Резюме: Соціологічні закони й категорії

1. Соціологічні закони — це істотні, необхідні, стійкі і повторювані при­чинні зв'язки між явищами і процесами як в окремих соціальних системах і підсистемах, так і в суспільстві в цілому. Вони виникають, виявляються і реалізуються в результаті масової практичної діяльності і діяльність людей. У свою чергу, люди не можуть скасувати дії соціологічних законів, якщо є відповідні умови для їх виникнення. Вони здатні лише використовувати (прискорювати чи уповільнювати їхні дії у своїх інтересах.

2. Основними ознаками соціологічних законів є наступні: закон діє лише за наявності визначених умов; за наявності умов закон діє завжди і скрізь; дії закону реалізуються не цілком, а частково і приблизно.

3. Механізм дії соціологічних законів являє собою сукупність ланок (явищ, процесів, відносин), через які реалізується об'єктивний зв'я­зок, що виражається законами. В свою чергу діяльність людей, соціа­льних інститутів і організацій можуть змінювати як механізм дії, так і форму прояву соціологічних законів.

4. Класифікація соціологічних законів здійснюється за наступними кри­теріями: за специфікою соціальних систем, стосовно яких діють зако­ни; за характером управлінських дій і процесів; за формами соціаль­них зв'язків, що відображаються законами; за характером перетворю­вальної діяльності людей.

5. Соціологічні категорії — це основні і найбільш загальні поняття соці­ології, що відображають об'єктивну соціальну дійсність в узагальне­ному вигляді, у її становленні, розвитку й утвердженні. Центральною для соціології визнають категорію "соціальне", яка відображає і вира­жає специфіку буття суспільства як суб'єкта життєвого процесу в ці­лому, а відповідно — специфіку всіх соціальних процесів і суб'єктів.

6. Соціологічні категорії умовно поділяють на два типи: методологічні та процедурні. До методологічних відносяться категорії, які розкри­вають: сутність соціальних зв'язків (соціальні системи, інститут орга­нізація, контроль, дія, відносини, сфера); зміст соціальних спільнот (суспільство, спільнота, клас, шар, група, особистість); сутність соціа­льних процесів (соціальні адаптація, мобільність, інтеграція, конфлікт, дезорганізація, соціалізація); сутність соціального розвитку (соціальні прогрес, дія, рух, діяльність, розвиток, інновація); характер викорис­тання соціологічних знань у практиці суспільного життя (соціальні проектування, прогнозування, планування, технології). Процедурні категорії відображають особливості збору, аналізу й обробки соціаль­ної інформації, організації соціологічних досліджень і обробки їх ре­зультатів (соціологічне дослідження, методологія, методика і техніка дослідження, соціологічний вимір і його прийоми, емпірична інтер­претація понять, програма і технології дослідження та ін.).

7. Соціологічні категорії і поняття наповнюються реальним соціальним змістом через свої системоутворюючі елементи — практичну діяль­ність конкретних індивідів.

Рекомендована література

1. Волков Ю.Г. Социология: Учебник для студентов вузов. - М.: Гардарики, 2003. – 316 с.

2. Гідденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – 726 с.

3. Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. – М.: Канон, 1995. – 352 с.

4. Илле М.Е. К вопросу о предмете социологии // Социально-политический журнал. – 1994. - № 11,12. – С.100-113.

5. Кравченко А.И. Социология. Справочное пособие. – М.: Мос. Лицей, 1996.

6. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Соціологія. Загальний курс: Підручник. – К.: Каравела, 2004. – 456 с.

7. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навчальний посібник. – К.: МАУП, 2004.

8. Портякин Б.А. Размышления о микро- и макросоциологии // Социол. исслед. – 1992. - № 1. - С. 116-118.

9. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. - М.: Издательство ЦЕНТР, 1996. – 208 с.

10. Сорокин П.А. Система социологии: В 2 т. – М.: Наука, 1993.

11. Социальная энциклопедия / Сост. Горкин А.П. и др. - М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 436 с.

12. Социологическая теория сегодня / Под ред. В.В. Танчера. – К.: НАН Украины, 1994.

13. Социология. Наука об обществе. Учебное пособие / Под общей редакцией В.П. Андрющенко, Н.И. Горлача. – Харьков. Институт востоковедения и международных отношений. Харьковский коллегиум. Кафедра истории, философии и политических наук, 1996. – 688 с.

14. Соціологія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка. - К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 560 с. (Альма-матер).

15. Соціологія: Терміни. Поняття. Персоналії / За ред. В.М. Пічі. – К.: Каравела; Львів: Новий Світ – 2000, 2002. – 460 с.

16. Спеціальні та галузеві соціології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Є. Пилипенка. – К.: Каравела, 2003. – 299 с.

17. Тощенко Ж.Т. О понятийном аппарате социологии // Социс. – 2002. - № 9. – С. 3-16.

18. Тощенко Ж.Т. Социология: Общий курс. - М.: Прометей, 1994. – 382 с.

19. Фролов С.С. Социология: Учебник для студентов высших учебных заведений. - М.: Гардарики, 1999. – 344 с.

20. Черниш Н. Соціологія: Курс лекцій. - К.: Кальварія, 2003. – 540 с.

[1] Positivus (лат.) – умовний; суб’єктивно-ідеалістична течія у філософії, єдине джерело істинного знання – емпіричні дані, заперечення пізнавальної цінності філософських знань; сучасна форма – неопозитивізм.

[2] Детермінізм (determinare – визначати); будь-яке явище (подія) визначається як закономірно пов’язане у часі з іншими явищами (подіями), зумовлене певними процесами тощо; індетермінізм – заперечення закономірності й зумовленості явищ, подій, процесів.

Дата добавления: 2014-01-07