Ресивери

Вирівнювання коливань тиску в мережі при витраті стисненого повітря і створення резервного запасу повітря здійснюються шляхом використання спеціальних ємностей (повітрозбірників) - ресиверів. Об’єм ресивера вибирають залежно від режиму роботи компресорної установки, і величина його повинна складати не менше половини об’єму повітря, всмоктуваного компресором протягом однієї хвилини.

Акумулювання енергії стисненого повітря в ресивері дозволяє

періодично відключати компресор від пневмомережі (переводити в режим розвантаження) або взагалі тимчасово його виключати. Звичайно це робиться автоматично, коли тиск у ресивері досягає значення, на яке настроєний встановлений на ньому електричний датчик тиску. Як тільки тиск падає нижче граничного значення, датчик видає сигнал на підключення (включення) компресора.

Таким чином, компресор працює під навантаженням не постійно, а

періодично, у міру того як витрачається стиснене повітря у пневмомережі.

Оскільки ресивер є ємністю, що перебуває під тиском, то з метою

забезпечення безпеки експлуатації його роблять з запобіжним пневмоклапаном, призначеним для автоматичного спуску стисненого повітря в атмосферу при підвищенні тиску понад установлене значення.

Параметри стисненого повітря, що містяться в ресивері, (температуру і тиск) контролюють установленими на ньому термометром і манометром. Найбільш часто застосовують стрілочні манометри.

4.8 Схеми систем повітропостачання. Трубопроводи

Кожній машині, кожному пристрою потрібна визначена кількість стисненого повітря, і вони забезпечуються ним від компресорної установки через мережу трубопроводів.

Системи повітропостачання промислових підприємств являють собою складні інженерні системи різних кон фіг урацій (сх ем). У звичайному виконанні система припускає наявність центральн ої компресорної станції і мережі повітропроводів, що виконується за схемою центральний колектор - цехові колектори - місцеві розгалуження (променева схема). Така схема не раціональна, тому що падіння тиску через гідравлічні о′пори приводить до недостатнього забезпечення стисненим повітрям периферійних споживачів. Для усунення цього недоліку встановлюють додаткові (кустові) компресорні станції і (або) закільцьовують центральний колектор. Кільцева схема повітропостачання забезпечує більш рівномірне подання повітря до всіх споживачів. Це зменшує втрати енергії, а також дозволяє ремонтувати окремі ділянки трубопроводів, не відключаючи всієї системи. Прокладка повітропроводів виконується або над землею на опорах, або в траншеях, іноді комбіновано. Передбачається встановлення компенсаторів температурних розширень труб, конденсатозбірників, вентилів для продувки і зливу конденсату, запірної арматури.

Вибір типу і матеріалу трубопроводу залежить від робочого тиску,

температури і агресивності навколишнього і робочого середовищ, виду з'єднань труб, умов монтажу, маси і вартості труб. При цьому трубопроводи можуть бути гнучкими і твердими.

Діаметри трубопроводів повинні бути такими, щоб втрати тиску

стисненого повітря на шляху від джерела до споживача не перевищували

100 кПа (1 бар). Вибирають діаметри трубопроводів на основі необхідних значень витрати повітря під визначеним тиском, довжин трубопроводів, тиску в ресивері, числа і характеру місцевих опорів.

При монтажі трубопроводів повинні забезпечуватися не тільки міцність і щільність з'єднань, надійність кріплення на опорах, але і можливість видалення з них вологи і здійснення продувки і промивання.

Трубопроводи між пристроями, що з'єднуються, варто прокладати по найкоротших відстанях, з мінімальним числом перегинів і перетинань. При прокладці металевих трубопроводів необхідно враховувати можливі температурні зміни довжин проводок, обумовлені перепадами температур робочого і навколишнього середовищ.

Для об'єднання окремих труб у трубопроводів і підключення до них пневматичних пристроїв і апаратів використовують різні нерознімні і рознімні з'єднання.

