Інженерне обладнання району оборони мотопіхотного взводу

За поглядами іноземних військових спеціалістів, основою оборони мотопіхотного (танкового) взводу є обладнання в інженерному відношенні району оборони з розташуванням в них спеціальних протитанкових засобів, танків, БМП, а також міно – вибухових протитанкових загороджень. При цьому створюється висока щільність протитанкових засобів (до 35 одиниць на 1 км фронту оборони). Їх планується використовувати у відповідності з такими основними принципами:

- зосередження на танконебезпечних напрямках, комплексна взаємодія з іншим засобами ураження, глибоке ешелонування;

- облік особливостей місцевості;

- вміле застосування різноманітних загороджень та перешкод;

- створення мобільних резервів.

Для ведення активної і стійкої оборони велика увага приділяється інженерному обладнанню бойових позицій. Послідовність і терміни інженерного обладнання визначаються командиром роти і знаходяться в прямій залежності від наявності часу, сил та засобів, а також умов місцевості.

Особлива увага приділяється маскуванню позицій мотопіхотних взводів від наземного та повітряного спостереження.

Інженерне обладнання району оборони мотопіхотного взводу включає:

* обладнання основних та запасних позицій мотопіхотних відділень;

* обладнання позицій штатних та приданих вогневих засобів;

* влаштування КСП командира взводу;

* розчистку секторів обстрілу;

* обладнання загороджень перед переднім краєм та на флангах опорного пункту.

До інженерних робіт першої черги відносяться:

- обладнання основних та запасних позицій відділень і штатних і приданих вогневих засобів;

- розчистка секторів обстрілу;

- обладнання командно спостережного пункту взводу;

- обладнання загороджень перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також укриття для транспортних засобів.

При наявності часу в подальшому удосконалюються інженерні споруди на позиціях мотопіхотних відділень, відриваються ходи сполучення та посилюється система протитанкових і протипіхотних загороджень перед переднім краєм і в глибині опорного пункту взводу. Всі інженерні споруди ретельно маскуються.

Найбільший розвиток окопи для штатних та приданих вогневих засобів отримують звичайно на основних позиціях, де за 5 – 6 годин обладнуються підбрустверні ніші або бліндажі для укриття особового складу, зброї та зберігання боєприпасів.

В залежності від наявності особового складу у мотопіхотних взводах (відділеннях), їх морального стану та характеру місцевості можуть відриватися:

- одиночні окопи;

- парні окопи.

Відстань між одиночними окопами звичайно не перевищує 10 м, а між парними окопами - 20 м.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником обладнання позиції починається з пристосування місцевих предметів, які мають захисні властивості (воронки, канави та інш.) для ведення бою або відривання одиночних окопів для стрільби лежачи. Ці окопи вдосконалюються до відкритих окопів для стрільби з коліна та стоячи. На їх відривання витрачається біля години. На протязі наступних 2 – х годин окопи – щілини углиблюються та попарно з’єднуються між собою.

При наявності часу такі окопи відриваються на запасних позиціях відділення. По мірі вдосконалення основних позицій половина відритого окопу перекривається деревоземляним покриттям товщиною до 45 см. В окопі влаштовується 1 – 2 підбрустверні ніші для укриття в положенні лежачи. На влаштування полузакритих окопів витрачається 4 – 4.5 години, на обладнання окопів з підбрустверними нішами – 6 – 7 годин, а окопів з бліндажами – 8 – 10 годин (на 2 чоловіка кожний).

Запасна позиція звичайно вибирається та обладнується позаду основної позиції на віддаленні до 200 м. Вона повинна забезпечити мотопіхотному взводу (відділенню) можливість ведення кругової оборони.

Одночасно з обладнанням позицій розчищаються сектори обстрілу, маскуються окопи від повітряного та наземного спостереження.

Для скритого виходу з основної на запасну позицію мотопіхотний взвод може відрити між ними ходи сполучення, які звичайно пристосовуються для ведення вогню з метою відбиття атаки противника з інших напрямків. Розвинення окопів та ходів сполучення може привести до створення ділянок траншей.

При наявності часу:

- окопи для штатних і приданих вогневих засобів з’єднуються ходами сполучення;

- відриваються запасні, додаткові і фальшиві окопи;

- з’єднуються ходами сполучення основні та запасні позиції;

- відривається хід сполучення в тил;

- посилюються протитанкові і протипіхотні загородження.

Командно – спостережний пункт командира мотопіхотного взводу обладнується полузакритим окопом з підбрустверними нішами або бліндажами на 2 – 3 чоловіка.

Район оборони мотопіхотного взводу другого ешелону (резерву) обладнується в такій же послідовності, що і район оборони взводу першого ешелону.

Для фортифікаційного обладнання місцевості в повному обсязі необхідно:

* мотопіхотному відділенню – 27 годин вручну та 5 годин з використанням інженерної техніки;

* мотопіхотному взводу - 45 годин вручну та 8 годин з використанням інженерної техніки;

* мотопіхотній роті - 75 годин вручну та 13 годин з використанням інженерної техніки.

При використанні землерийних машин терміни інженерного обладнання позицій скорочується на 70 – 80%.

Для захисту від світлового випромінювання та проникаючої радіації окопи та ходи сполучення перекриваються ґрунтом товщиною 40 - 80 см. Щоб знизити втрати підрозділів від ударної хвилі, окопи відриваються глибиною не менш 2 метрів і укріпляються.

Важливішим завданням інженерного обладнання місцевості в обороні є влаштування інженерних загороджень (мінних полів, завалів та інш.). Мінні поля за своїм призначенням поділяються на:

- захисні;

- тактичні;

- забороняючи;

- осередкові;

- фальшиві.

По типу використання мінні поля можуть бути:

* протитанкові;

* протипіхотні;

* змішані (співвідношення протитанкових та протипіхотних мін 2: 1 або 3: 1).

По засобам встановлення мінні поля можуть бути:

- динамічні;

- звичайні.

Динамічні мінні поля встановлюються системами дистанційного мінування. Звичайні мінні поля – всіма іншими засобами та вручну.

Мінні поля встановлюються за стандартною схемою з установкою 1100 мін на 1 км. Фронт мінного поля, як правило, складається з трьох смуг по два ряди мін в кожній смузі. Відстань між мінами складає 6 кроків, а мінімальна відстань між смугами – 18 кроків. Загальна глибина такого мінного поля (в три смуги) складає 40-50 м. На найбільш небезпечних напрямках кількість смуг в мінному полі може збільшуватись.

Перед переднім краєм, навколо ротних і деяких взводних опорних пунктів, а також в проміжках між опорними пунктами взводів встановлюються дротяні загородження. Всі загородження прикриваються вогнем артилерії, ПТКР, танкових та мотопіхотних підрозділів.

Для підвищення ефективності протитанкових загороджень використовуються надовби, протитанкові рви та інші звичайні і штучні перешкоди.

Дата добавления: 2014-01-07