Порядок використання лісового фонду

Користування лісовими ресурсами – це сукупність дій по використанню корисних властивостей лісів, їх охороні та відновленню, які вчиняють суб’єкти лісокористування для задоволення власних та суспільних потреб.

Лісокористування може бути класифіковане на певні види.

Якщо за критерій класифікації взяти мету з якою здійснюється користування лісом, лісокористування можна поділити на спеціальне та загальне лісокористування.

Спеціальне лісокористування - це сукупність дій по вилученню корисних властивостей лісів, як правило, для здійснення господарської діяльності суб’єктами, які отримали спеціальний дозвіл на таке лісокористування.

Порядок спеціального використання лісових ресурсів регулюється Інструкцією “Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів”. Ця інструкція розроблена відповідно до Положення про порядок видачі дозволів про спеціальне використання природних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. №459, і встановлює порядок видачі дозволів на спеціальне використання лісових ресурсів державного і місцевого значення.

Дозволом на спеціальне використання лісових ресурсів державного і місцевого значення є лісорубний квиток (ордер) або лісовий квиток, виданий згідно з встановленими нормами.

Лісорубний квиток (ордер) видається на:

1) використання лісових ресурсів державного значення (заготівлю деревини при рубках головного користування і лісовідновних рубках і заготівлю живиці в лісах, які перебувають у державній власності);

2) використання лісових ресурсів місцевого значення (заготівлю деревини при рубках головного користування і лісовідновних рубках у лісах, що перебувають у колективній і приватній власності, і заготівлю другорядних лісових матеріалів - пеньків, лубу, кори, деревної зелені тощо).

Лісовий квиток видається на:

1) сінокосіння, випасання худоби, розміщення вуликів і пасік, заготівлю дикорослих плодів, ягід, грибів, горіхів, лікарських рослин і технічної сировини, очерету, лісової підстилки;

2) використання лісових ділянок в науково-дослідних цілях (без права рубки дерев);

3) тимчасове використання земель лісового фонду для сільськогосподарського виробництва, крім сільськогосподарських угідь, що входять до складу земель лісового фонду;

4) використання лісових ресурсів для потреб мисливського господарства, розміщення туристських таборів, баз відпочинку та інших подібних об’єктів із спорудженням будівель некапітального типу строком до одного року.

Дозволи на спеціальне використання лісових ресурсів у встановленому законом порядку видають органи Держкомлісгоспу України.

Правом на загальне користування лісовими ресурсами користуються всі громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України. Відмінність спеціального лісокористування від загального полягає в тому, що останнє не потребує спеціального дозволу. Як правило, громадяни здійснюють загальне лісокористування для рекреаційних цілей, для збирання ягід, грибів тощо.

Якщо як критерій класифікації взяти час, протягом якого здійснюється таке користування, користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються постійним лісокористувачам. Постійні лісокористувачі - спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому Лісовим кодексом.

У постійне користування для цієї ж мети окремі земельні ділянки лісового фонду площею до п’яти гектарів, якщо вони входять до складу угідь селянських (фермерських) господарств, можуть також надаватися громадянам із спеціальною підготовкою.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об’єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду може бути: короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до двадцяти п’яти років.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду оформляється договором. Форма договору на право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду, в тому числі на умовах оренди, і порядок його реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися також на умовах оренди.

Умови оренди визначаються за угодою сторін у договорі. Орендар має переважне право на поновлення договору оренди земельних ділянок лісового фонду після закінчення строку його дії.

Главою другою Лісового кодексу встановлюються основні права та обов’язки постійних та тимчасових лісокористувачів.

