Міжнародні норми та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі

ВСТУП

Дніпропетровськ НМетАУ 2013

Як конспект лекцій. Протокол № від 1 від 29.01.2013

ОХОРОНА ПРАЦІ В ГАЛУЗІ

В.П. БОБИЛЄВ, С.Є. СУЛІМЕНКО, Л.В. БАБЕНКО

Затверджено на засіданні Вченої ради академії

УДК

В.П. Бобилєв, С.Є. Суліменко, Л.В. Бабенко. Охорона праці в галузі. Конспект лекцій. - Дніпропетровськ: НМетАУ, 2013. - 57 с.

Розглянуті основні положення охорони прац в металургії, викладені основні питання щодо організації системи управління охороною праці на виробництві, наведені правила безпеки та пожежної безпеки в металургії.

Призначений для студентів в галузі зннь 050401 - металургія та матеріалознавство.

Табл. 1. Бібліогр.: 14 найм.

Друкується за авторською редакцією.

Відповідальний за випуск В.А. Доморрацьнкий, канд. техн. наук, доц.

Рецензенти: М.П. Сухий, канд. техн. наук, проф. (УДХТУ)

В.М. Ковшов, док. техн. наук, проф. (НМетАУ)

© Національна металургійна академія України © Суліменко С.Є., Бобилєв В.П., Бабенко Л.В., 2013

Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні у майбутніх фахівців (спеціалістів та магістрів) умінь та навичок для забезпечення ефективного управління охороною праці та поліпшення умов праці з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу та міжнародного досвіду, а також в усвідомленні нерозривної єдності успішної професійної діяльності з обов’язковим дотриманням усіх вимог безпеки праці у конкретній галузі.

Завдання вивчення дисципліни передбачає забезпечення гарантій збереження здоров’я і працездатності працівників у виробничих умовах конкретних галузей господарювання через ефективне управління охороною праці та формування відповідальності у посадових осіб і фахівців за колективну та власну безпеку.

Засвоївши програму навчальної дисципліни «Охорона праці в галузі», спеціалісти (магістри) за відповідними напрямами підготовки, спеціальностями та спеціалізаціями мають бути здатними вирішувати професійні завдання з урахуванням вимог охорони праці та володіти такими основними професійними компетенціями з охорони праці:

1) у науково-дослідній діяльності:

• готовність застосовувати сучасні методи дослідження і аналізу ризиків, загроз і небезпек на робочих місцях та виробничих об’єктах;

• здатність поставити завдання та організувати наукові дослідження з визначення професійних та виробничих ризиків, загроз на робочих місцях.

2) у технологічній діяльності:

• обґрунтування і розробка безпечних технологій (в галузі діяльності);

• участь у проведенні розслідування нещасних випадків, аварій та професійних захворювань;

• розробка та проведення заходів щодо усунення причин нещасних випадків, з ліквідації наслідків аварій на виробництві.

в організаційно-управлінській діяльності:

• впровадження організаційних і технічних заходів з метою поліпшення безпеки праці;

• здатність та готовність до врахування положень законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці при виконанні виробничих та управлінських функцій;

• здатність до організації діяльності виробничого колективу з обов’язковим урахуванням вимог охорони праці;

• управління діями щодо запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві;

• впровадження ефективного розподілу функцій, обов’язків і повноважень з охорони праці у виробничому колективі.

3) у проектній діяльності:

• розробка і впровадження безпечних технологій, вибір оптимальних умов і режимів праці, проектування зразків техніки і робочих місць на основі сучасних технологічних та наукових досягнень в галузі охорони праці.

у педагогічній діяльності:

• розробка методичного забезпечення і проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

4) у консультаційній діяльності:

• надання допомоги та консультації працівників з практичних питань безпеки праці;

• готовність контролювати виконання вимог охорони праці в організації.

Охорона праці - система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Управління охороною праці - підготовка, прийняття та реалізація правових, організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних та соціально-економічних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі її трудової діяльності.

1.1. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці

Узгодження соціально-економічних інтересів між суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, котрий пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця).

В Україні існували окремі форми соціального партнерства: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів. Однак ринкові відносини вимагають створення нового правового механізму регулювання колективних відносин у суспільстві.

Соціальне партнерство - взаємодія органів державної влади, об'єднань роботодавців та профспілок у визначенні та проведенні прийняття узгодженої соціально-економічної політики, політики у галузі трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями та профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їх інтересів.

Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: спільний внесок у поліпшення умов праці веде до зростання продуктивності і підвищення якості, важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників. Кабінет Міністрів України виступає в соціальному партнерстві як орган, який здійснює управління об'єктами державної власності. Держава як суб'єкт соціального партнерства в Україні залишила за собою таку важливу функцію, як створення правової бази для регулювання соціально - трудових відносин, встановлення на державному рівні мінімальних гарантій для трудящих у сфері праці.

Процес досягнення згоди між сторонами трудових відносин визначається як соціальний діалог. Закон України "Про соціальний діалог" в Україні " від 23 грудня 2010 року подає таке визначення:

«Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.»

Соціальний діалог здійснюється на: національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства (діалогу) є працівники - в особі профспілок, роботодавці - в особі об'єднань роботодавців і держава - в особі органів державної влади.

Соціальний діалог здійснюється на принципах законності та верховенства права; репрезентативність та правомочності сторін та їх представників; незалежності та рівноправності сторін; конструктивності та взаємодії; добровільності та прийняття реальних зобов'язань; взаємної поваги та пошуку компромісних рішень; обов'язковому розгляду пропозицій сторін; пріоритету погоджувальних процедур; відкритості та гласності; обов'язкове дотримання досягнутих домовленостей та їх виконання.

Дата добавления: 2014-01-07