Форми екологічної експертизи. Порядок проведення державної екологічної експертизи

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про екологічну експертизу», в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи. Необхідно зазначити, що громадська екологічна експертиза може здійснюватися в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, за ініціативою громадських організацій чи інших громадських формувань, причому вона може здійснюватися одночасно з державною екологічною експертизою шляхом створення на добровільних засадах тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Так звані інші екологічні експертизи (наукові, договірні, міжнародні) можуть здійснюватися за ініціативою заінтересованих юридичних і фізичних осіб на договірній основі із спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями. Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Відмінність між визначеними законом формами екологічної експертизи можна звести до того, що:

по-перше, на відміну від громадської та інших екологічних експертиз, державну екологічну експертизу може здійснювати лише обмежене коло державних органів (еколого-експертні підрозділи, спеціалізовані установи, організації або спеціально створювані комісії спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади);

по-друге, на відміну від висновків державної екологічної експертизи висновки громадської та інших екологічних експертиз мають рекомендаційний характер, тобто можуть бути лише враховані при проведенні державної екологічної експертизи, а також при прийнятті рішень щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи;

по-третє, відповідно до ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» існують об’єкти, які можуть досліджуватися лише в процесі державної екологічної експертизи. До таких об’єктів належать: 1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства; 2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація; 3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування і розрахунки, проекти і робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація по перепрофілюванню, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення; 4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; 5) документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу.

Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що в Україні ведучою формою в системі оцінки екологічної безпеки об’єктів є державна екологічна експертиза і, зважаючи на цю обставину, подальший аналіз еколого-експертної діяльності буде проводитися на прикладі саме цієї форми екологічної експертизи.

Необхідно зазначити, що державну екологічну експертизу, як і будь-яку іншу екологічну експертизу, необхідно (доцільно) проводити не в будь-яких випадках, а лише в тих, коли відповідний об’єкт або запланована діяльність складає реальну або потенційну небезпеку для навколишнього природного середовища, життя та здоров’я людей. Важливо передумовою проведення державної екологічної експертизи є оголошення замовником через засоби масової інформації Заяви про екологічні наслідки діяльності, яка повинна містити відомості про:

а) заплановану діяльність, мету і шляхи її здійснення;

б) суттєві фактори, що впливають чи можуть впливати на стан навколишнього природного середовища з урахуванням можливості виникнення надзвичайних екологічних ситуацій;

в) кількісні та якісні показники оцінки рівнів екологічного ризику запланованої діяльності, а також заходи, що гарантують впровадження діяльності відповідно до екологічних стандартів і нормативів;

г) інформування громадськості щодо запланованої діяльності, її мету і шляхи її здійснення.

Значення Заяви про екологічні наслідки діяльності полягає в тому, що саме через її оприлюднення реалізується один із найважливіших принципів екологічної експертизи - її гласність.

Після опублікування Заяви про екологічні наслідки діяльності відбувається її обговорення громадськістю, порядок якого визначений Наказом Міністерства екології та природних ресурсів N 168 від 18.12.2003 р. «Про затвердження Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля»[53]. Відповідно до зазначеного нормативного акту, тривалість громадського обговорення не може перевищувати:

- 3 місяців — для міждержавних, державних, регіональних програм, планів, стратегій, концепцій, проектів нормативно-правових актів; здійснення діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на стан довкілля, або рішень щодо витрат, пов’язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- 2 місяців — для місцевих програм, планів дій, стратегій; прийняття рішень щодо витрат, пов’язаних із здійсненням природоохоронних заходів за рахунок місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;

- 1 місяця — для видачі відповідних документів на використання природних ресурсів, на навмисне вивільнення генетично змінених організмів у довкілля, а також рішень щодо діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на стан довкілля.

Громадське обговорення розпочинається з доповіді замовника проекту рішення в якій обов’язково відображаються питання, пов’язані з можливим негативним впливом на стан довкілля запланованої діяльності, заходи для запобігання та/або зменшення такого впливу.

