Лекція 3. Кінематична структура верстату

Визначити для усіх поверхонь деталей (мал. 4, 5) вироблюючі лінії

Розібрати роботу конічного диференціалу при різних вхідних та

Розібрати роботу механізмів перетворення поступового руху на

обертальний та навпаки;

вихідних елементах; визначити для кожної схеми конкретний

сумуючий елемент;

Види та функції кінематичних груп. Види кінематичних ланцюгів у групах. З’єднання груп. Приклади кінематичних з’єднаних груп. Методика аналізу кінематичної структури верстату [ 1,2, 7 ].

Завдання на самостійну роботу.

Кінематична схема металорізального верстата складається з багатьох елементів: валів, зубчастих коліс, механізмів з’єднання, запобіжних устроїв, важильно-рейкових механізмів переключення режимів обробки, механізмів та рукояток керування верстатом, ноніусів для настроювання та ділення, головний та додаткові двигуни тощо. При включенні двигунів усі ці елементи починають рухатись одночасно, що затрудняє уявлення про важливість та функцію кожного з них. Для упорядковування аналізу та полегшення настроювання верстату, ще у 1929 році професором Головіним запропонована теорія кінематичного аналізу та синтезу верстатів, згідно якої кінематична схема станка розподіляється на кінематичні групи за їх функціональним призначенням у обробці. Кожна кінематична група складається з одного чи більше кінематичних ланцюгів; кожен кінематичний ланцюг незалежно від кількості елементів у ньому, забезпечує виконання заданої функції групи, відтворюя один – єдиний елементарний рух виконавчого органу. Таким чином, скільки рухів повинна надати група виконавчим органам для обробки заданої поверхні (поверхонь), стільки кінематичних ланцюгів повинно надійти до неї.

Головна група – кінематична група формоутворення (КГФ).

Її функція – відтворити задану поверхню деталі та повторити це формоутво -

рення задану кількість разів на заготовці. До складу КГФ завжди надходить кінематичний ланцюг головного руху, без якого формоутворення просто неможливо. Крім нього, до складу КГФ надходять один чи декілька кінематич-них ланцюгів подачі супортів (столів, голівок або бабок, в залежності від групи та типу верстата) із закріпленим ріжучим інструментом.

Для забезпечення ділення заготовки використовується ще одна група –

кінематична група ділення (КГД). До складу Ії надходять кінематичний ланцюг ділення (рух цього ланцюгу в одних верстатах може через муфту

здійснюватися від частки ланцюгу КГФ, в других – від свого автономного двигуна; при ручному керуванні дискретним діленням рух цього ланцюгу здійснюється від рукоятки або маховичку, що виведені на панель керування)

та кінематичний ланцюг відліку повороту вихідного валу КГД з ділильним диском або з ноніусною шкалою.

Для забезпечення багато прохідної обробки задля досягнення більшої розмірної точності або (та) гарної якості оброблюваної поверхні, інструмент

повторює ті ж самі рухи КГФ з попереднього переходу, але знімає усе менший припуск. Це забезпечується кінематичною групою врізання (КГВ).

Рух на групу передається від ланцюгу КГФ, або від ручного керування за показниками лімбів, вихід групи з’єднано з виконавчими органами ланцюгів подачі КГФ.

Остання, четверта кінематична група забезпечує скорочення допоміж-ного часу при холостих пробігах супортів (столів, голівок або бабок) та називається кінематичною групою установочних переміщень (КГУ);

ії вхід під”єднано або до швидкісної ділянки ланцюгу КГФ, або до свого

автономного двигуна, а вихід – до виконавчих органів ланцюгів подачі КГФ.

З опису функціонального призначення груп витікає, що групи КГВ

та КГУ працюють у дискретному режимі, при роботі використовують ділянки

ланцюгів КГФ та КГД і тому практично не ускладнюють кінематику верстату.

Уся складність кінематики (відповідно і конструкції) металорізальних верс-татів залежить від складності груп КГФ та КГД та типу з” єднання їх між собою. Найчастіше використовуються три типи з’єднання КГФ та КГД:

послідовне, паралельне та „розложення груп”.

При послідовному з’єднанні вказані групи працюють неодночасно:

при обробці - група КГФ, після припинення обробки – уключається група КГД

та виконує потрібне ділення; знову – КГФ і т.д. При паралельному з’єднанні

КГФ уключена постійно, а КГД працює одночасно з нею або – під час холос-того ходу при зворотних рухах КГФ (в залежності від групи та типу верстату –

або перший, або другий варіант). При з’єднанні „ розложення груп ” група

КГФ на холостому ході сама перетворюється на КГД за рахунок спеціального нарізання пазів у кулачках керування переміщенням заготовки (використову-ється у верстатах – напівавтоматах).

Демонструються файли 16- 20: робота кінематичних груп верстатів.

Якщо у кінематиці верстату немає своєї КГД, для поширення технологічних можливостей обладнання може бути використана спеціальна ділильна голівка (мал. 13, 14) яка є гарним прикладом з’єднання КГФ та КГД.

Ділильні голівки призначені для закріплення та ділення оброблювальних заготовок на рівні кутові частини, наприклад при фрезеруванні багатогранників, нарізанні зубчастих прямозубих та косозубих коліс методом копіювання, зірочок, нарізання гвинтових канавок.

Універсальні голівки: УДГ – 100, УДГ – 135, УДГ – 160 УДГ – 200 (висота центрів відповідно: 100мм, 135мм, 160мм, 200мм) мають характеристику N = 40 (шпиндель голівки повертається на один оберт за 40 обертів рукоятки.) До УДГ додається задній центр.

Основні елементи УДГ (мал.13)

А – кожух; Б – основа голівки; В – поворотний корпус; Г – колодок з переднім центром (може бути змонтовано самоцентрувальний патрон); Д1 – ділильний диск безпосереднього ділення; Е – колесо гітари; Ж – шпонки напрямні; И – шпиндель; Д2 – ділильний диск прямого та диференційного ділення; 1 – рукоятка повороту шпинделю; 2 – фіксатор рукоятки; 3 – болти закріплення

корпусу В; 4 – фіксатор диску Д1; 5 – лапки сектору регулювального вузлу; 6 – стопор диску Д2; 7 – стопор шпинделю И; 8 – рукоятка виводу черв’яка із зачеплення. Диск Д2 виконується двостороннім з глухими отворами на обох торцях (може переставляться при настроюванні). На одному торці розташовані кола з кількістю отворів: 16, 17, 19, 21, 23, 29, 30, 31; на другому торці – 33, 37, 39,41,43,47,49,54.

Мал. 13. Загальний вид універсальної ділильної голівки

Мал. 14. Схеми настроювання універсальної ділильної голівки

На диску Д1 ціна ділення – 1°; за рахунок поміток на корпусі голівки відлік куту повороту шпинделю – 5. До гітар голівок додається стандартний набір змінних коліс з кількістю зубів: 25,30,35,40,50,55,60,70,80,90,100 (п’ятковий набір)

Для обробки конічних поверхонь корпус В може розвертатися у вертикальній площині.

Дата добавления: 2014-01-07