Радіаційна небезпека

Ядовитість(токсичність) і інфекційна небезпека.

Найменування показників і методи їх визначення.

Небезпечні вантажі та їх перевезення морем.

План лекції

Лекція 4 Правила перевезення небезпечних вантажів морським транспортом

Міжнародний кодекс управління безпечною експлуатацією суден і попередження забруднень

Література 1.3. 5.6.12

До небезпечних вантажів належать речовини та предмети, які володіють небезпечними властивостями і в силу цього потребують при їх транспортуванні і зберіганні дотримання особливих запобіжних засобів.
Компетентним органом, що визначає небезпечні властивості вантажів і їх відповідну класифікацію, є Служба морського флоту Мінтрансу Росії, яка ¬ делегувала свої повноваження ЦНИИМФ і ДНІІМФу (Розпорядження № МФ-34/195 від 23 березня 1998).
До числа небезпечних властивостей вантажів, що вимагають прийняття запобіжних заходів, відносяться: вибухонебезпечність. пожежонебезпечність, отруйність (токсичність), інфекційна, радіаційна небезпека..
Вибухонебезпечними називаються речовини, сполуки та суміші, які під дією якого-небудь імпульсу здатні до швидкого, саморосповсюдження та перетворенню, тобто вибуху або горіння. Вибухонебезпечне речовина відрізняється від вибухової тим, що йому для такого хімічного перетворення потрібно, як правило, присутність кисню повітря, в той час як для реакції вибухових речовин присутність кисню необов'язково.
Вибухонебезпечному розкладанню піддаються як вибухові, так і деякі хімічні речовини. Прикладом можуть служити аміачна селітра чи добрива, що мають у своєму складі аміачну селітру. У процесі перевантаження і перевезення вибухонебезпечними можуть виявитися пил або деяких речовин, причому імпульсом для їх вибуху може виявитися відкрите джерело полум'я.
Найбільш небезпечними для перевізника є вибухові речовини (ВР). Вибухові речовини за характером вибухового перетворення діляться на групи: ИНИЦ ¬ (первинні) ВВ: бризантні або дроблять (вторинні) ВВ: метальні ВВ (пороху); піротехнічні склади. Вибухові речовини становлять небезпеку і в пожежному відношенні. Загоряння ВВ може статися і від дії вологи. Деякі ВР можуть володіти отруйними або їдкими властивостями.
З метою визначення небезпечних властивостей вантажу та його класифікації, правила перевезення вимагають від вантажовідправника надати такі відомості про вантаж: виробник, найменування нормативного документа на виготовлення, найменування вантажу,. властивості вантажу (близько 30 показників), умови перевезення. вантажів,, вимоги безпеки праці, узагальнене найменування вантажу..
Основні види небезпечності вантажу (вибухонебезпечні, пожежонебезпечні токсичні і радіоактивні) вони залежать від хімічного складу і стану речовини, від їх фізико-хімічних та біологічних властивостей. Тестування речовини та якості вантажу, має провадитися відповідно до ГОСТ 12.1.04489 “Пожежонебезпека речовин і матеріалів. Номенклатура показників і методи їх визначення.”

Основні види небезпечних вантажів- вибухонебезпечні,пожежонебезпечні токсичні, радіактивні вони мають різні фізико-хімічні властивості.Тестування речовин, які є вантажем, повинні проводитися відповідності з ДСТУ 12.0489 “ Пожежонебезпечні речовини і матеріали “ “ Найменування показників і методи їх визначення “.

Вогненебезпечними рахують речовини,які під дією джерела горіння горять та виділяють хімічні речовини при цьому. В залежності від умов виникнення горіння і здібності самопідтримувати горіння речовин підрозділяються на три групи-горючі, легкозаймисті та самозапалювальні.

До горючих відносяться речовини, які під взамоєдією достатнього могутнього джерела самозаймаються,здібні до загорання і підтримувати цей процес.До них відносяться рідини з температурою спалаху 61 С і вище і тверді речовини з температурою самозаймання 150 С. До легко займистих відносяться речовини,які при звичайній температурі швидко самозайматись від короткочасного до 30 с. джерела з низькою енергією-вогонь сірника, іскра, тліюча сигарета,до такої групи відносяться рідини та гази з температурою спалаху меньше 61 С і тверді речовини з температурою загорання до 150 С. До самозаймистих відносяться речовини,які здібні загорятись від тепла,яке виділяється в результаті хімічного та фізичного процесу. Процесу самозаймання є попередник самонагрівання,яке виникає в результаті життєдіяльності мікроорганізмів в рослинних вантажах – копри,бавовна. при підвищенній вологості товару.

Процес самозаймання,який для закритих вантажних приміщень судна носить вибуховий характер та має місце наявність трьох факторів-джерела загорання горючої речовини і достатньої кількості кисню. Загорання і горіння можливо при визначенній концентрації горючої речовини в повітрі. Існують нижній і верхній межі концентрації для газів, парів, пилі,вище чи нижче яких займання неможливо. При транспортуванні нафти і нафтопродуктів межі займання можливо визначити по концентрації вуглеводнів і кисню. При роботі з небезпечними вантажами необхідно мати уяву про характер переходу речовини з одного стану в інший,наприклад,процес зниження газів і перехід пару у рідину. Критичний тиск є відповідним тиском парів,яке дозволяє оцінити здібність речовини виділяти газ і визначати ступінь літучості. В паспорті якості нафтопродуктів вказують тиск парів,визначенні за методом Рейда при температурі 37,8 і атмосферному тиску в співідношенні об’ємів парової і рідкої фази. Ця транспортна характеристика дозволяє визначити можливість транспортувати вантаж з тиском більше 20кПа і вище атмосферного тиску.

Дата добавления: 2014-01-07