III. Способи активізації образотворчості в 1-4-х класах

Творчість супроводжувала людину ще з давніх часів і тому завжди була об'єктом зацікавленості різних дослідників. Однак тільки на початку XX століття виникла така наукова галузь, як еврологія, що стала вивчати різноманітні проблеми теорії творчості. Зокрема, специфіку творчого мислення, творчої уяви, творчого розвитку, творчої діяльності,

Проблема творчих можливостей школярів, за словами В.О.Сухомлинського, - "одна з ділянок педагогічної цілини", - особливо специфічне та малодосліджене явище, а дитяча творчість - "глибоко своєрідна сфера духовного життя".

Визначення закономірностей, що спонукають дитячу уяву до творчого освоєння оточуючого світу і далі — до самостійної образотворчості, цікавлять спеціалістів різних галузей науки, що досліджують проблеми становлення творчої особистості.

Вочевидь з'ясовано, яка особистість може вважатися власне творчою, а тому найбільш привабливою для сучасних процесів розвитку людства. З огляду на проблеми творчого становлення особистості дитини, серед значного переліку основних ознак творчої особистості, виділити наступні: вільне, поза стандартами, мислення, його гнучкість, сприйнятливість до нового, ентузіазм, прагнення до творчої самореалізації, фантазія, уява, образне та асоціативне мислення, певні творчі здібності тощо.

Мабуть, аксіоматичним нині є твердження, що творчий розвиток. кожної людини на певному етапі має бути педагогічне керованим, оскільки саме учитель може значною мірою професійно закласти підґрунтя для становлення творчої особистості та визначити сталий напрямок цього процесу.

Відтак різноманітна життєва основа дитячої образотворчості безперечно необхідна для розширення кругозору щодо естетичного сприймання, для формування оцінного ставлення відносно оточуючого світу та, передусім, для його творчого опанування та перетворення. За мотиваційною природою дитяча творчість звичайно відрізняється від творчості дорослих. Наприклад, крім таких подібних стимулюючих факторів, як прагнення до самоствердження, самовираження, самореалізації, їй притаманні ще особлива емоційна насиченість та гостра потреба в позареальних, іноді фантастичних уявленнях. Крім того; для дитини в образотворчості більш важливий не її результат, а сам процес творіння.

Повніше осягнути важливість проблеми активізації дитячої образотворчості в школі допомагає педагогічна теорія про апологетичний та генетичний методи художнього розвитку дитини. Постулати апологетичного, дещо застарілого, методу: від мистецтва - до його викладання та від законів професійної художньої діяльності - до дитини.

В контексті пошуку найефективніших способів активізації образотворчості молодших школярів бачиться доречним впровадження в педагогічну практику різноманітних сучасних концепцій, що були розроблені як на теренах України, так і за кордоном.

Найбільш вагомою з-поміж вітчизняних є сучасна педагогічна концепція про взаємодію та інтеграцію мистецтв у поліхудожньому розвитку школярів, що стала результатом наукової співпраці українських і російських вчених Г.П.Шевченко та В.П.Юсова. Одним з найважливіших положень цієї концепції є визначення інтеграції (взаємного проникнення різних видів мистецтва на базі одного освітнього компонента) найбільш результативним механізмом активізації дитячої творчості в школі. Вихідні положення даної концепції уможливлюють розробку та практичне впровадження широкого спектра творчо-активізуючих способів естетичного розвитку дітей різних вікових категорій, в тому числі й молодших школярів.

Однією з популярних закордонних теорій є концепція відомого німецького педагога Рудольфа Штейнера (засновника так званої вальфдорської школи), за якою дитяча образотворчість має посідати одне з найперших місць у навчально-виховному процесі і повинна бути спрямована, передусім, на дитину та її інтереси. Жвопис, рисунок, ліплення органічно вплетені в опанування всіма предметами.

Основне завдання кожного вчителя вальфордської школи - не "зачіпаючи власного "Я" учня, сприяти його розвитку таким чином, щоб його індивідуальність (дух) могла б стати максимально досконалою та творчою. Неабияке значення має в цьому процесі натхнення й творча праця педагогів, імпульси, що ідуть від учителя, його активна участь у творчій діяльності дітей постійно підтримують у них незмінну глибоку зацікавленість в творчій роботі."

У більшості вітчизняних загальноосвітніх шкіл апробованими на достатньому рівні є форми масової роботи з активізації дитячої образотворчості: тематичні конкурси, ранки, виставки, олімпіади та інтегративні з іншими видами мистецтв свята й фестивалі. За усталеною традицією до їхньої організації та проведення залучаються переважно найбільш активні та творчо обдаровані учні.

За твердженням добре знаного всіма психолога Л.С.Виготського, навчити творчості неможливо, але можна дати вміння, навички і знання, які допоможуть дитині у творчості.