Зокрема, постійні лісокористувачі мають право:

1) на ведення у встановленому порядку лісового господарства;

2) на першочергове спеціальне використання у встановленому порядку лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт;

3) власності на заготовлену продукцію і доходи від її реалізації (крім доходів від реалізації продукції, одержаної від догляду за лісом та інших лісогосподарських заходів);

4) здійснювати у встановленому законодавством порядку будівництво доріг, лісових складів, пожежно-хімічних станцій, господарських приміщень та інших об’єктів, необхідних для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Постійні лісокористувачі зобов’язані:

1) забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення продуктивності лісових насаджень та посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів;

2) дотримувати науково обґрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу та користування земельними ділянками лісового фонду;

3) вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та користуватися земельними ділянками лісового фонду способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту, використання та відтворення;

4) виконувати роботи, пов’язані з відведенням у натурі земельних ділянок лісового фонду для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт;

5) вести первинний облік лісів;

6) забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рослинних угруповань відповідно до природоохоронного законодавства;

7) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів;

8) не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів.

Тимчасові лісокористувачі мають право:

1) здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користуватися земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт відповідно до умов договору;

2) за погодженням з місцевими радами, які надали їм у користування земельні ділянки лісового фонду, та постійними лісокористувачами у встановленому законодавством порядку прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки заготовленої сировини тощо.

Тимчасові лісокористувачі зобов’язані:

1) забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання;

2) вести роботи способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, використання та відтворення лісів, охорони рідкісних видів флори і фауни;

3) своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів;

4) не порушувати права інших лісокористувачів;

5) виконувати інші вимоги щодо регулювання порядку використання лісових ресурсів, встановлені законодавством України.

Відповідно до статті 20 Лісового кодексу права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавчими актами.

Втручання в діяльність лісокористувачів з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

Збитки, заподіяні порушенням прав лісокористувачів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Випадки припинення права користування земельними ділянками лісового фонду передбачено в статті 22 Лісового кодексу. Відповідно до цієї статті право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду припиняється в разі:

1) добровільної відмови від користування земельними ділянками лісового фонду;

2) закінчення строку, на який було надано право користування земельними ділянками лісового фонду;

3) припинення діяльності лісокористувачів, яким було надано право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду;

4) невикористання у встановлені строки лісових ресурсів, порушення правил користування земельними ділянками лісового фонду або використання їх не за призначенням;

5) користування земельними ділянками лісового фонду та спеціального використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища на наданих для користування земельних ділянках лісового фонду та за їх межами;

6) систематичного невнесення у встановлені строки плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду;

7) вилучення у встановленому порядку наданої земельної ділянки лісового фонду.

Як правило, припинення права користування земельною ділянкою лісового фонду провадиться радою, яка її надавала. Крім цього, законодавством передбачені випадки, коли у разі незгоди лісокористувачів, право користування земельною ділянкою припиняється у судовому порядку.

Відповідно до Розділу ІІІ Лісового кодексу з метою ефективного використання лісів в Україні здійснюється організація лісового господарства.

Організація лісового господарства – це сукупність заходів, спрямованих на забезпечення правової і технічної регламентації раціонального ведення і використання лісових ресурсів залежно від природних та економічних умов, цільового призначення, місцерозташування, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують.

Одними з основних дій, які складають зміст організації лісового господарства в Україні є ведення державного обліку лісів, та поділ лісів за групами.

Порядок ведення державного обліку лісів, регулюється Порядком ведення державного обліку лісів і державного лісового кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1995 р. № 767.

Державний облік лісів – це сукупність заходів, які здійснюються з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді.

Державний облік лісів здійснюється шляхом включення до державного лісового кадастру системи відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інших даних, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок Державного бюджету.

Як вже було вказано, одною з дій, що складають зміст організації лісового господарства є поділ лісів на групи. Відповідно до лісового законодавства ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи.

До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції.

До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам’ятки природи, заповідні урочища, регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення.

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

Поділ лісів на групи, переведення їх з однієї групи до іншої, а також віднесення до категорій захисності провадиться Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Крим за поданням державних органів лісового господарства України і Республіки Крим, погодженим з державними органами охорони природи.

Процедура поділу лісів на групи встановлюється Порядком поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 557.

Дата добавления: 2014-01-07