіомережу роти. Командир мотопіхотного (танкового) взводу встановлює також зв’язок з:

- передовими спостерігачами;

- командирами приданих (підтримуючих) підрозділів, що діють у взводному районі оборони.

2-ге навчальне питання. Ведення оборони мотопіхотним (танковим) взводом.

До початку оборонного бою більша частина особового складу, озброєння та техніки взводу знаходяться в укритті з тим, щоб зберегти необхідні сили під час нанесення противником ядерного (вогневого) удару.

Розглядаючи питання ведення оборонного бою мотопіхотним (танковим) взводом, іноземні військові спеціалісти відмічають, що при наявності бойової охорони (в умовах відсутності зіткнення з противником) першими вступають в бій з противником підрозділи загальної та бойової охорони.

Ведучи стримуючи бойові дії на рубежах (позиціях), що послідовно займаються, вони намагаються розкрити угрупування противника, нанести йому максимально можливі втрати в живій силі та бойовій техніці, затримати його просування, ввести в оману відносно реального накреслення переднього краю оборони, примусити завчасно розгорнутися та розкрити шикування бойового порядку і напрямок головного удару.

З метою успішного виконання цих завдань підрозділам бойової охорони рекомендується широко застосовувати:

- міно – вибухові загородження;

- вертольоти вогневої підтримки;

- удари тактичної авіації;

- вогонь польової артилерії.

Після виконання поставленого завдання підрозділи бойової охорони виводяться з бою та займають райони (позиції) в бойовому порядку батальйону, де отримають нові завдання.

Безпосередня охорона своїми діями намагається також встановити бойовий склад противника, що наступає на опорний пункт роти, а також розгадати його бойовий порядок. Дії безпосередньої охорони підтримуються вогнем мінометної секції взводу зброї з тимчасових, запасних вогневих позицій.

Після виконання бойового завдання безпосередня охорона за командою командира роти відходить і займає свій опорний пункт (позицію).

До початку наступу противника завданням мотопіхотного (танкового) взводу першого ешелону є знищення окремих його груп, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникати в глибину оборони, а також знищення літаків і вертольотів противника, які низько літають.

Для вирішення цього завдання в мотопіхотному (танковому) взводі виділяються чергові вогневі засоби, які знаходяться в постійній готовності до знищення окремих груп противника, що намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникати в глибину оборони.

Особовий склад, що відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) поблизу траншей і вогневих засобів в готовності зайняти свої позиції.

Для зменшення втрат від вогню зброї з настильною траєкторією рекомендується перед окопами створювати бруствери з піску, що насипані в мішки, а для захисту від зброї з навісною траєкторією робити надійні перекриття. Перед позиціями мотопіхотних відділень влаштовують дротяну спіраль. В темний час доби місцевість перед переднім краєм періодично освітлюється за допомогою освітлювальних засобів.

Під час вогневої підготовки атаки противника особовий склад мотопіхотних підрозділів укривається на дні окопів – щілин, в підбрустверних нішах та бліндажах. Вважається, що окоп є надійним засобом захисту. Втрати особового складу в цьому випадку по відношенню з втратами при відкритому розташуванні скорочується на 30 – 35%.

З закінченням артилерійської та авіаційної підготовки противника або з переносом вогню артилерії в глибину особовий склад мотопіхотних підрозділів швидко займає свої місця та приготовляється до відбиття атаки противника.

До початку наступу головних сил противника може проводитися розвідка боєм. Розвідка боєм та атака передових підрозділів противника відбивається вогнем призначених вогневих засобів і тих підрозділів, які на цих напрямках ведуть оборону.

В зоні досягнення вогневих засобів мотопіхотного (танкового) взводу противник уражається вогнем призначених для цього танків, БМП, ПТКР у взаємодії з польовою артилерією. В першу чергу знищуються танки та інші броньовані цілі противника.

З наближенням противника до переднього краю мотопіхотного (танкового) взводу він знищується вогнем всіх засобів.

З підходом противника до переднього краю оборони командир мотопіхотного (танкового) взводу використовує всі вогневі засоби та сили, що є в його розпорядженні, для утримання переднього краю.

