Вентилятор

Випарник

Конденсатор

Компресор

Компресор всмоктує пароподібний холодоагент, що надходить від випарника при низькій температурі і низькому тиску, підвищуює

тиск і температуру і спрямовує потім до конденсатора.

За своїм конструктивним виконанням компресори, використовувані в холодильних машинах, можуть бути поділені на поршневі і ротаційні.

Залежно від типу конструкції і від типу електродвигуна розрізняють компресори: герметичні; напівгерметичні; відкриті.

Ротаційні компресори виробляються в двох варіантах: зі

стаціонарними пластинами і з обертовими пластинами. Спіральні компресори SCROLL знайшли широке застосування в холодильних машинах малої і середньої потужності. Гвинтові компресори знайшли широке застосування в холодильних машинах великої потужності від

160 до 3500 кВт. Гвинтові компресори забезпечують плавну роботу компресора і дозволяють регулювати потужність холодильної машини зміною обертів електродвигуна.

Конденсатор являє собою теплообмінний апарат, що передає теплову енергію від холодоагенту до навколишнього середовища,

найчастіше воді чи повітрю. Теплова енергія, передана холодоагентом через конденсатор, складається з тепла, поглиненого випарником холодильного контура; тепла, вироблюваного компресором при стиску холодоагенту. Виділюване тепло передається навколишньому повітрю (конденсатори з повітряним охолодженням) чи рідині (конденсатори з водяним охолодженням).

Найбільшого поширення набули конденсатори з повітряним охолодженням. Вони складаються з теплообмінника і блока вентилятора з електродвигуном.

Характеристики конденсаторів залежать як від типу холодоагенту і температури навколишнього середовища, так і від атмосферного тиску навколишнього повітря.

Конденсатори з водяним охолодженням за своїм конструктивним виконанням поділяються на такі основні групи: кожухотрубні конденсатори; конденсатори типу «труба в трубі»; пластинчасті конденсатори.

Випарники використовуються для охолодження робочого середовища - повітря або води. Відповідно ці теплообмінники поділяються на випарники для охолодження води чи рідин, що містять антифриз, і для охолодження повітря.

Повітряні випарники аналогічні до повітряних конденсаторів. Розміри теплообмінників сучасних холодильних машин визначаються виходячи з витрати охолоджуваного повітря. Орієнтовно це складає близько 195 м3/год на 1 кВт виробництва холоду.

Вентилятори забезпечують обдув повітрям конденсаторів і випарників. Обдув конденсаторів з повітряним охолодженням, установлюваних на відкритому місці, виконується, як правило, вентиляторами осьового типу, що забезпечують необхідну витрату охолодженого повітря при малому напорі.

Вентилятор звичайно працює на всмоктування, тому що при

цьому повітря перед теплообмінником не нагрівається від вентилятора і електродвигуна. Крім того, таке розміщення дозволяє створити більш рівномірний потік повітряного потоку. У тих випадках, коли конденсатор встановлюється в приміщенні і повітря від конденсатора

треба відводити на вулицю через повітропроводи, використовуються відцентрові вентилятори, що забезпечують більш високий напір.

5.4 Класифікація кондиціонерів

5.4.1 Кондиціонери спліт-систем

Різні моделі кондиціонерів обов'язково мають такі основні режими: охолодження; обігрів; осушення; вентиляція.

Для кондиціонування повітря в житлових і суспільних (офісних) приміщеннях найбільшого поширення набули кондиціонери спліт- систем.

Кондиціонери спліт-систем складаються з зовнішнього блока (компресорно-конденсаторного агрегату) і внутрішнього блока (випарного). В зовнішньому блоці містяться компресор, конденсатор і вентилятор.

Зовнішній блок може бути встановлений на стіні будинку, даху або на горищі, у підсобному приміщенні чи на балконі, тобто в такому місці, де гарячий конденсатор може продуватися атмосферним повітрям більш низької температури.

Внутрішній блок установлюється безпосередньо в

кондиціонованому приміщенні і призначений для охолодження чи нагрівання повітря, фільтрації його і створення необхідного руху повітря в приміщенні.

Блоки з'єднані між собою трубками в теплоізоляції.

Основною перевагою кондиціонерів спліт-систем є відносна простота конструкції, що дозволяє одержати досить низьку вартість кондиціонера при швидкому і легкому його встановленні.