4.9. Блоки підготовки повітря

Незважаючи на прийняті заходи для централізованого очищення і осушення стисненого повітря в магістральних трубопроводах, зберігається імовірність появи забруднювачів різного походження в повітря, що надходять безпосередньо до споживача. Для забезпечення стабільного рівня тиску й остаточної підготовки стисненого повітря безпосередньо до споживача встановлюють ряд пристроїв кондиціонування, об'єднаних у блоки чи виконаних у вигляді моноблоків. Ці пристрої називаються блоками підготовки повітря. Такий моноблок також називається фільтр-редукційний, пневмоклапан або фільтр-регулятор.

Основні базові елементи цих блоків: фільтр-вологовідділювач; редукційний пневмоклапан, що знижує робочий тиск і підтримує заданий його рівень на виході поза залежністю від коливань тиску в системі подачі повітря перед клапаном і від зміни витрати повітря за клапаном (у споживача).

Застосовувані в пневмоприводах редукційні клапани розрізняють за такими основними ознаками:

- способом настроювання вихідного тиску (механічне чи

пневматичне настроювання);

- можливістю випуску надлишкового вихідного тиску (із клапаном чи випуску без нього).

Маслорозпилювач -пристрій, що забезпечують введення масла

в потік повітря. Установлюють їх, як правило, у блоці підготовки повітря за фільтром-вологовідділювачем і редукційним клапаном і поєднують у єдині функціональні блоки - блоки підготовки повітря.

5 Системи кондиціонування повітря

5.1 Значення кондиціонування повітря

Здоров'я, працездатність і самопочуття людини значною мірою визначаються умовами мікроклімату і повітряного середовища в житлових і суспільних приміщеннях, де він проводить значну частину свого часу. Усе це багато в чому залежить від інженерних систем, спеціально призначених для забезпечення повітряного комфорту.

Серед таких систем можна виділити систему вентиляції і

кондиціонування повітря. Принципова перевага системи кондиціонування повітря полягає в тому, що, крім виконання задач вентиляції й опалення створюється комфортний рівень температур у літній, жаркий період року, завдяки використанню у своєму складі холодильної машини.

Таким чином, підготовка повітря в цій системі може передбачати його охолодження, нагрівання, зволоження чи сушіння, очищення (фільтрацію, іонізацію і т.п.), причому система дозволяє підтримувати в приміщенні задані кондиції повітря незалежно від рівня і коливань метеорологічних параметрів зовнішнього повітря, а також змінних надходжень у приміщення тепла і вологи.

Системи кондиціонування повітря, повітряного опалення чи вентиляції проектуються загальними, або передбачаються окремі системи відповідно до вимог нормативних документів.

5.2 Класифікація систем кондиціонування

Кондиціонування повітря - це створення та автоматична підтримка (регулювання) у закритих приміщеннях усіх або окремих його параметрів (температури, вологості, чистоти, швидкості руху повітря) на визначеному рівні з метою забезпечення оптимальних метеорологічних умов, найбільш сприятливих для самопочуття людей чи ведення технологічного процесу.

Кондиціонування повітря здійснюється комплексом технічних

засобів, який називається системою кондиціонування повітря

(СКП).

До складу СКП входять технічні засоби забору повітря,

підготовки, тобто надання йому необхідних кондицій (фільтри, теплообмінники, зволожувачі або осушувачі повітря), переміщення (вентилятори) і його розподілу, а також засоби холодо- і

теплопостачання, автоматики, дистанційного управління і контролю.

Основне устаткування системи кондиціонування для підготовки і переміщення повітря агрегатується (компонується в єдиному корпусі) в апарат, який називається кондиціонером.

Сучасні системи кондиціонування можуть бути класифіковані за такими ознаками:

- за основним призначенням (об'єктом застосування):

комфортні і технологічні;

- за принципом розміщення кондиціонера стосовно приміщення,

що обслуговується: центральні і місцеві;

- за наявністю власного (вхідного в конструкцію кондиціонера)

джерела тепла і холоду: автономні і неавтономні;

- за принципом дії: прямоточні, рециркуляційні і комбіновані;

- за способом регулювання вихідних параметрів кондиціонованого повітря: з якісним і кількісним регулюванням;

- за ступенем забезпечення метеорологічних умов у приміщенні,

що обслуговується: першого, другого і третього класу;

- за кількістю приміщень, що обслуговуються: однозональні і

багатозональні;

- за тиском, що розвивається вентиляторами кондиціонерів: низького тиску (до 100 кг/м2), середнього тиску (від 100 до 300кг/м2) і високого тиску (вище 300 кг/м2).

