Синонімія

Наймотивованішим і найобгрунтованішим з позицій мовного розвитку є, на наш погляд, розуміння, синонімічного гнізда як історичного утворення для позначення одного поняття або ряду тотожних понять. Визнання одного поняття, що лежить в основі синонімічного гнізда, теоретично з'ясовує питання про межі останнього в рамках термінологічної системи, враховуючи і часткову синонімію, характерну для термінологічних систем української мови.

У загальнолітературній мові синоніми вважаються однією з найважливіших системоформуючих категорій. У термінологічних системах їх роль значно менша тому що в них реалізується переважно тільки різновид синонімії повного і часткового характеру.

Не можна не враховувати і специфіки кожної термінологічної системи щодо синонімії в її внутрішній сфері. Так, зокрема суспільствознавчій термінології, на відміну від термінології технічної, не можна відмовити в синонімічних відношеннях на рівні.конотаційних компонентів, частотності вживання, сполучуваності, сфері використання та ін. Зважаємо і на той факт, що, виникнувши у пізнавальному процесі як диференційний знак, термін у подальшому нерідко використовується як засіб пізнання, реалізуючи можливості набувати певних семантичних ознак, внаслідок чого збільшується чи зменшується ступінь його синонімічності з відповідними термінами.

Приймаючи за вихідне визначення синонімів Д. Шмельова, — «синоніми — це слова, неминучими семантичними ознаками яких є тільки такі ознаки, які можуть стійко нейтралізуватися у визначених позиціях», ми свідомі того, що поняття синоніма у термінології відрізняється від поняття синоніма в літературній мові. По-перше, у літературній мові синоніми — це, як правило, слова однієї частини мови. Синоніми у термінології — це терміни, що належать до одного й того ж денотата, але мають відмінності у понятійному плані, а також відрізняються семантикою словотворчих елементів, етимологією, ступенем сучасності та особливостями функціонування. По-друге, синонімами можуть бути термінологічні одиниці різних структурних рівнів та нерідко різних знакових виражень (Н₂О — вода). По-третє, це і фономорфологічні варіанти з відношенням тотожності на рівні сигніфіката, а також відношенням подібності на рівні плану вираження. Цим самим поділяємо думку Д. Шмельова про відсутність абсолютних меж для синонімів». Такий підхід до синонімії дає змогу виявити синонімічні ряди з урахуванням різної близькості значення їх компонентів, концептуальної сутності, стилістичних відтінків на рівні функціонування. I якщо у мові спеціалістів синонімія фактично не ускладнює спілкування у зв'язку з тим, що кожен з термінів безпосередньо зіставлений з позначуваним поняттям і посідає чільне місце у концептуальній системі знаків, то відображення її в словниках перекладного характеру без урахування повної мовної адекватності ускладнює проблему перекладу наукової літератури.

Уніфікація термінологічних систем вимагає відбору того терміна, який найбільше відповідає позначуваному поняттю. Однак в умовах єдиного інформаційного простору, під впливом рівнодіючих тенденцій — максимальної відповідності структурі національної мови і тенденції до інтернаціоналізації — це складний процес. Деякі синонімічні терміни (передусім дублетні пари) настільки увійшли в конкретні термінологічні системи, що говорити про впорядкованість останніх шляхом усунення одного з синонімічних термінів — означає ігнорувати закономірності розвитку мови. Не можна не враховувати і різних джерел формування термінів. Більшість з абсолютних синонімів у термінологічній лексиці — це пари слів, одне з яких інтернаціональне або запозичене, а інше автохтонне: вербальний — словесний, асиміляція — уподібнення, гідротерапія — водолікування. Можливі й обидва запозичення з різних мов: десинатор — сигніфікат або обидва автохтонні творення. Так, у системі суспільствознавчих термінів тривалий час фігурував як єдиний термін возз'єднання, хоч у 1918 р. акт з'єднання Наддніпрянщини й Галичини був зафіксований національним терміном злука. На сучасному рівні розвитку української мови обидва терміни функціонують паралельно.

Основний шлях зміни структури синонімічних рядів у термінологічних системах внаслідок входження у них номінацій полягає в конкретизації ядерної семантичної ознаки. Умови відбору і творення нового терміна в міру посилення інтеграційних зв'язків між елементами кожної термінологічної системи диктує сама система. У суспільствознавчій термінології ці умови, виступають дуже яскраво, що пояснюється її відкритим характером і концептуальним об'єднанням, зумовленим світоглядним характером суспільних наук, поняття яких вимагають нерідко класово-оцінних номінацій.