Недоліком таких кондиціонерів можна вважати неможливість подачі в приміщення свіжого повітря. Тільки моделі великої потужності та настінно- стельового типу дозволяють організовувати підмішування невеликої кількості свіжого повітря.

Типологія кондиціонерів спліт-систем представлена наступним рядом: настінні, напольно-стельові, колонного типу, касетного типу, багатозональні.

Для кондиціонування будинку, що має велику кількість приміщень з різними тепловими навантаженнями, що змінюються протягом доби, були розроблені багатозональні системи зі змінюваною витратою холодоагенту. Такі системи дозволяють до одного зовнішнього блока приєднувати до 16 внутрішніх блоків не

тільки різної потужності, але і різного конструктивного виконання. Крім того, блоки можуть включатися і працювати незалежно один від одного, причому частина їх - на режимі охолодження, а частина - на режимі обігріву.

Оскільки внутрішні блоки встановлюються в приміщеннях, розміщених у різних зонах будинку, і не завжди працюють на повну потужність одночасно, то продуктивність зовнішнього блока може бути менше від сумарної продуктивності внутрішніх блоків. Витрати на електроенергію при цьому значно знижуються.

У більш складних моделях внутрішні блоки можуть автоматично переходити з режиму охолодження на режим обігріву і назад незалежно один від одного. При цьому відбувається

«перекачування» тепла з одного приміщення в інше, що дозволяє розвантажити зовнішній блок і ще більше зменшити витрати електроенергії на роботу системи.

5.4.2 Канальні кондиціонери і кондиціонери спліт-систем з припливною вентиляцією

Канальні кондиціонери призначені, як правило, для кондиціонування декількох приміщень одночасно, і насамперед, розраховані на роботу в режимі рециркуляції. В саме такому режимі він більш близький до кондиціонерів спліт-систем, розглянутих вище.

Основна відмінність полягає в тому, що внутрішні блоки

канальних кондиціонерів установлюються за підшивною стелею, а повітря забирається і надходить повітропроводами по кондиціонованих приміщеннях.

Принцип роботи цієї системи такий - повітря забирається з

приміщення через забірні ґратки, проходить внутрішній блок і системою повітропроводів знову подається в приміщення через розподільні ґратки.

Канальний кондиціонер складається з двох блоків в одному апараті - компресорно-конденсаторного (зовнішнього блока) і випарного (внутрішнього блока).

Канальний кондиціонер розрахований в основному на роботу

тільки на рециркуляцію і не завжди може подавати в приміщення свіже повітря. Для забезпечення круглорічної подачі свіжого повітря до канального кондиціонера необхідно встановлювати спеціальні електричні чи водяні нагрівачі, що забезпечують необхідний підігрів подаваного повітря в холодну пору року, чи застосовувати окремі

припливні вентиляційні установки з убудованими нагрівачами.

Більш широкі можливості та переваги мають кондиціонери

«спліт-системи з припливною вентиляцією». Вони дозволяють ефективно вирішувати одночасно задачі вентиляції і кондиціонування приміщення протягом усього року.

Кондиціонери спліт-системи з припливною вентиляцією комплектуються штатними електричними чи водяними нагрівачами із широким діапазоном потужності. Залежно від потужності внутрішнього блока нагрівачі виконуються або окремою секцією, або вбудовуються у внутрішній блок.

Кондиціонери спліт-систем з припливною вентиляцією мають

такі переваги:

- широкий діапазон потужностей - від 8 до 80 кВт по холоду і теплу і можливість роботи з витратами повітря від 1200 до

14000 м3/год;

- у єдиній конструкції об’єднуються: канальний кондиціонер та припливна вентиляційна установка;

- забезпечується робота на подачу свіжого повітря при будь-

яких негативних температурах зовнішнього повітря за рахунок додаткових електричних чи водяних нагрівачів з єдиною системою автоматики;

- єдина система автоматики дозволяє задати необхідну температуру в приміщенні, після чого кондиціонер сам вибирає режими роботи;

- малошумна робота внутрішніх блоків дозволяє розміщувати їх за фальш-стелями безпосередньо в зоні присутності людей, що істотно скорочує довжину вентиляційних комунікацій і спрощує монтаж.

5.4.3 Системи з чилерами і фанкойлами

Системи з чилерами і фанкойлами дозволяють забезпечити незалежне регулювання температури одночасно у великій кількості приміщень. Споживачі - кондиціонери- фанкойли можуть довільно включатися і виключатися, змінювати своє холодо- чи тепловиробництво.