Цілісний підхід до активізації творчої діяльності молодших школярів на уроках образотворчого мистецтва (урахування вікової сензитивності та особливостей художньої діяльності; визначення необхідного обсягу знань, умінь та уявлень у відповідному курсі; організація певної емоційної налаштованості на творче самовиявлення) безперечно може стати основою для продуктивної художньо-творчої діяльності нерідко завдяки застосуванню різноманітних варіантів ігрових форм і методів.

Гра знайома кожній дитині з раннього віку, тому вона з великим бажанням і задоволенням "підключається" на уроці до запропонованої уявної або дієвої ситуації. Це спрямовує дитячу увагу, робить навчання цікавим.

Ігри та ігрові ситуації розвивають асоціативно-образне мислення, формують естетичні почуття, потреби, оцінки, створюють умови для більш повної актуалізації творчого потенціалу кожного учня, адже "саме гра поєднує духовні сили з активністю, необхідною для творчості".' Всі ігри в залежності від характеру, місця та форми проведення умовно розподіляють на дві основні групи: творчі ігри (сюжетно-рольові, драматичні, імпровізовані тощо) та ігри за правилами (дидактичні, пізнавальні, спортивні і т.д.)

В умовах шкільних занять з образотворчого мистецтва можуть успішно використовуватися як творчі, так і ігри за правилами. Різні казково-ігрові моменти уроку "обігруються" як самим вчителем, так і його своєрідними помічниками-ляльками (гномами, мультиплікаційними тваринками чи персонажами відомих казок: Тюбиком, Незнайком, Олівцем-малювцем, Телесиком, Барвінком та іншими).

Звичайно, довільний вибір ляльок за кількістю, призначенням та художньо-естетичним оформленням має бути водночас і педагогічне виправданим. Краще виготовляти таких ляльок саморобним способом.' Вони повинні артистично "виконувати свої ролі" протягом досить довгого часу (чверті, навчального року, кількох років).

Починаючи з першого уроку в 1-му класі такі ляльки можуть зробити атмосферу кожного уроку дійсно творчою. Оскільки вперше побачивши їх та почувши дивовижні історії про їхні пригоди, діти з великим ентузіазмом повсякчас легко входитимуть в будь-які ігрові ситуації, сміливо долаючи різні психологічні бар'єри, що пов'язані з незвичними завданнями, оточенням або" новими суб'єктами спілкування.

За допомогою ігор з ляльками на уроці дітлахи природно "залучаються" до різних видів образотворчої діяльності, у них додатково стимулюється уява, фантазія та творчі прояви. Ляльки, як справжні персонажі лялькового театрального дійства, в доброзичливій формі "підтримують" та "оцінюють" результати художньої діяльності учнів на уроці, що особливо надихає дітей на активну творчу роботу.

Відчутно підсилює виховний ефект гри з ляльками в початковій школі.й використання інших емоційно-стимулюючих форм, що значною мірою сприяє швидкій організації або переключенню уваги дітей. Наприклад, ляльки разом із вчителем проводять в процесі уроку з молодшими школярами т.зв. фізкультпаузи. Творчо "обіграти" таку здавалося б буденну форму, як фізична розминка, допомагає спільне виголошення під час вправ нескладного віршика-"лічилки":

Щоб не стомлювались очі,

Працювати, щоб охоче,

Поверніться, потягніться,

Одне одному всміхніться!

Потренуйте трохи руки

Й знов візьмемось до науки.

Є у всіх у нас турботи,

Гей, малята, до роботи!

Емоційно та продуктивно проходять на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах і колективні ігри, в яких беруть участь декілька груп школярів, що творчо змагаються між собою або створюють колективну творчу роботу ("Разом готуймося до свята", "У світі кольорових казок", "Художники і глядачі", "Змагання кольорових плям", "Знайома картина" та багато інших).

Дійсно, спілкування дітей як у грі, так і в процесі творчої діяльності, особливо колективної, цінне тим, що "яскраво виявляється індивідуальна самобутність кожної дитини",' розвивається коло її почуттів, загострюється осмислення тих явищ, яких вона раніше не помічала. Тобто вдосконалюється емоційно-почуттєва сприйнятливість та інтелектуально-пізнавальні можливості особистості.

Саме колективна творча праця за умови її оптимальної організації і дає змогу будь-якій дитині максимально реалізувати свої творчі нахили та здібності. Оскільки кожен учень може водночас працювати і самостійно, і в колективі, він відчуватиме як свою індивідуальність, так і вплив групи. І чим більшу зацікавленість викличе в дитини участь у колективній творчості, тим більше перспектив відкривається на шляху до її гармонійного розвитку як у сфері мистецтва, так і в інших видах життєдіяльності. До того ж, колективна образотворча діяльність сприяє позбавленню у молодших школярів негативних переживань відносно результатів своєї роботи та пробудженню віри у власні сили.