Синонімічні ряди із значенням оцінки становлять поняттєві і поняттєво-стилістичні синоніми. Наведемо окремі конгруентні ряди такого плану, які свідчать не тільки про взаємодію національних і міжнародних утворень, а й про взаємозв'язок і взаємоперехідність між термінами та за загальновживаними лексемами термінологічного характеру: зустріч, переговори, діалог, форум, брифінг — поняттєві синоніми; угода, зборище, зговір, змова, торг — поняттєво-пейоративні синоніми об'єднані значенням «переговори, зустрічі». Ці термінологічні ряди мають дещо розмиті кордони, однак їх поняттєво-оцінна синонімічність наявна. Аналогічне можна сказати і про синонімічний ряд, об'єднаний значенням «уряд»: уряд, влада, керівництво, режим, адміністрація — поняттєво-пейоративні синоніми з позитивною оцінкою. Аналогічно: голова — спікер, деспотія —- тиранія, хунта, кліка — терміни з яскраво вираженою пейорацією. Кількість синонімічних рядів зі соціальною оцінкою легко продовжити. Такі ряди здебільшого є поєднанням поняттєвих і поняттєво-стилістичних синонімів, тобто синонімічно-нейтральних термінів і тих, що мають у своєму змісті або на синтагматичному рівні виразну стильову експресію: ворожнеча, недовір'я «психологічна війна», «холодна війна», союзники, соратники, партнери, прихильники, товариші, компаньйони, друзі тощо.

Є підстави стверджувати, що зміна структури синонімічних рядів (як результат входження у них новостворених національних компонентів і запозичень) полягає в конкретизації ядерної ознаки диференціальними й аспектуальними семами (напр.: термін купон як номінація перехідної платіжної одиниці на шляху до відновлення української гривни).

Розгалужені родо-видові пучки лексем на зразок сателіти, маріонетки, приспівувачі, прихвосні, наймити, найманці, поплічники, слуги, лакеї, ставленики, пішаки, фішки, агенти, холопи; війна, агресія, експансія, інтервенція, втручання, конфронтація, конфлікт, напад, вторгнення, авантюра, загарбання, анекція, окупація, диверсія, провокація, злодіяння, злочин — з дещо приглушеними синонімічними відношеннями й активними зв'язками між гіпонімами, частина з яких відноситься до термінологічної лексики, а не до термінології, свідчать і про спонтанний розвиток останньої, і про її залежність від загальномовних системоформуючих категорій лексичної семантики.

У природно сформованих термінологічних системах нерідко для найменування одного і того ж поняття є власний і запозичений терміни, що спостерігається в усіх терміносистемах. Здебільшого вони функціонують на рівні дублетів. У їх конкурентній взаємодії часто закладений певний імпульс для розвитку термінологічних систем.

Запозичення і калькування, пошук відповідних найменувань у загальновживаній мові для запозичуваних понять — це ті фактори розвитку мови, які передбачають неологізацію термінологічних систем. Вона не завершується входженням нових лексем у ту чи іншу термінологічну групу слів. Процес неологізації з цього тільки починається, оскільки інтравокабулярні зміни, що стосуються самої наявності одиниць у словнику певної галузі науки, тягнуть за собою різноманітні інтерлексемні зміни. Ш. Баллі з цього приводу писав: «Слова ніколи не існують самостійно, і нове слово повинне буде зіткнутися з синонімами й антонімами; значення яких воно до певної міри змінить; водночас зміниться й ланцюг асоціацій». Будь-яка поява запозичень і новоутворень у кожній терміносистемі суттєво впливає на синонімічні відношення у її сфері.

Синонімія у термінології кваліфікується як явище негативне. Але вона є, і з нею доводиться рахуватися. Ми переважно розглядаємо її на функціональному рівні з урахуванням синтагматичних конотацій. На рівні ж парадигматики синонімія існує у вигляді дублетності. При наявності семантичних відмінностей між термінами в їх природній сфері здебільшого встановлюється не синонімія, а гіпонімія. Наведемо приклади дублетних пар, які нерідко супроводжуються і дублетністю національних відповідників до запозичених номінацій: ініціатива — почин, інспірація — підбурювання, антагонізм — суперечність, протиріччя, міксер — змішувач, клема — затискач, треншальтер — роз'єднувач, тестер — ампервольтомметрі дисперсність — розсіюваність тощо.

Паралельне вживання власного і запозиченого термінів розглядаємо як вияв взаємодії міжнаціонально-загального і національно-специфічного: антагонізм -— суперечність, інфляція — обезцінення, депозити — вклади. Деякі пари наведеного зразка Не можна назвати дублетами. Наприклад, термін податок має ширше значення, ніж інтернаціоналізм акциз, що знаходиться в гіпонімічній симетрії з терміном мито. Інтернаціональний термін інвестиція є гіпонімом стосовно терміна вкладення. На рівні ж функціонування наведені пари часто виступають як синонімічні. Аналогічно: інвертор — перетворювач, база — основа. Порівн.: термін перетворювач має значення «прилад, який сприймає зовнішню дію і безперервно перетворює її в сигнал, зручний для подальшої передачі», термін інвертор позначає пристрій, параметри якого протилежні вхідним. Він використовується в обчислювальній техніці, радіоелектроніці, причому в радіоелектроніці вказує на перетворення, які змінюють фазу або полярність електричного сигналу, що лише частково відповідає значенню терміна перетворювач. Термін база у радіотехніці має значення: 1) у біполярному транзисторі — «середня частина між емітерним та колекторним р-n-переходами»; 2) у напівпровідниковому діоді — «об'єм напівпровідникової пластинки між р-n-переходом і не випрямляючим контактом». Термін основа вживається у ширшому значенні.