Крім фанкойлів, як споживачі можуть використовуватися

теплообмінники центрального кондиціонера, будь-яке технологічне устаткування. Охолодження проводиться рідиною, що циркулює по системі трубопроводів від джерела холоду до кінцевого споживача. Джерелом холоду є охолоджувач рідини - так називаний чилер.

Чилер являє собою закінчену холодильну машину, призначену для охолодження рідини (вода, незамерзаючі рідини). Деякі моделі чилерів можуть працювати в режимі теплового насоса.

Чилери охоплюють великий діапазон потужностей від декількох

одиниць до декількох тисяч кіловатів і розрізняються за конструктивним виконанням (із вбудованим чи зовнішним конденсатором), за типом охолодження конденсатора (повітряне чи водяне), схемами підключення і т.п. До чилера підключаються тільки трубопроводи з теплоносієм. Розрізняють чилери з осьовими і відцентровими вентиляторами.

Фанкойл - це агрегат, встановлюваний у приміщенні і

теплообмінник з вентилятором, фільтр, електродвигун, піддон для збору конденсату, електронагрівник, пульт керування (вбудований або зовнішний).

Повітря з приміщення подається вентилятором на теплообмінник фанкойла, у якому він охолоджується чи підігрівається. У деяких випадках система з чилерами і фанкойлами дозволяє одночасно вирішувати задачі вентиляції.

Фанкойли можуть установлюватися на підлоги, підвішуватися на стіні чи стелі, вбудовуватися у повітропроводи за підшивною стелею.

Циркуляція рідини від чилера до споживача забезпечується насосними станціями.

Насосні станції в даній системі кондиціонування являють собою

закінчений агрегат, що містить циркуляційні насоси, розширювальний бак, запірну арматуру і необхідну автоматику. Насосна станція може керуватися чилером чи працювати самостійно.

Система «чилерів-фанкойлів» має такі переваги:

- система має велику гнучкість при кондиціонуванні великої кількості приміщень. До одного чилера може підключатися велика кількість фанкойлів, а також теплообмінники центрального кондиціонера або припливної вентиляційної установки. Кожен споживач може працювати практично незалежно один від одного - змінювати режим роботи, включатися чи відключатися;

- можна задавати не тільки загальний тепловий режим усієї

системи, але і регулювати режим роботи кожного фанкойла;

- можна поступово нарощувати потужність споживачів, що дозволяє вводити об'єкт в експлуатацію поступово, окремими етапами;

- гранична відстань між чилером і фанкойлом не лімітується і

визначається можливостями насосної станції і теплоізоляцією трубопроводів.

Розподільна мережа трубопроводів системи чилерів-фанкойлів має, як правило, ввідну і поворотну вітки, до яких паралельно підключені споживачі.

5.4.4 Дахові кондиціонери

Дахові кондиціонери являють собою холодильну машину, конструктивно виконану у вигляді моноблока, призначеного для установки на плоских покрівлях будинків. Вони дозволяють одночасно здійснювати вентиляцію і регулювати температуру повітря в дуже великих приміщеннях.

Свіже повітря забирається з вулиці через забірні ґратки

кондиціонера. Рециркуляційне повітря забирається з приміщення по системі повітропроводів і подається в змішувальну камеру, де змішується зі свіжим повітрям. Зі змішувальної камери повітря проходить через фільтр і подається до теплообмінника (чи випарника конденсатора) холодильної машини, де він охолоджується або нагрівається (у кондиціонерах з тепловим насосом).

Після теплообмінників повітря з необхідною температурою

подається відцентровим вентилятором у систему розподільних повітропроводів.

Дахові кондиціонери характеризуються: широким діапазоном

потужностей - від 8 до 140 кВт по холоду і теплу і відповідними витратами повітря від 1500 до 25000 м3/год; простотою монтажу і установки; компактністю; високою надійністю й економічністю в експлуатації; єдиною системою автоматики, що дозволяє при заданні необхідної температури в приміщенні автоматично вибирати режими роботи; роботою з низькими шумовими характеристиками.

За потужністю і кількістю подаваного в приміщення повітря

дахові кондиціонери можна умовно поділити на три групи - малої, середньої і великої потужності. Основне розходження полягає в організації забору повітря з вулиці і з приміщення, змішання повітря і подачі його в розподільні повітропроводи.

