Зони санітарної охорони

Зона санітарної охорони поверхневого джерела водопостачання є тери­торію, що охоплює використовуване водоймище і частково басейн його жив­лення. На цій території встановлюється режим, що гарантує надійний захист джерела водопостачання від забруднення і забезпечує необхідні санітарні якос­ті води. Звичайно зона санітарної охорони складається з трьох поясів.

Перший пояс (пояс «строгого режиму») охоплює водоймище в місці забо­ру води і територію розташування головних водопровідних споруд (водоприй­мачі, насосні й очисні станції, резервуари). Територію поясу захищають від до­ступу сторонніх осіб і оточують зеленими насадженнями. Постійне перебуван­ня людей в першій зоні не допускається. Межі першого поясу для річки або ка­налу встановлюють: вгору за течією - не менше 200 м від водозабору; вниз за течією - не менше 100 м від водозабору; по прилеглому берегу до водозабору - не менше 100 м від лінії урізання води при максимальному рівні. Межі першого поясу санітарної охорони водосховища або озера, використовуваних як вододжерело, встановлюють: по акваторії на всіх напрямках - не менше 100 м від водозабору; по прилеглому берегу до водозабору - не менше 100 м від лінії урі­зання води при максимальному рівні. На водозаборах ковшового типу в перший пояс входить вся акваторія ковша.

Другий пояс зони санітарної охорони включає територію по обидві сторони річки на відстані 500-1000 м (залежно від рельєфу місцевості) вгору за течією виходячи з пробігу води від меж поясу до водозабору при витраті води 95% за­безпеченості в строк до 3 діб, вниз за течією - не менше 100 м.

Третій пояс зони санітарної охорони включає джерело водопостачання і басейн його живлення, тобто всі території і акваторії, які впливають на форму­вання якості води джерела, використовуваного для водопостачання. Межі тери­торії третього поясу річки або каналу визначають виходячи з можливості за­бруднення водоймища стійкими хімічними речовинами: вгору за течією, вихо­дячи з пробігу води від меж поясу до водозабору при витраті води 95% забезпе­ченості в строк до 5 діб; вниз за течією - не менше 250 м; бічні межі - по водо­ділу. Для водосховища або озера межі третього поясу встановлюють, виходячи з тривалості протікання води від них до водозабору в течію не менше 5 діб при максимальній швидкості течії.

Зона санітарної охорони підземних вод також ділиться на три пояси.

Межі першого поясу встановлюють на наступній відстані від водозабору: для надійно захищених горизонтів - не менше 30 м; для незахищених, недоста­тньо захищених горизонтів і інфільтраційних водозаборів - не менше 50 м. Оче­видно, що для інфільтраційних водозаборів в межі першого поясу необхідно включати прибережну територію між водоймищем і водоприймальною спору­дою. Як показала практика, для одиночних колодязів, які розташовані на тери-

торії, що виключає забруднені ґрунти, відстань від них до огорожі допускається відповідно до 15 і 25 м.

Другий пояс (зона обмежень) - є територія, для якої вводяться певні обме­ження її використання з тим, щоб запобігти можливості забруднення експлуа­тованого водоносного пласта. Межі другого поясу встановлюють залежно від місцевих гідрогеологічних умов і характеру використання підземного потоку. Розрахунок враховує час мікробного забруднення води (його просування від меж поясу до водозабору від 100 до 400 діб). У цій зоні не допускаються які-небудь роботи, пов'язані з порушенням порід, що перекривають зверху водоно­сний пласт.

Межа третього поясу визначається розрахунком, що враховує час просу­вання хімічного забруднення води до водозабору, яке повинне бути більше прийнятої тривалості експлуатації водозабору, але не менше 25 років.

Межа першого поясу зони санітарної охорони майданчика водоочисних споруд повинна співпадати з її огорожею, яку розташовують на відстані: не ме­нше 30 м від стін запасних і регулюючих ємкостей, фільтрувальних споруд і насосних станцій; не менше 10 м від стін або конструкцій стовбура водонапір­ної башти; відстані від стін решти приміщень слід приймати за СНиП. При про­кладці водоводів по незабудованій території зону санітарної охорони належить передбачати у вигляді смуги завширшки в обидві сторони від крайніх ліній: за відсутністю ґрунтових вод або руху їх від водоводів при діаметрі до 1000 мм -10 м, при діаметрі більше 1000 мм - 20 м, а при русі ґрунтових вод у напрямі до водовод незалежно від їх діаметру - не менше 50 м. При проходженні водоводів по забудованій території допускається зменшення ширини смуги зони санітар­ної охорони.

Дата добавления: 2014-01-07