Бачиться доцільним запропонувати в якості орієнтовних для впровадження в шкільній практиці на уроках образотворчого мистецтва такі колективно-творчі завдання:

для 1-го класу:

- створення колективного панно з теми "Золота осінь" із застосуванням різних живописних технік та художніх матеріалів;

- колективне виготовлення традиційних предметів та прикрас до Новорічно-Різдвяних свят ("дідух", "голубці", "їжачки", "павучки") з соломи та різних художніх і природних матеріалів;

- створення колективної роботи "Казкова вулиця" із застосуванням об'ємних предметів (творче переосмислення та конструювання різних споруд, моделей транспортних засобів та ін.);

для 2-го класу;

- створення колективного панно "Квіти України" способом колажу з площинних напівоб'ємних аплікативних зображень відомих квітів, що ростуть в Україні;

- колективне виготовлення Різдвяної "звізди", ліхтаря або дзвоників шляхом конструювання з різних художніх матеріалів;

- колективне створення комплексу з об'ємно-просторових форм за темою "На арені цирку" шляхом ліплення та моделювання з пластиліну, глини й інших художніх матеріалів;

для 3-го класу:

- колективне створення композиції з теми "Українське село" (напівоб'ємне просторове зображення сільської вулиці, майдану, подвір'я тощо);

- колективне виготовлення масок та елементів стилізованих костюмів для різдвяної "маланкової" вистави;

- колективне створення декорацій та персонажів до вистави тіньового театру за українською народною казкою "Півень, Кіт та Лисиця";

для 4-го класу:

- колективне створення багатофігурної композиції з теми "Народне свято" за колективним вибором конкретної святкової події (зображення групи людей, об'єднаних певною діяльністю; передавання святкового настрою кольором; виконання техніки колажу для відтворення краси народного одягу);

- колективне виготовлення та художнє оздоблення основних складових вертепу (скрині, двоповерхової сцени, лаштунків та персонажів) з різних художніх та природних матеріалів;

- колективне виготовлення макету архітектурного комплексу "Казкове містечко" за змістом однієї з популярних народних чи літературних казок.

Перше із запропонованих колективних творчих завдань (для учнів 1-го класу) можна розглянути детальніше. Так, наприкінці першої чверті, коли учні вже володіють деякими знаннями та навичками в галузі образотворчості, з ними можна провести гру "художники, які прикрашають місто", де вони мають колективно створити декоративне панно "Золота осінь".

Для цього слід заздалегідь приготувати досить великий за форматом (до 2-3 м ²) аркуш картону, паперу чи смугу з полотна й закріпити на класній дошці. Далі провести попереднє обговорення мети, завдання та вибору основних виражальних засобів для втілення творчого задуму. До речі, процес колективної образотворчої діяльності можна структурувати за зразками, що прийняті у професійному мистецтві:

"виникнення проблеми; постановка завдання; підготовка до розв'язання; формування задуму; втілення задуму; перевірка та доопрацювання'", але лише з урахуванням вікових особливостей молодших школярів. Тобто краще надати учням можливість самостійно визначити певну композицію майбутнього панно (при цьому доцільно демонструвати мистецькі твори з аналогічної тематики) та послідовність його створення.

Потім діти у творчій обстановці, розкуто, за власною уявою створюють певні елементи до колективної роботи, а найбільш ініціативні та вправні компонують їх на дошці за допомогою різного приладдя та засобів. Учням дозволяється в будь-який момент уроку підходити до створюваного панно, підклеювати чи домальовувати те, що вони вважають за потрібне. Вчитель тільки спостерігає за творчою діяльністю дітей, лише деколи коригуючи їхні дії (у плані підтримки найбільш позитивного емоційно-психологічного клімату на уроці).

Першокласникам для виконання подібного творчого завдання цілком вистачає 30-40 хвилин уроку. Як правило, у такій роботі беруть участь всі без винятку учні класного колективу.

У підсумку завдяки ритму колірних "плям", різноманітним силуетним і лінійним зображенням осінніх дерев, кущів, квітів, ставків, тварин та ін. уся площина панно набуває привабливого вигляду Завершеної роботи і викликає у дитячих душах асоціативні образи "золотої осені" у природі та різні позитивні емоції. Милуючись своєю колективною роботою, першокласники пишаються собою, один одним, відчуваючи справжню творчу силу і радість колективної творчості.

Як бачимо, існує чимало різноманітних способів активізації образотворчості молодших школярів, але основним все ж лишається завдання, щоб "дитяча творчість мала надавати задоволення не тільки дитині, але й оточуючим, в цьому її найважливіша естетична цінність".'

Дата добавления: 2014-01-07