Водозабірні споруди з поверхневих джерел. Вибір типу водоприймача з поверхневих джерел проводять, керуючись то­пографією берега і дна вододжерела в місці водозабору

Вибір типу водоприймача з поверхневих джерел проводять, керуючись то­пографією берега і дна вододжерела в місці водозабору, характером ґрунтів, що складають берег, амплітудою коливань рівня води, льодовими умовами та ін.

Рис. 2.8 - Схема каптажних споруд: а - висхідних ключів; б - низхідних ключів

При крутих берегах і наявності біля берега глибин, достатніх для нормаль­них умов приймання води, слід застосовувати берегові водозабори. Для водоза­борів середньої продуктивності при малій висоті всмоктування насосів допус­кається поєднання берегового колодязя і насосної станції 1 підйому. Для водо­заборів малої продуктивності за наявністю біля берега достатніх для нормаль­ного прийому води глибин можна застосовувати водоприймачі роздільного ти­пу. Суміщені водозабори завдяки своїй економічності, компактності й надійно­сті мають значно більше розповсюдження, ніж роздільні.

Береговий водозабір суміщеного типу являє собою залізобетон­ний колодязь, передня стінка якого винесена в русло річки. Вода поступає у во­доприймач через вхідні вікна, обладнані гратами, що розташовані в передній стінці і запобігають попаданню всередину водоприймача риби і крупних пла­ваючих предметів. Вода, протікаючи від приймальних вікон до всмоктуючих труб насосів, проходить через сітки, встановлені в перегородці, що розділяє весь водоприймач на два відділення: водоприймальне і всмоктуюче. Вказане механічне очищення води полегшує роботу водоочисних споруд, оберігає від

засмічення труби і насоси, а в системах виробничого во­допостачання іноді дає мож­ливість використовувати во­ду без додаткового очищен­ня. Вода, що пройшла через сітки, забирається насосами через всмоктуючі труби і подається у водоводи пер­шого підйому.

Над водоприймачем споруджують павільйон для розміщення і керування ме­ханізмом очищення сіток та проведення інших операцій, пов'язаних з експлуатацією водоприймача. Береговий колодязь поперечними перегородками розділяється на декілька паралельно працюючих секцій. Їхню кількість під час встановлення великих насосів слід приймати рівною числу насосів, що гарантує надійність і безперебійність робо­ти водозабору, дозволяє виконувати його очищення і ремонт без припинення подачі води.

За певних геологічних умов і характеру рельєфу берега водозабори малої продуктивності влаштовують з роздільною компоновкою берегового водоприй­мача, всмоктуючих труб і насосної станції. Для підвищення надій­ності насосну станцію розміщують в 20-30 м від водоприймача, при цьому від­мітка осі насосів визначається найменшим рівнем води в джерелі й висотою всмоктування насосів, що допускається. Всмоктуючі труби при глибині їхнього залягання понад 5 м розміщують у спеціальній галереї для захисту від пошко­джень і для створення необхідних зручностей під час експлуатації.

Грати, що перекривають водоприймальні вікна, найчастіше виконують у вигляді стрижнів із заліза круглого або прямокутного профілю. Грати для зруч­ності чищення роблять знімними, вони можуть бути підняті для очищення на балкон службового павільйону за допомогою лебідки. У даний час на їх місце ставлять запасні грати.

Сітки, через які поступає вода з приймального відділення у всмоктуюче, можуть бути пласкими або такими, що обертаються. Звичайно сітку виконують з двох полотен, накладених одне на друге. Сітки встановлюють в отворах ниж­ньої частини поперечної розділової стінки і періодично піднімають для прочи­щення, під час цієї операції замість піднятої сітки опускають запасну. Сітки, що обертаються, обладнані промивним пристроєм.