5.4.5 Шафові кондиціонери

Шафові кондиціонери являють собою, як правило, закінчений моноблок, призначений для установки в приміщенні, де необхідно

цілодобово і щодня регулювати температуру і чистоту повітря. Холодильна потужність шафових кондиціонерів складає приблизно від 11 до 80 кВт.

Основною перевагою шафових кондиціонерів є простота

монтажу та обслуговування. Основні компоненти кондиціонера розміщенні у внутрішньому блоці, доступ до яких забезпечується з лицьового боку кондиціонера.

Шафові кондиціонери виконуються як з повітряним, так і з

водяним охолодженням конденсатора. Вони простіші за конструкцією, більш мобільні за своєю установкою, тому що можуть установлюватися практично в будь-якій точці приміщення, куди можна підвести охолодну воду. Крім того, кондиціонери з водяним охолодженням конденсатора мають меншу вартість порівняно із шафовими кондиціонерами з повітряним охолодженням.

Основна проблема у випадку застосування шафових кондиціонерів з водяним охолодженням - необхідність використання системи оборотного водопостачання (системи охолодження води, що циркулює через гарячий конденсатор).

5.4.6 Прецизійні кондиціонери

Прецизійні кондиціонери являють собою різновид шафових кондиціонерів. Вони обладнані різними типами систем мікропроцесорного керування і здатні підтримувати в приміщенні не тільки точні параметри за температурою, але і за вологістю.

Прецизійні кондиціонери мають такі відмітні характеристики:

- точність контролю температури (±1°С) і вологості (± 2%);

- надійність роботи при безупинній експлуатації;

- можливість роботи в широкому діапазоні температур зовнішнього повітря (до мінус 35°С);

- повна сумісність із системами диспетчерського контролю і

системами керування мікрокліматом будинку.

Прецизійні кондиціонери з повітряним охолодженням складаються з двох блоків: внутрішнього блока (власне кондиціонера), у якому розміщені компресор, випарник, вентилятор і автоматика; зовнішнього блока чи конденсатора теплообмінника.

5.4.7 Центральні кондиціонери

Центральні кондиціонери, що знайшли широке застосування в

комфортному і технологічному кондиціонуванні, являють собою неавтономні кондиціонери, що постачаються ззовні холодом (підведенням холодної води чи незамерзаючих рідин), теплом (підведенням гарячої води чи пару) і електроенергією для привода вентиляторів, насосів, запірно-регулюючих апаратів та ін.

Центральні кондиціонери призначені для обслуговування декількох приміщень або одного великого приміщення. Іноді кілька центральних кондиціонерів обслуговують одне приміщення великих розмірів.

Сучасні центральні кондиціонери випускаються в секційному виконанні і складаються з уніфікованих типових секцій (тривимірних модулів), призначених для регулювання, змішування, нагрівання, охолодження, очищення, сушіння, зволоження і переміщення повітря.

Центральні кондиціонери мають і деякі недоліки, основними з

яких є необхідність проведення складних монтажно-будівельних робіт, прокладка по будинку протяжних комунікацій (повітропроводів і трубопроводів)

Прямоточні центральні кондиціонери обробляють тільки

зовнішнє повітря, кондиціонери з рециркуляцією обробляють суміш зовнішнього і рециркуляційного (витяжного) повітря.

Центральні кондиціонери, що працюють з рециркуляцією,

комплектуються змішувальною камерою, що дозволяє подавати змінні об’єми зовнішнього (свіжого) і рециркуляційного повітря.

6 Системи вентиляції

6.1 Класифікація систем вентиляції

Вентиляцією називається сукупність заходів і пристроїв, що використовуються при організації повітрообміну для забезпечення заданого стану повітряного середовища в приміщеннях і на робочих місцях відповідно до СНіП.

При всьому різноманітті систем вентиляції їх можна класифікувати за такими характерними ознаками:

- за способом створення тиску для переміщення повітря: із

природним і штучним (механічним) спонуканням;

- за призначенням: припливні і витяжні;

- за зоною обслуговування: місцеві і загальнообмінні;

- за конструктивним виконанням: канальні і безканальні.

