Слайд 40

СЛАЙД 39

СЛАЙД 38

СЛАЙД 37

У більшості ландшафтів можна розрізнити (виділити) головні й другорядні урочища. Головними урочищами називають ті, що найбільше поширені в ландшафті й утворюють основу його морфологічної структури. Наприклад, на ерозійних рівнинах це урочища, які сформувались на міжбалкових просторах, та у балках і ярах. Другорядними урочищами називають ті, які зрідка трапляються в межах ландшафту і не займають у сукупності великої площі. Однак, вивчення їх не менш важливе, оскільки вони надають всьому ландшафту специфічних рис, допомагають розкрити особливості історії і сучасної динаміки ландшафту.

Серед головних урочищ, які домінують у ландшафті за площею і кількістю, відповідно, розрізняють:

а) фонові урочища, які займають велику площу й утворюють у ландшафті фон, на тлі якого розміщені всі інші урочища;

б) урочища-співдомінанти, які часто трапляються в ландшафті і тому теж належать до головних.

Дослідження урочищ має важливе практичне значення. В сільському господарстві відміни між фаціями, як звичайно, не враховують. Водночас, різні урочища використовують по-різному.

(ПІСЛЯ СЛАЙДУ 38)!!!!!!!!!!! Наприклад: урочище вододільної поверхні можна використовувати під ріллю, а урочище балки, що її розчленовує - як лучне чи лісове угіддя. Якщо орними землями зайнято урочища різного виду (наприклад, піщані і суглинисті ділянки воднольодовикової рівнини), то комплекс агротехнічних заходів, які застосовують, повинен бути, відповідно, диференційований по урочищах.

Наступним, вищим рангом природно-територіальних комплексів у ієрархічний системі структурних одиниць є місцевість. Термін «місцевість» різними авторами трактується по-різному. Загального визнання набули три підходи до цього поняття:

1) тип місцевості - загальне поняття, синонімічне до поняття природний територіальний комплекс (Герасимов, Кесь, 1948; Преображенский, 1959);

2) типи місцевості - одиниці, які виділяють за топологічною ознакою (Мильков, 1956);

3) місцевість - морфологічна одиниця ландшафту вищого рангу, ніж урочище (Геренчук, 1954; Ісаченко, 1960; Солнцев, 1961) Саме цей останній підхід переважає в сучасному ландшафтознавстві.

Головною причиною відособлення (виокремлення, виділення) місцевостей (як морфологічних одиниць ландшафту) є той факт, що в його (ландшафту) межах існують певні відмінності геолого-геоморфологічної основи, тому на кожному варіанті літогенної основи групи урочищ мають свої специфічні риси. Наприклад, у горбисто-моренних ландшафтах поряд з ділянками, де закономірно чергуються складні урочища великих моренних горбів і урочища замкнутих великих улоговин, є ще й інші поєднання урочищ, зокрема дрібних моренних горбів (простих урочищ) і замкнутих дрібних улоговин. Ці дві типові ділянки горбисто-моренного ландшафту можуть бути прикладом місцевостей.

Зрозуміло, що в основі відособлення таких великих частин ландшафту є генетичні причини. Отже:

місцевість - це, з одного боку, особлива природно-географічна єдність, а з іншого, - органічна складова частина ландшафту. Загалом,

географічна місцевість - це найбільша морфологічна частина ландшафту, яка сформувалась на сукупності мезоформ рельєфу і є особливим варіантом сполучення головних урочищ.

Дата добавления: 2014-01-07