При відносно пологому березі й відсутності біля нього достатніх для приймання води глибин водозабори малої продуктивності слід приймати русло-

вого типу. В цьому випадку насосна станція може бути конструктивно об'єдна­на з береговим колодязем (рис. 2.11) або розташована окремо (рис. 2.12).

Рис. 2.11 - Русловий водозабір суміщеного типу: I - береговий колодязь; II - насосна станція 1-го підйому; 1 - оголовок; 2 - самопливний трубопровід; 3 - сітка; 4 - всмоктуючий трубоп­ровід; 5 - перегородка; 6 - насоси; 7 - напірний трубопровід

Рис. 2.12 - Русловий водозабір роздільного типу: I - береговий колодязь; II - насосна станція 1-го підйому; III - канал для всмок­туючого трубопроводу; 1 - оголовок; 2 - самопливний трубопровід; 3 - сітка; 4 - всмоктуючий трубоп­ровід; 5 - перегородка; 6 - насоси; 7 - напірний трубопровід

Водоприймачі руслових водозаборів розрізняють трьох видів: постійно за­топлювані; незатоплювані; водоприймачі, затоплювані високими водами. У свою чергу, затоплені водоприймачі (оголовки) підрозділяють на дві групи: одні призначені для кріплення і захисту від пошкоджень приймальних кінців самоп­ливних ліній, що забирають воду безпосередньо з вододжерела, інші утворю­ють водоприймальну камеру, до якої приєднані приймальні кінці самопливних ліній. Розміри вхідних вікон, обладнаних гратами, затоплених водоприймачів визначають за середньою швидкістю проходу води через отвори грат. Необхід­но передбачати періодичне очищення грат і самопливних ліній від закупорки сміттям і шугою шляхом їхньої промивки зворотним або прямим потоком води або передбачати механічне очищення.

Затоплені водоприймачі необхідно захищати від підмиву оточуючим пото­ком води. З цією метою передбачають спорудження відповідної основи і зміц­нення дна навколо водоприймачів.

За визначеними умовами - профіль берега, амплітуда коливань рівня води - влаштовують комбінований водозабір (рис. 2.13), де прийом води під час ви­сокого рівня проводять через вхідні вікна в передній стінці берегового колодя­зя, як і в звичайному водозаборі берегового типу.

Рис. 2.13. Схема комбінованого водозабору.

Для поліпшення умов забору води з метою забезпечення мож­ливості боротьби з донним льодом і шугою, а також для зниження кі­лькості суспензії у воді створюють штучні затоки - ковші. У ряді випадків ківш дозволяє ус­пішно долати утруднення, які ви­никають при прийманні води в умовах утворення внутрішньоводного льоду (шуга). Ковші викори­стовують і для часткового освіт­лення води, що забирається з рі­чок, які несуть велику кількість суспензії.

Води, що насичують пори між зернами ґрунту в результаті їхньої інфіль­трації з поверхневих водоймищ, займають проміжне місце між поверхневими й підземними водами. За походженням вони в основному річкові, а після інфільт­рації у грунт змішуються з грунтовими водами, набуваючи їхні властивості. Якщо русло річки складене водопроникними породами, річкова вода насичує їх, утворюючи своєрідний грунтовий потік, який повільно рухається в тому ж напрямку, що і річка. Цей потік називається підрусловими водами, для їхнього відбору застосовують водоприймачі інфільтраційного типу, в яких збирається вода, профільтрована через піщано-гравійні породи, що складають берег і дно вододжерела. Такі споруди за конструкцією і характером роботи аналогічні пі­дземним водозаборам (трубчасті й шахтні колодязі, горизонтальні і променеві водозбори).

У практиці тимчасового водопостачання і зрошення набули поширення плавучі і пересувні водозабірні споруди, суміщені з насосною станцією. Відміт­ка розташування подібних водозаборів відповідає зміні горизонту води в дже­релі, що гарантує можливість забору води за умов малої і постійної висоти всмоктування.

Дата добавления: 2014-01-07