6.1.1 Природна вентиляція

Переміщення повітря в системах природної вентиляції відбувається:

- внаслідок різниці температур зовнішнього повітря і повітря в

приміщенні, так називаної аерації;

- внаслідок різниці тисків «повітряного стовпа» між нижнім рівнем (приміщенням, що обслуговується,) і верхнім рівнем - витяжним пристроєм (дефлектором), встановленим на покрівлі будинку;

- у результаті дії так називаного вітрового тиску.

У приміщеннях з великими надлишками тепла повітря завжди

тепліше зовнішнього. Більш важке зовнішнє повітря, надходячи в будинок, витісняє з нього менш щільне тепле повітря. При цьому в замкнутому просторі приміщення виникає циркуляція повітря, спричинене джерелом тепла, подібна до тієї, котру викликає вентилятор.

Вплив вітрового тиску виражається в тому, що на навітряних (звернених до вітру) сторонах будинку утвориться підвищене, а на підвітряних сторонах, а іноді і на покрівлі знижений тиск (розрідження).

Системи природної вентиляції прості і не вимагають складного

дорогого устаткування і витрати електричної енергії. Однак залежність ефективності цих систем від змінних факторів

(температури повітря, напрямки і швидкості вітру), а також невеликий тиск не дозволяють вирішувати за їх допомогою всі складні і різноманітні задачі в області вентиляції.

6.1.2 Механічна вентиляція

У механічних системах вентиляції використовується устаткування і прилади (вентилятори, електродвигуни, повітронагрівачі, пиловловлювачі, автоматика й ін.), що дозволяє переміщати повітря на значні відстані. Витрати електроенергії на їхню роботу можуть бути досить великими. Такі системи можуть подавати і видаляти повітря з локальних зон приміщення в необхідній кількості незалежно від умов навколишньої повітряного середовища, що змінюються. При необхідності, повітря піддають різним видам обробки (очищенню, нагріванню, зволоженню і т.д.), що практично неможливо в системах із природним спонуканням.

Слід зазначити, що в практиці часто передбачають так називану змішану вентиляцію, тобто одночасно природну і механічну вентиляцію.

У кожному конкретному проекті визначається, який тип вентиляції є найкращим у санітарно-гігієнічному відношенні, а також економічно і технічно більш раціональним.

6.1.3 Припливна і витяжна вентиляція

Припливні системи використовуються для подачі у вентильовані приміщення чистого повітря замість видаленого. Припливне повітря в необхідних випадках піддається спеціальній обробці (очищенню, нагріванню, зволоженню і т.д.).

Витяжна вентиляція видаляє з приміщення (цеху, корпусу)

забруднене чи нагріте відпрацьоване повітря.

У загальному випадку в приміщенні передбачаються як припливне, так і витяжні системи. Їхня продуктивність повинна бути збалансована з урахуванням можливості надходження повітря в суміжні приміщення або із суміжних приміщень. У приміщеннях може бути також передбачена тільки витяжна чи тільки припливна система. У цьому випадку повітря надходить у дане приміщення зовні або із суміжних приміщень через спеціальні прорізи чи видаляється з даного приміщення назовні, або переходить в суміжні приміщення.

Як припливна, так і витяжна вентиляція може влаштовуватися

на робочому місці (місцева) чи для всього приміщення

(загальнообмінна).

6.1.4 Місцева вентиляція

Місцевою вентиляцією називається така, при якій повітря подають на визначені місця (місцева припливна вентиляція) і забруднене повітря видаляють тільки від місць утворення шкідливих виділень (місцева витяжна вентиляція).

До місцевої припливної вентиляції відносять повітряні душі (локальна подача повітря з підвищеною швидкістю). Вони повинні подавати чисте повітря до постійних робочих місць, знижувати в їхній зоні температуру навколишнього повітря й обдувати робітників, що піддаються інтенсивному тепловому опроміненню.

Місцеву припливну вентиляцію застосовують також у вигляді повітряних завіс, що створюють ніби повітряні перегородки або змінюють напрямок потоків повітря. Місцева вентиляція вимагає менших витрат, ніж загальнообмінна. У виробничих приміщеннях звичайно застосовують змішану систему вентиляції - загальну для усунення шкідливостей у всьому об’ємі приміщення і місцеву для обслуговування робочих місць.