Комфортні СКП призначені для створення й автоматичної

підтримки температури, відносної вологості, чистоти і швидкості руху повітря, що відповідають оптимальним санітарно-гігієнічним вимогам.

Технологічні СКП призначені для забезпечення параметрів повітря у максимальному ступені, що відповідає вимогам виробництва.

Центральні СКП розміщенні поза приміщеннями, що обслуговуються, і кондиціонують одне велике приміщення, кілька зон такого приміщення чи багато окремих приміщень. Мають такі переваги: можливість ефективної підтримки заданої температури і відносної вологості повітря в приміщеннях; зосередження устаткування в одному місці; можливість забезпечення ефективного шумо- і віброгасіння.

Місцеві СКП розробляють на базі автономних і неавтономних кондиціонерів, що встановлюють безпосередньо в приміщеннях, що обслуговуються. Достоїнством місцевих СКП є простота монтажу.

Така система може застосовуватися у великому ряді випадків:

- в існуючих житлових і адміністративних будинках для підтримки теплового мікроклімату в окремих офісних приміщеннях чи у житлових кімнатах;

- у нових споруджуваних будинках для окремих кімнат, режим

споживання холоду в яких різко відрізняється від такого режиму в більшості інших приміщень;

- у нових споруджуваних будинках, якщо підтримка оптимальних теплових умов необхідна в невеликій кількості приміщень;

Автономні СКП забезпечуються ззовні тільки електричною енергією. Автономні системи прохолоджують і осушують повітря, для чого вентилятор продуває рециркуляційне повітря через поверхневі повітроохолоджувачі, якими є випарники холодильних машин. У перехідний і зимовий час вони можуть робити підігрів повітря за допомогою електричних підігрівників або шляхом реверсування роботи холодильної машини за циклом «теплового насоса».

Неавтономні СКП поділяються на:

- повітряні, при використанні яких у приміщення, що

обслуговується, подається тільки повітря;

- водоповітряні, при використанні яких у кондиціоноване приміщення підводяться повітря і вода, що несуть тепло чи холод.

Однозональні центральні СКП застосовуються для обслуговування великих приміщень з відносно рівномірним розподілом тепла, вологовідділюванням. Такі СКП, як правило,

комплектуються пристроями для утилізації тепла (теплоутилізаторами) або змішувальними камерами для використання в приміщеннях рециркуляції повітря.

Багатозональні центральні СКП застосовують для

обслуговування великих приміщень, у яких устаткування розміщене нерівномірно, а також для обслуговування ряду порівняно невеликих приміщень. Такі системи більш економічні, ніж окремі системи для кожної зони чи кожного приміщення. Однак за їх допомогою не може бути досягнутий такий самий ступінь точності підтримки одного чи двох параметрів (вологості і температури), як автономними СКП.

Прямоточні СКП цілком працюють на зовнішньому повітрі, що

обробляється в кондиціонері, а потім подається в приміщення.

Рециркуляційні СКП, навпаки, працюють без підмішування або з частковою подачею свіжого зовнішнього повітря чи на рециркуляційному повітрі, що забирається з приміщення і після його обробки в кондиціонері знову подається в це саме приміщення.

СКП із кількісним регулюванням подають в одне чи кілька приміщень холодне і підігріте повітря по двох паралельних каналах. Температура в кожному приміщенні регулюється кімнатним терморегулятором, що впливає на місцеві змішувачі (повітряні клапани), які змінюють співвідношення витрат холодного і підігрітого повітря в подаваній суміші.

Кондиціонування повітря за ступенем забезпечення метеорологічних умов поділяються на три класи:

- перший клас - забезпечує необхідні для технологічного процесу параметри відповідно до нормативних документів;

- другий клас - забезпечує оптимальні санітарно-гігієнічні норми

або необхідні технологічні норми;

- третій клас - забезпечує припустимі норми, якщо вони не можуть бути забезпечені вентиляцією в теплий період року без застосування штучного охолодження повітря.

5.3 Основні елементи холодильної машини

Дата добавления: 2014-01-07