Під час проведення громадського обговорення, представникам громадськості надається можливість вільно висловлювати в усній та письмовій формі свої думки, зауваження, пропозиції, рекомендації щодо винесених на розгляд питань. Хід та результати громадського обговорення оформлюються протоколом, який підписується головою і секретарем, обраними на час проведення громадського обговорення його учасниками. Результати повинні бути максимально враховані при підготовці проекту рішення.

Одночасно з опублікуванням Заяви про екологічні наслідки діяльності, зацікавлена особа подає еколого-експертним органам комплект документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище.

Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу визначається постановою КМУ N 870 від 31 жовтня 1995 р. «Про порядок передачі документації на державну екологічну експертизу»[54].

Для аналізу державної екологічної експертизи важливого значення має з’ясування її процедури, тобто порядку вирішення еколого-експертними органами чи формуваннями завдань експертного дослідження і оцінки об’єктів екологічної експертизи з подальшою підготовкою обґрунтованого та об’єктивного еколого-експертного висновку.

В процедурі проведення екологічної експертизи можна виділити три стадії:

1) підготовчу стадію на якій здійснюється перевірка наявності та повноти необхідних матеріалів на об’єкти екологічної експертизи та створюється еколого-експертні комісії (групи) відповідно до вимог законодавства;

2) основну стадію, змістом якої є аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, натурні обстеження, проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об’єктів екологічної експертизи.;

3) заключну стадію, яка передбачає узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об’єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про екологічну експертизу» граничними строками проведення державної екологічної експертизи об’єктів є:

1) групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми, — до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи — до 30 календарних днів.

Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів і документів, а у разі необхідності — і додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Результатом еколого-експертної діяльності є висновки екологічної експертизи, які повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об’єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки запланованої діяльності.

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів чи його органами на місцях, зберігають дійсність протягом трьох років від дня їх видачі і є підставами для відкриття фінансування проектів або програм діяльності.

Реалізація проектів і програм діяльності без позитивних висновків державної екологічної експертизи забороняється. У разі негативної оцінки об’єктів державної екологічної експертизи, замовник зобов’язаний забезпечити їх доопрацювання відповідно до вимог еколого-експертного висновку і своєчасно передати матеріали на додаткову державну екологічну експертизу.

Суб’єкти, заінтересовані в спростуванні висновків державної екологічної експертизи або їх окремих положень, мають право подавати обґрунтовану заяву до відповідних Рад, органів державної виконавчої влади, державної екологічної експертизи та інших органів, які приймали рішення про проведення такої експертизи. В разі відмови у розгляді заяви, вони мають право звернутися до суду.

Відповідні Ради, органи державної екологічної експертизи, інші органи, які приймали рішення про проведення державної екологічної експертизи, зобов’язані в місячний строк розглянути подану заяву і за наявності підстав призначити проведення додаткової державної екологічної експертизи із залученням незалежних експертів. Оскарження висновків державної екологічної експертизи не припиняє їх дії.

Висновки додаткової державної екологічної експертизи є остаточними для прийняття відповідним органом рішення щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи.

Стаття 45 Закону України «Про екологічну експертизу» передбачає випадки, коли висновки державної екологічної експертизи можуть бути визнані судом недійсними. Зокрема, до таких випадків відносяться:

1) порушення вимог законодавства про проведення державної екологічної експертизи;

2) недотримання державних санітарних норм, правил, гігієнічних нормативів, будівельних норм і правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

3) неврахування важливих достовірних відомостей про стан екологічної ситуації, що склалася в районі (місці) реалізації об’єкта екологічної експертизи, який може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, природних ресурсів, здоров’я людей;

4) порушення прав учасників еколого-експертного процесу, якщо це призвело до неправдивого висновку екологічної експертизи.

Питання для самоконтролю:

1. Дати визначення екологічної експертизи.

2. Окреслити основні принципи, на яких будується екологічна експертиза.

3. Назвати форми екологічної експертизи.

4. Визначити порядок проведення державної екологічної експертизи.

Тема 6. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ

План (логіка викладу):

1. Поняття юридичної відповідальності в екологічному праві.

2. Екологічне правопорушення як підстава застосування юридичної відповідальності.

3. Види юридичної відповідальності, яка застосовується за екологічні правопорушення.

Дата добавления: 2014-01-07