Охорона вод

Під правовою охороною вод необхідно розуміти сукупність правових засобів, спрямованих на збереження, відтворення та відновлення природних запасів води (водних об'єктів).

Із завдань водного законодавства, сформульованих у ст. 2 ВК випливають основні вимоги охорони вод, які полягають у забороні:

1) забруднення вод, під яким розуміється насичення природних запасів води сторонніми речовинами. Забруднення вод може настати в результаті скидів в водні об'єкти виробничих, побутових та інших відходів;

2) засмічення вод, під яким розуміється насичення вод різноманітними нерозчинними у воді предметами та відходами. Засмічення вод може наступати в результаті втрат масел, нафтопродуктів (1 грам нафтопродуктів робить непридатними для споживання 2 куб.м. води), скиду нерозчинних виробничих, побутових та інших відходів;

3) вичерпання вод, яке розуміється як зменшення кількості води в певному водному об'єкт;

4) вчинення інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних та хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення. З метою виконання вимог охорони вод, водне законодавство України покладає на підприємства, установи та організації, діяльність яких пов'язана з використанням водних об'єктів, обов'язок здійснювати технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, санітарні та інші заходи, які забезпечують збереження якісного стану та режиму вод.

З метою охорони вод, які використовуються для питного та побутового водозабезпечення, створюються водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та зони санітарної охорони.

Водоохоронні зони створюються для забезпечення сприятливого режиму водних об'єктів (річок, морів, озер, водосховищ інших водойм), попередження їх засмічення та забруднення. На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості.

З метою охорони водних об'єктів та збереження їх водності для них встановлюються зони з особливим режимом землекористування. До таких зон належать:

1) водоохоронні зони - земельні ділянки вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм, які встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин та зменшення коливань стоку вказаних водних об'єктів. Вони є природоохоронною територією регульованої господарської діяльності. Забороняється скидання неочищених стічних вод, використання сильнодіючих стійких пестицидів, розміщення звалищ, кладовищ, полів фільтрації. Межи таких зон визначаються спеціальними проектами, що затверджуються виконкомами місцевих рад, про що інформується населення. Також ради й органи у сфері охорони природи здійснюють за ними контроль;

2) зони санітарної охорони - території з особливим режимом для охорони водних об'єктів у місцях забору води для централізованого водопостачання, лікувальних та оздоровчих потреб. Виділяють пояси особливого режиму. Режим визначає КМУ, а межи - ради та органи охорони природи, водного господарства та геології;

3) прибережні захисні смуги - ділянки земель в межах водоохоронних зон, які виділяються з метою охорони об'єктів від забруднення, збереження рівня води у таких розмірах:

· для малих річок, струмків, ставків <3-х га. - 25м.;

· для середніх рік та водосховищ і ставків >3-х га. - до 50м;

· для великих рік, водосховищ і озер - 100м.;

· у населених пунктах - з урахуванням конкретних вимог;

· для морів, заток, лиманів - 2км. від урізу води.

Відповідно до ст. 89 ВК у прибережних захисних смугах забороняється:

1) розорювання земель, а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив;

2) влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття і обслуговування транспортних засобів і техніки;

3) влаштування звалищ сміття, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва.

4) смуги відведення - території, де запроваджується особливий режим використання з метою експлуатації та захисту вод від забруднення, пошкодження, руйнування магістральних міжгосподарських каналів, зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних споруд та гребель на річках;

5) берегові смуги водних шляхів - земельні ділянки за межами населених пунктів, які є вздовж річок для поліпшення умов судноплавства та розташування певних допоміжних об'єктів для судноплавства.

Водні джерела, водойми та водотоки вважаються забрудненими, якщо показники складу і властивостей води в них змінились під прямим або опосередкованим впливом виробничої діяльності і побутового використання населення та стали повністю або частково непридатними для одного з видів водокористування.

Критерієм забруднення води є погіршення її якості внаслідок зміни її властивостей і утворення або надходження шкідливих речовин для людини, тваринного та рослинного світу, підвищення температури води, зміни умов для нормальної життєдіяльності водних організмів.

Проблема охорони вод (водних об'єктів) від засмічення, забруднення виснаження тощо є актуальною і для військових формувань України, оскільки в їх складі є велика кількість об'єктів, де забруднення вод досягло значних ромірів. Це, в першу чергу, місця дислокації військових аеродромів, складів і баз ПММ, де нафтопродукти проникають у ґрунти і ґрунтові води і складають реальну загрозу особовому складу військових частин та мешканцям прилеглих територій (Біла Церква, Запоріжжя, Кривий Ріг, Луцьк, Маріуполь, Озерне, Полтава, Прилуки, Узин)[102].

Крім цього, потенційними джерелами забруднення водних ресурсів у військах є комунальні споруди (каналізаційні очисні споруди і насосні станції, комбінати побутового обслуговування тощо), бази та склади ПММ, пункти заправки ПММ, автопарки тощо.

