Основні поняття про надра

Надра як природний ресурс являють собою неоднорідний за структурою об’ємно-площинний простір, розташований під поверхнею суші та дном водних об’єктів у межах території України, в тому числі її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Цей простір є досить різноманітним, тому що містить в собі корисні копалини, порожні породи, різноманітні палеонтологічні та мінералогічні утворення, підземні води, а також родовища корисних копалин, що виходять та знаходяться на поверхні землі[79].

Зважаючи на особливе значення надр як важливої ланки екологічної системи та необхідної передумови економічної самостійності держави, в Декларації про державний суверенітет України[80] визначено що надра є матеріальною основою суверенітету держави і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Відносини в галузі використання та охорони надр регулюються Кодексом України про надра від 27 липня 1994 року, Гірничим законом України від 6 жовтня 1999 р.[81], Законом України «Про нафту і газ» від 12 липня 2001 р.[82], постановами КМУ N 432 від 5 травня 1997 р. «Про затвердження Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр»[83], N 865 від 22 грудня 1994 р. «Про затвердження Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин»[84], N 75 від 31 січня 1995 р. «Про затвердження Порядку державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин»[85] та іншими нормативними актами».

На першому етапі розвитку природоохоронного законодавства надра як об'єкт права ототожнювались з корисними копалинами. Тому їх правова охорона розвивалася як охорона від самовільної забудови площ залягання корисних копалин, а також як захист останніх від нераціонального використання та вибіркового (не комплексного) видобування. Сучасне надрове законодавство спрямоване, насамперед, на охорону надр від нераціонального використання. Так, відповідно до ст. 2 Кодексу України про надра, завданням останнього є забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр.

Відповідно до ст. 1 Кодексу про надра, надра — це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Всі надра України складають державний фонд надр, який включає ділянки надр, що використовуються а також ділянки надр, не залучені до використання, в тому числі континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони.

Надра є важливим джерелом для формування мінерально-сировинної бази нашої держави, яка в свою чергу є основою для виробництва понад 90 відсотків продукції важкої промисловості України. На частку мінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничих фондів, близько 40 відсотків капітальних вкладень, майже п’ята частина трудових ресурсів. Приблизна вартість промислових запасів основних видів корисних копалин дорівнює більше 15 трлн. гривень.

За різноманітністю та багатством мінерально-сировинних ресурсів Україна випереджає такі розвинуті країни світу як США, Канада, Англія, Франція, Китай та інші. В Україні виробляється близько 5 відсотків світового обсягу мінерально-сировинних ресурсів. Щороку гірничодобувна промисловість України випускає продукції на 25 — 28 млрд. доларів США (у цінах світового ринку).

Всі мінерально-сировинні ресурси України сконцентровані в:

родовищах корисних копалин — нагромадженнях мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

техногенних родовищах корисних копалин — місцях, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Необхідно зазначити, що вже сьогодні в Україні обсяги цих відходів перевищують 25 млрд. тонн, займаючи площу понад 150 тис. гектарів. Така маса вторинних продуктів у перерахунку на 1 кв. кілометр території України перевищує аналогічний показник для США у 6 разів та у 3 рази — для держав Європейського Союзу.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин — резерв цього фонду.

На території України виявлено близько 8 тисяч родовищ в яких міститься понад 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них нафта, газ, залізні, марганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вогнетривкі глини, будівельні матеріали, мінеральні води тощо.

За своїм значенням корисні копалини поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється відповідно до постанови КМУ N 827 від 12 грудня 1994 р. «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення»[86]. Наприклад, до корисних копалин загальнодержавного значення відносяться природний газ, нафта, кольорові та чорні метали, кам’яне вугілля, підземні мінеральні води тощо. До корисних копалин місцевого значення віднесено вапняк, крейду, гальку, пісок, граніт та ін.

Дата добавления: 2014-01-07