Інтегровані підходи до управління

Поведінковий підхід до управління

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Х.Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л.Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо). Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Р.Лайкерт, Д. МакГрегорі, Ф. Герцберг та інші.

Основна ідея: підвищення ефективності організації за рахунок використання:

¾ соціальної взаємодії;

¾ посилення мотивації праці;

¾ зміни характеру влади;

¾ зміни змісту праці і якості трудового життя.

У поведінковому підході також виділяють два окремих напрями:

а) школа людських відносин. Представники цієї школи досліджували переважно проблеми індивідуальної психології робітників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

б) школа організаційної поведінки. Її представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Основні принципи:

¾ соціальні обов΄язки бізнесу як перед працівниками організації, так і перед суспільством;

¾ удосконалення системи мотивації персоналу;

¾ доброзичливість і чесність керівництва у відносинах з підлеглими;

¾ сприяння всебічному задоволенню потреб працівників та їх особистому розвитку;

¾ важливість формування неформальних груп в організації;

¾ використання законів і принципів психоаналізу в управлінні;

¾ залежність продовження співробітництва з організацією від ефективності спільної праці

Школа науки управління (кількісний підхід). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.

Основна ідея: управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей, що дає змогу спростити процес прийняття управлінського рішення за допомогою математичних моделей.

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління (процесний, системний, ситуаційний).

1. Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності (рис. 2.2):

планування організація керування контроль

Кожна функція управління, в свою чергу, представляє собою процес виконання сукупності конкретних функцій (підфункцій). Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

2. Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити таким чином (рис. 2.3):

Входи Трансформаційний Виходи

до організації процес з організації

Організація

Зовнішнє середовище

Рис. 2.3. Організація – як система

3. Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися залежно від ситуації.

Сутність ситуаційного підходу можна краще усвідомити у процесі співставлення принципового та ситуаційного мислення. Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідерування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок тощо. Тому за таким підходом менеджер повинен:

- володіти різними засобами професійного управління, які доказали свою ефективність;

- вміти правильно інтерпретувати ситуацію;

- вміти відбирати конкретні прийоми, які ведуть до найменьшого негативного ефекту.

- вміти передбачати ймовірністні наслідки від застосування певних методів і концепцій в конкретній ситуації.

Дата добавления: 2014-01-07