Також внаслідок випадання атмосферних опадів утворюються зливові (талі) стічні води, що стікають з територій військових містечок, забруднені сміттям та різноманітними відходами. Для запобігання забрудненню водних джерел у військових частинах постійно проводиться поточний та профілактичний ремонт обладнання і пристроїв комунальних об'єктів; забороняється вивіз і скид відходів на рельєф місцевості (водоймища); категорично забороняється скидати стічні води з території автопарків без попереднього очищення від домішок нафтопродуктів.

З метою захисту водних джерел від забруднення у військових частинах здійснюється санітарний нагляд за водопостачанням військового містечка, який організує та проводить медична служба частини.

На всіх водопроводах, незалежно від їх відомчої належності, що постачають воду із поверхневих або підземних водних джерел та що використовуються для господарсько-питних потреб у в\ч організовується зона санітарної охорони. У водоохоронній зоні забороняється будівництво складів ПММ, автопарків, пунктів ТО і миття техніки, розташування звалищ, розміщення ферм та інших об'єктів, які негативно впливають на якість води.

З метою раціонального використання водних ресурсів для в\ч (підприємств), згідно з нормами водоспоживання встановлюються нормативні витрати води. У відповідності з вказаними нормами для кожного об'єкта або окремого споживача визначається нормативна витрата води та затверджується командиром частини (начальником підприємства).

Затвердженні норми витрати води повинні знаходитись на робочих місцях у насосних станціях водопостачання, а також в КЕС. З метою запобігання виснаженню запасів прісної води, їх забрудненню та засміченню в\ч, що споживають воду безпосередньо з водних ресурсів і скидають стічні води у водні об'єкти, повинні оформляти дозвіл на спеціальне водокористування в місцевих органах Мінекобезпеки. Дозвіл оформляється у всіх випадках, коли для задоволення питних, господарсько-побутових та технічних потреб використовуються водні об'єкти із застосуванням технічних пристроїв або без них, але які впливають на стан води, а також при використанні водних об'єктів для скидів в них стічних вод.

У дозволі на спеціальне водокористування зазначаються характеристики технічних пристроїв для забору води, вимірювальних приладів, витрат води і способів лабораторного контролю, дозволений обсяг води, що забирається з водного джерела, кількість стічних вод, що скидаються, допустимий рівень їх забруднення та концентрація забруднюючих речовин у водоймі після скиду в них стічних вод. Дозвіл на спецводокористування видається на строк до 5-ти років. Після закінчення встановленого строку за клопотанням водокористувача (військової частини, підприємства, організації) природоохоронні органи продовжують строк на спецводокористування.

Забороняється використання води питної якості для технічних потреб: миття автотранспорту та технологічні процеси без зворотного циклу використання води.

Таким чином, до загальних заходів охорони та раціонального використання водних ресурсів у військах належать:

· виконання вимог водного законодавства України;

· дотримання норм і правил водокористування (наявність дозволу на спеціальне водокористування, дотримання норм і правил скидання стічних вод;

· створення санітарних зон охорони водних джерел (огородження водозабірних споруд, обмеження доступу до них сторонніх осіб);

· охорона від забруднення та виснаження запасів підземних вод; - удосконалення технологічних ліній з метою скорочення споживання води і зменшення її забруднення (створення систем очищення і зворотного використання води на пунктах миття техніки);

· забезпечення будівництва і експлуатації гідротехнічних споруд;

· обладнання баз та складів ПММ, парків техніки і котельних на рідкому паливі очисними пристроями для забору і обробки стічних вод, забруднених нафтопродуктами;

· обладнання каналізаційних та водопровідних систем контрольно-вимірювальними приладами.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідно до ст. 110 ВК відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

1) самовільному захопленні водних об'єктів;

2) забрудненні та засміченні води;

3) порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах

4) та на землях водного фонду;

5) руйнуванні русел річок, струмків та водотоків або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

6) введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об'єктів без очисних споруд та пристроїв;

7) недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;

8) самовільному проведенні гідротехнічних робіт;

9) порушення правил ведення державного обліку вод або перекрученні та внесенні недостовірних відомостей в документи державної статистичної звітності;

10) пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;

11) незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціоноване скидання зворотних вод;

12) використанні земель водного фонду не за призначенням;

13) неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об'єктах;

14) відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію;

15) порушенні правил охорони внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення.

Таким чином, в умовах нарощування антропогенного впливу на природне середовище виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту, оскільки водні об'єкти забезпечують існування людей, тваринного та рослинного світу та є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрити поняття водного фонду та класифікацію його об’єктів.

2. Обґрунтувати необхідність виключно державної форми власності на водні об’єкти.

3. Розмежувати види водокористування.

4. Визначити заходи, спрямовані на охорону вод.

5. З’ясувати види правопорушень у сфері водних відносин.

Тема 12. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЛІСІВ

План (логіка викладу):

1. Поняття лісового фонду.

2. Порядок використання лісового фонду.

3. Охорона лісів.

Дата добавления: 2014-01-07