Якщо противник атакує на бойових машинах (БМП, БТР), вогонь всіх протитанкових засобів мотопіхотного (танкового) взводу зосереджується на знищенні броньованих цілей.

Якщо противник атакує в пішому порядку, в першу чергу знищуються броньовані цілі противника, а його піхота знищується по мірі її підходу вогнем із стрілецької зброї.

Оборонний бій мотопіхотного взводу починається з підходом противника на дальність дійсного вогню штатних і придатних вогневих засобів. З підходом противника на відстань вогню зі стрілецької зброї взвод відкриває вогонь зі всіх засобів, що є в наявності. При цьому обслуги кулеметів, стрільці ведуть вогонь по піхоті противника, намагаючись відсікти її від танків. Вогонь ПТРК зосереджується по танках, БМП і БТР противника, що наближаються.

Взвод у взаємодії з іншими підрозділами мотопіхотної (танкової) роти при підтримці артилерійського та мінометного вогню наносить противнику максимальної втрати, розстроює його бойовий порядок і не допускає прориву району оборони.

По мірі наближення підрозділів противника до переднього краю оборони мотопіхотного взводу відділення посилюють інтенсивність вогню всіх видів зброї (насамперед протитанкового), щоб нанести їм втрати, призупинити просування, дезорганізувати та не допустити планомірного наступу.

Як підкреслюють іноземні військові спеціалісти, бій за утримання основного району оборони є найбільш напруженим та відповідальним періодом бойових дій мотопіхотного (танкового) взводу.

У випадку прориву противника на сусідній ділянці оборони командир мотопіхотного (танкового) взводу визначає заходи щодо прикриття флангів вогнем. Якщо мотопіхотному (танковому) взводу першого ешелону не вдалося відбити атаку противника і противник вклинився в оборону, то основні зусилля зосереджуються на недопущенні подальшого його просування в глибину опорного пункту.

При вклиненні у взводний район оборони противник знищується вогнем, багнетами та гранатами. По противнику, який вклинився в оборону сусіднього взводу, ведеться фланговий вогонь, щоб не допустити розширення прориву в бік оборони взводу. У випадку загрози оточення взвод займає кругову оборону, використовуючи для цього запасні і додаткові позиції.

Взвод може відходити з позицій, які займає, тільки за наказом старшого командира. Вдень відділення відходять групами під прикриттям вогню взводу другого ешелону роти. Вночі відхід може проводитись одночасно усім взводом під прикриттям спеціально виділеного відділення.

Успіх оборони взводу залежить від утримання кожним мотопіхотним відділенням позиції, яка обороняється. Впертою обороною взвод створює умови для проведення контратак силами старшого командира з метою відновлення втраченого положення.

Заключення

В лекції були розглянуті погляди командування армій провідних держав світу на основи оборони як основного виду бойових дій, її структурну побудову, а також ведення оборонного бою мотопіхотним (танковим) взводом.

Необхідно відмітити, що оборонна тактика підрозділів противника має як сильні, так і слабкі сторони.

До сильної сторони слід віднести: високу насиченість підрозділів танками, артилерією, протитанковими засобами, автоматичним стрілецьким озброєнням. Важливе значення надається охороні та інженерному обладнанню районів оборони та позицій мотопіхотних відділень. Досконально планується вогневе ураження тих, що наступають, в період їх висування, розгортання, атаки переднього краю оборони, а також вогневе знищення при вклиненні в оборону. Це дозволяє створювати стійку оборону зайнятих позицій.

Слабкою стороною є те, що перебільшується значення засобів ураження і недооцінюється роль морального духу та стійкості особового складу в забезпеченні стійкості оборони.

Знання оборонної тактики противника, її сильних та слабких сторін дозволяє вміло організовувати і успішно вести наступ та добиватися успіху в бою. В ході лекції були розглянуті наступні питання:

1. Погляди командування сухопутних військ армій провідних держав світу на використання мотопіхотного (танкового) взводу в обороні.

2. Ведення оборони мотопіхотним (танковим) взводом.

Викладач кафедри загальновійськової підготовки

працівник ЗСУ О.Л. Оносовський

Дата добавления: 2014-01-07