Економічна оцінка рівня інтенсивності, галузевої структури і продуктивності господарства

В ході аналізу виявляють причини негативних і позитивних відхилень показників, що вивчаються, від базисних. Основними є два фактори: розмір галузей та їх поєднання в господарстві, тобто галузевої структури, і рівень продуктивності галузей в цілому, або продуктивність господарства. Загальний обсяг продукції господарства зростатиме, якщо в галузевій його структурі підвищуватиметься питома вага більш продуктивних галузей.

Позитивний і негативний вплив факторів для управління виробництвом з’ясовують способом послідовних підстановок, при якому спочатку розраховують допоміжний показник валової продукції по господарству, враховуючи ті розміри галузей, що фактично в ньому склались, але при базисному рівні продуктивності одиниці кожної галузі. Порівнюючи цей розрахунковий показник з базисним обсягом валової продукції, визна­чають вплив на нього розмірів галузей і їх співвідношення в господарстві. Порівнянням розрахункового показника з фактичним визначають вплив на обсяг виробництва загального рівня продуктивності господарства.

∆у = у^’-у⁰; ∆у(х₁) = у¹-у⁰; ∆у(х₂) = у^’-у¹;

∆у = ∆у(х₁) + ∆у(х₂),

де у⁰, у^’, у¹ – відповідно базисний, фактичний і розрахунковий показники вартості валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь;

х₁ – розміри і-й галузі з розрахунку на 100 га угідь;

х₂ – вартісна продуктивність одиниці і-ї галузі;

∆у(х₁) та ∆у(х₂) – відхилення показників валового виробництва продукції за рахунок відповідно розмірів галузей і рівня продуктивності;

і = 1,2…n – код галузі.

Коефіцієнти, що характе­ризують рівень виробництва.

1. Коефіцієнт інтенсивності ведення господарства (Кі) як відношення рівня валового виробництва продукції на 100 га сільськогосподарських угідь по господарству до середнього показника по району, об'єднанню тощо:

Кі = у’: у⁰

2. Коефіцієнт, що характеризує розміри галузей і їх поєднання в
господарстві (Кr). Його визначають відношенням розрахункового показника рівня виробництва до базисного:

Кr= у¹: у⁰

3. Коефіцієнт продуктивності господарства як відношення фактичного рівня виробництва продукції, що аналізується, до розрахункового показника по господарству:

Кn= у^’ : у¹

По спеціалізованих господарствах ці коефіцієнти визначають порів­нянням по окремих групах (об'єднаннях) цих господарств.

Вирішальну роль для економіки є раціональні розміри і поєднання галузей з урахуванням вимог спеціалізації виробництва тощо. Збільшення прибутку здійснюється, зазвичай, за рахунок зростання обсягу вироб­ництва товарної продукції інтенсивніших і, як правило, прибутковіших галузей. В свою чергу рівень інтенсивності господарства зростає завдяки поліпшенню його галузевої структури.

Спосіб підстановок використовується при аналізі в різних варіан­тах: для аналізу обсягу виробництва внутрігосподарських підрозділів і господарства в цілому шляхом порівняння фактичних показників з плано­вими, з досягнутими за минулі періоди, показниками інших, наприклад передових, господарств, середніми показниками виробництва по групі господарств або об'єднанню.

Визначають і порівнюють базисні та аналізовані показники натурального і вартісного обсягів продукції, а також розмірів галузей на 100 га сільськогосподарських угідь; натуральної і вартісної продуктивності одиниці кожної галузі; умовні показники продукції господарства при базисній продуктивності галузей; величини пливу окремих факторів на обсяг продукції; коефіцієнти рівня виробництва.

Якщо спостерігається низький коефіцієнт галузевої структури, важливо з'ясувати, які високопродуктивні галузі мають недостатню питому вагу і які малопродуктивні галузі за своїми розмірами знижують вихід продукції.

Галузева структура виробництва залежить від складу й якості сільськогосподарських угідь, структури посівних площ, щільності й структури поголів'я продуктивних тварин на одиницю земельних угідь, розмірів підсобних промислових та інших галузей у господарстві.

Спочатку аналізують склад і структуру земельних угідь. Збільшення питомої ваги площі ріллі у загальній площі сільсько­господарських угідь створює більші можливості для зростання обсягів виробництва продукції.

Кращою є така структура посівів, яка забезпечує виробництво більшого обсягу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі з меншими затратами праці та коштів, виконання державного плану заготівель продукції, а також відповідає основним вимогам сівозмін і системи ведення господар­ства. При розробці структури посівних площ враховують також ґрунтово-кліматичні умови й технічно-економічні можливості господарства.

Особливу увагу звертають на співвідношення посівів товарних і кормових культур з урахуванням спеціалізації тваринництва.

При аналізі структури посівних площ, зайнятих під кормовими культурами, враховують вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з 1 га площі.

Рівень використання кормових угідь залежить від щільності поголів'я продуктивних тварин за видами і групами. Останню характеризує такий узагальнюючий показник, як кількість середньорічного поголів'я тварин на одиницю сільськогосподарських угідь. Додаткові — середньорічне і вихідним поголів'ям тварин з розрахунку на ту площу, яка безпосередньо використовується на утримання відповідного виду тварин. Показники щільності вихідного поголів'я й виходу продукції великої рогатої худоби розраховують на 100 га сільськогосподарських угідь, свиней — на 100 га ріллі, птиці — на 100 га зернових.

Узагальнюючим показником, що характеризує розміри галузі тваринництва, є щільність на 100 га сільськогосподарських угідь умовного поголів'я у перерахунку за спеціальними коефіцієнтами на рогату худобу.

Основними шляхами підвищення ефективності використання кормових ресурсів є збільшення на перспективу щільності поголів'я тварин на одиницю земельних угідь, приведення у відповідність до цього кормової площі (виходячи з досвіду передового господарства, вона повинна наближатись до 25 % у структурі посівних площ).

Аналізують урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва. Для цього порівнюють показники господарства, що аналізують, з середніми даними району, передового господарства та досягнутим рівнем продуктивності галузей за кілька років.

Для вивчення конкретних причин зниження продуктивності окремих галузей необхідно порівнювати показники, що характеризують технологію та організацію виробництва продукції у кожній конкретній галузі.

Врожайність культур залежить від норм висіву насіння або садивного матеріалу, їх якості і строків сівби, кількості внесе­них добрив, обсягів, кратності, якості та строків проведення агротехніч­них робіт під кожну культуру, способів сівби, від належного догляду за рослинами та збирання врожаю.

Продуктивність поголів'я залежить від забезпе­ченості кормами та від раціонального їх згодовування. При аналізі порівнюють розмір кормового раціону на одну голову, його структуру та якість кормів, повноцінність кормового раціону за вмістом кормових одиниць і перетравного протеїну тощо. Визначають також вплив на про­дуктивність зооветеринарних заходів, рівня організації праці та ступеня догляду за тваринами, способів їх утримання та ін.

Дата добавления: 2014-01-07