Місцеву витяжну вентиляцію застосовують, коли місця виділень шкідливостей у приміщенні локалізовані і можна не допустити їх поширення по всьому приміщенню. Місцева витяжна вентиляція у виробничих приміщеннях забезпечує уловлювання і відведення шкідливих виділень: газів, диму, пилу і частково від устаткування, що виділяє тепло.

Для видалення шкідливостей застосовують місцеві

відсмоктувачі (укриття у вигляді шаф, парасолі, бортові відсмоктувачі, завіси, укриття у вигляді кожухів у верстатів та ін.).

Основні вимоги, які вони повинні задовольняти:

- місце утворення шкідливих виділень по можливості повинне бути цілком відсічено;.

- конструкція місцевого відсмоктувача повинна бути такою, щоб він не заважав нормальній роботі і не знижував продуктивність праці;

- шкідливі виділення необхідно видаляти від місця їхнього утворення в напрямку їх природного руху (гарячі гази і пар треба видаляти нагору, холодні важкі гази і пил - униз).

Конструкції місцевих відсмоктувачів умовно поділяють на дві групи: напіввідчинені відсмоктувачі (витяжні шафи, парасолі), та

відкритого типу (бортові відсмоктувачі).

Основними елементами такої системи є місцеві відсмоктувачі, мережа повітропроводів, вентилятор (відцентрового чи осьового типу), витяжна шахта. Найбільш складними витяжними системами є такі, у яких передбачають дуже високий ступінь очищення повітря від пилу з установленням послідовно двох чи навіть трьох пиловловлювачів (фільтрів).

Місцеві витяжні системи, як правило, дуже ефективні, тому що

дозволяють видаляти шкідливі речовини безпосередньо від місця їхнього утворення або виділення, не даючи їм поширитися в приміщенні.

6.1.5 Загальнообмінна вентиляція

Загальнообмінні системи вентиляції - як припливні, так і витяжні, призначені для здійснення вентиляції в приміщенні в цілому чи в значній його частині. Ці витяжні системи відносно рівномірно видаляють повітря з усього приміщення, що обслуговується, а загальнообмінні припливні системи подають повітря і розподіляють його по всьому об’єму вентильованого приміщення.

Загальнообмінна припливна вентиляція встановлюється для

асиміляції надлишкового тепла і вологи, розбавлення шкідливих концентрацій пару і газів, не вилучених місцевою і загальнообмінною витяжною вентиляцією, а також для забезпечення розрахункових санітарно-гігієнічних норм і вільного подиху людини в робочій зоні.

При негативному тепловому балансі, тобто при недостачі тепла, загальнообмінну припливнуну вентиляцію встановлюють з механічним спонуканням і з підігрівом всього об’єму припливного повітря. Як правило, перед подачею повітря очищають від пилу.

При надходженні шкідливих виділень у повітря цеху кількість припливного повітря повинне цілком компенсувати загальнообмінну і місцеву витяжну вентиляцію.

Найпростішим типом загальнообмінної витяжної вентиляції є окремий вентилятор (у більшості випадків осьового типу) з електродвигуном на одній осі, розміщеним у вікні чи в отворі стіни. Така установка видаляє повітря з найближчої до вентилятора зони приміщення, здійснюючи лише загальний повітрообмін. Коли шкідливими виділеннями в цеху є важкі гази чи пил і немає теплоутворенняя від устаткування, витяжні повітропроводи прокладають по підлозі цеху або у вигляді підпільних каналів.

У промислових будинках, де є різнорідні шкідливі виділення (теплота, волога, гази, пар, пил і т.п.) і їхнє надходження в приміщення відбувається в різних умовах (локально, розосереджувано, на різних рівнях і т.п.), то в таких приміщеннях для видалення шкідливих виділень застосовують загальнообмінні витяжні системи.

Канальна і безканальна вентиляція характеризується тим, що має або розгалужену мережу повітропроводів для переміщення повітря (канальні системи), або канали (повітропроводи) можуть бути відсутніми, наприклад, при установленні вентиляторів у стіні, у перекритті, при природній вентиляції і т.д. (безканальні системи).

6.2 Устаткування систем вентиляції

Системи вентиляції так само, як і системи кондиціонування, містять групи найрізноманітнішого устаткування: насамперед це вентилятори, вентиляторні агрегати або вентиляційні установки. Серед додаткового устаткування - шумоглушники, повітряні фільтри, електричні і водяні нагрівачі, повітророзподільні регулюючі пристрої й ін.

Дата добавления: 2014-01-07