Еквівалентами багатьох інтернаціональних слів-термінів виступають терміни-словосполучення, напр.: іпотека — позика під нерухомість, фритредерство — політика вільної (безмитної) торгівлі, криза — економічний спад (міжструктурний рівень). У таких випадках інтернаціональний термін характеризується більшою словотворчою гнучкістю, а у зв'язку з цим зростає його уживаність: імпорт — імпортер, імпортований, тезаврація — тезаврування, тезаврований, тезавруватися.

У неоднакових синонімічних відношеннях знаходяться запозичення різного походження, зокрема терміни денаціоналізація — реприватизація, боніфікація — рефакція, репарація — контрибуція збігаються усіма семами, тобто є дублетами. Терміни муніципалізація — націоналізація — синоніми, що відрізняються однією семою (муніципалізація — передача національного майна у відання місцевих органів влади, а не центральних). Однією семою (використання закономірностей соціально-економічних явищ упродовж певного часу) відрізняються також терміни інтерполяція та екстраполяція. Своєрідний синонімічний ряд з гіпонімічними зв'язками становлять терміни расизм — реакційна соціальна доктрина і людиноненависницька практика, скерована на пригнічення народів, які нібито расово неповноцінні; дискримінація — обмеження, позбавлення прав певної частини людей на основі расової приналежності; сегрегація — вид расової дискримінації; апартеїд — принцип расової дискримінації; геноцид — винищування окремих груп людей за расовими, національними чи релігійними мотивами.

Органічно властиве термінології явище синонімії може виявлятися і на рівні синхронного існування двох варіантів найменувань — повного і короткого: ПВЧ — підсилювач високої частоти, ПТК — перемикач телевізійних каналів, УПА — Українська Повстанська Армія; додаткова вартість — надвартість, тембр звуку — звучність, приймач дециметрових хвиль — дециприймач, сигнальний електрод — мішень. Така синонімія пояснюється прагненням конденсованості, короткості терміна як особливого виду мовного знака. Однак максимальна відповідність також зберігається хіба що на рівні «абревіатура — твірне словосполучення». В інших випадках можливе звуження або розширення значення синоніма, напр.: тембр звуку — якісна характеристика звуку, а звучність входить у звуковий спектр тембру, вказуючи на одну з його оцінок. На міжструктурному рівні «композит — аналітична конструкція» маємо синонімію запис звуку — звукозапис, телевізійна антена — телеантена, спінефект — поверхневий ефект, флікер-ефект — ефект блимання. Частина цих синонімів є, по суті, варіантами структури і пояснюються прагненням конденсації, тобто короткості терміна.

Синонімія у термінології на рівні варіантності — специфічне явище. Терміни-варіанти позначають, як правило, тотожні поняття (одне поняття), але мають певні видозміни на рівні афіксації: нагрів — нагрівання, перевід — переведення, розрив — розривання. Вони мають ідентичні й неідентичні значення (терміни з суфіксом о можуть позначати, крім значення процесу, ще й значення результату). Надпродукція — перепродукція, антигрипозний — протигрипозний, надгенератор — супергенератор. Ці терміни розрізняються префіксами, хоч поняття, яке вони позначають, лишається незмінним.

Явище синонімії може проявлятися і на рівні однієї словотвірної моделі: відтворення — відтворювання, заземлення — заземлювання, перетворення — перетворювання. Ці пари диференціюють характеристику позначуваного ними поняття (процесу) щодо тривалості.

На міжзнаковому рівні маємо синонімію у науках точного чи природничого циклу: О₂ — кисень, t — температура, км — кілометр, га— гектар тощо.

Таким чином, поява синонімії у термінології зумовлена лінгвістичними і екстралінгвістичними факторами. До них належать: 1) постійний розвиток наук, що супроводжується появою нових понять та бажанням дати кожному поняттю найточнішу номінацію; 2) неуніфікованість деяких термінологічних систем; 3) наявність застарілих назв, які функціонують паралельно з новими; 4) паралельне вживання запозиченого і автохтонного термінів; 5) надання переваги коротким формам, зручним для спілкування та ведення документації, що породжує синонімію різних структурних рівнів.

Дата добавления: 2014-01-07