Монтаж опор малих мостів

При будівництві залізобетонних шляхопроводів і естакад часто опори влаштовують природній основі у вигляді залізобетонних подушок з отворами в них для встановлення стійок. Якщо опори зводять на палевому фундаменті, то на раніше забиті палі встановлюють блоки (елементи) верхнього ростверку і замонолічують їх з палями. Палі часто забивають із застосуванням направляючого дерев'яного або сталевого каркасу, який може бути використаний як риштування для робіт з монтажу насадок. У цьому випадку каркас піднімають на необхідну висоту вздовж забитих паль і закріплюють на них.

Перед установкою насадок перевіряють вертикальність паль і відповідність відстаней між осями гнізд в насадках; при необхідності палі виправляють. Головки паль зрубують до проектної відмітки пневматичним відбійним молотком або бетоноломом. Зайву арматуру, виявлену при зрубі бетону, зрізують автогеном; частину арматури очищають і виправляють так, щоб забезпечити установку насадки і хороший її зв'язок із палями.

Зазвичай насадки монтують краном, розташованим в радіусі дії спорудження опори. Встановлюють насадки стріловим краном, подаючи їх на місце установки поворотом стріли, а при роботі козловим краном подають, переміщаючи вантажний візок з елементом.
Правильність положення встановлюваного блоку вивіряють, підтримуючи його краном. У разі необхідності блок зміщують ломиками або відтяжками з одночасним пробним опусканням на місце до збігу всіх настановних рисок, нанесених на гранях паль і на блоці насадки. На проектних відмітках насадку закріплюють клинами. Положення її верху контролюють нівелюванням відносно реперів, розташованих у районі монтованої опори. Якщо насадки складаються з декількох елементів-блоків, в місцях стиків встановлюють інвентарну опалубку. Після зварювання арматурних випусків бетонують стик і місця сполучення насадок з палями. Опалубку знімають після досягнення бетоном 70% проектної міцності. Монтаж опор-стійок складається з установки стійок в гнізда, що залишаються у фундаменті опори, або в підколонниках (стаканах) на верхньому обрізі фундаменту (див. рис. 8.4), установки блоків ригелів і замонолічування всієї конструкції.

Рис. 8.4. Схема монтажу стійок опори.

1-транспортний засіб; 2- стійки; 3-монтажний кран; 4-стійка опори; 5-тимчасові дерев’яні клини; 6-закладні деталі для тимчасового розкріплення.

Підколонники часто монтують, знімаючи їх безпосередньо з транспортних засобів без проміжного вивантаження в споруджуваній опорі. Їх встановлюють на шар цементного розчину, вложенного зверху фундаменту. Правильність установки забезпечується точним розташуванням закладених у фундамент анкерних штирів з перевіркою геодезичними приладами.

Більш важкі стійки-колони встановлюють, як правило, з проміжним вивантаженням їх біля опори. Піднімають стійку і переводять її в вертикальне становище, обертаючи навколо нижнього кінця. Стропувальні пристрої розташовують на відстані 1/4-1/5 довжини колони від її кінців або в центрі верхнього торця. Колони встановлюють в гнізда фундаментів (рис. 8.4) в подколоннику на шар цементного розчину, тимчасово розкріплюючи дерев'яними клинами. Після замонолічування клини видаляють, укладаючи замість них бетонну суміш. Якщо в нижній частині колон і на верхньому обрізі фундаментів передбачені сталеві закладні частини, то колони тимчасово закріплюють і остаточно замонолічуються після зварювання цих частин. Для захисту від корозії закладні частини повинні бути в подальшому закриті шаром бетону. Аналогічно монтуються опори з трубчатих колон.

Дата добавления: 2014-01-07