IV. Особливості організації естетичного сприймання в початковій школі

Актуальність теоретичного, методичного та практичного вирішення проблем естетичного сприймання дедалі зростає у зв'язку з необхідністю відродження духовності та моральності як імперативів корінної перебудови сучасного суспільства. У доробку вчених-педагогів, психологів, філософів (Б.Г.Ананьєв, Р.Арнхейм, Л.І.Божович, В.Г.Бутенко, В.О.Василенко, В.І.Волков, Л.С.Виготський, І.А.Зязюн, М.С.Каган, Л.Г.Коваль,, А.М.Леонтьєв, Б.С.Мейлах, Л.І.Олефіренко, Ю.М.Протопопов, С.А.Рубінштейн, О.В.Сисоєва, Т.І.Цвелих, • Г.П.Шевченко, Б.П.Юсов, П.М.Якобсон) є дослідження багатьох аспектів сприймання творів мистецтва дорослими та дітьми різних вікових груп. Основні висновки цих праць полягають в тому, що шляхом удосконалення сприймання та оцінювання мистецьких творів, явищ природи та суспільного життя можна ефективно здійснювати естетичний розвиток кожної особистості.

Через мистецтво людина пізнає широкий спектр оточуючого життя. Тому процес естетичного сприймання уможливлює вироблення безлічі прямих та опосередкованих висновків і відкриттів, бо між пізнанням та оцінкою існує відносна протилежність у рамках нерозривної єдності: "Оцінка стимулює пізнання, а наступне поглиблення пізнання уточнює оцінку".

Заслуговує на увагу і той факт, що через процес сприймання твору мистецтва людина "прилучається до такого досвіду пізнання дійсності, якого вона не може знайти на інших шляхах".

Дослідження закордонних колег підтверджують наведені вище висновки. Наприклад, Рудольф Арнхейм, відомий американський естетик і психолог, вважав естетичне сприймання не пасивним спостереженням, а активним динамічним процесом, що здійснюється відповідно до органічних законів сприймання, головним з яких є збереження балансу загального та елементів, наприклад, у вигляді певної композиції.

У вітчизняній педагогічній теорії та практиці послідовна зміна пріоритетності виховної, розвивальної та навчальної функцій образотворчого мистецтва в бік переважання перших двох уможливлюють підвищення рівня і впливу мистецьких творів на художню освіту та естетичне виховання молодших школярів.

Процеси ознайомлення, сприймання та оцінювання мистецьких творів різняться за своєю специфікою. Так, ознайомлення з творами образотворчого мистецтва спрямоване передусім на задоволення пізнавально-інформативних потреб та формування у молодших школярів уявлень про місце та значення даного виду мистецтва в житті людини і суспільства, його вплив на розвиток загальної та естетичної культури особистості; особливості діяльності фахівців різних художніх професій;

місце образотворчого мистецтва в структурі інших видів мистецтв. Основною метою сприймання та оцінювання мистецьких творів є формування в учнів навичок пізнання твору образотворчого мистецтва як картини цілісності та гармонії оточуючого світу, відчуття його образної природи у єдності змісту та форми; орієнтування щодо його естетичної цінності, адже "сприймання твору мистецтва повинне створювати цілісне, емоційне уявлення про нього, як єдиний організм, в якому виражальні засоби тісно пов'язані між собою та підпорядковані змісту".

Для даного процесу важливо, щоб суб'єкт, який сприймає, володів уявою, аналізом, асоціативним та образним мисленням, а об'єкт був справді естетично цінним. Неабияке значення має організація певних умов, що сприяють повноцінному, тобто естетичному сприйняттю мистецького твору.

Отже, за умов оптимальної організації сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва у більшості молодших школярів поглиблюється пізнання, розвиваються навички сприйняття художнього образу як однієї з основних естетичних цінностей твору, удосконалюється оцінна діяльність. Крім цього, емоційні переживання від сприйнятих мистецьких творів мають для багатьох дітей цілком конкретну особистісну цінність.

Систематизоване, цілеспрямоване, послідовне та планомірне залучення школярів до сприймання та оцінювання мистецьких творів доцільно починати з 1-го класу, коли учні ще з великою зацікавленістю ставляться до образотворчого мистецтва, шукаючи в ньому не лише задоволення пізнавальних, діяльнісних та творчих потреб, але й своєрідну емоційну "підтримку".

Щоб уникати традиційно-формального опанування школярами мистецьких творів, бажано урізноманітнювати форми, методи, прийоми та засоби навчання, не обмежуючись такими застарілими, як уроки - бесіди, на яких перевага надається інформуванню про час створення, ідею та сюжет твору мистецтва на шкоду висвітлення його художньо-образної вартісності.

Наприклад, на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах за відсутністю для сприймання та оцінювання оригінальних творів мистецтва демонстрування якісних поліграфічних або проєкційних репродукцій з них дає дітям змогу уважно розглянути та невимушене оцінити.

Вчителеві слід обов'язково зважати на вікові особливості учнів, оскільки в різному віці діти по-різному сприймають побачене. Відтак, добираючи художні твори для сприймання та оцінювання, треба обов'язково враховувати вікові відмінності юних глядачів, що потребує використання різноманітних підходів до організації естетичного сприймання та оцінної діяльності.

Не можна забувати й про посильність пропонованих молодшим школярам завдань, акцентуючи їхню увагу в першу чергу на естетичних якостях зображуваного. Так, написання письмових відгуків або творів за картинами в початковій школі малоефективне, адже учні ще недосконало володіють письмовою мовою, крім того, у них досить обмежений лексичний запас в галузі образотворчого мистецтва.

Беручи до уваги розроблену Б.П.Юсовим трикомпонентну модель сприймання мистецтва дітьми (ерудиція, чутливість, співпереживання), можна зробити висновки, що усна, вербальна перевірка знань виступає найбільш об'єктивною формою контролю ерудиції школярів, практична образотворча діяльність - своєрідним показником емоційної реакції дітей на сприйняті мистецькі твори, а особливості сприйняття та власна образотворчість демонструють як чутливість, так і співпереживання стосовно конкретних творів образотворчого мистецтва. Зрозуміло, що при досконалому педагогічному керівництві процесом сприймання мистецьких творів оцінні судження учнів поступово зводитимуться до виявлення їхньої естетичної ерудиції, розуміння художнього образу в творі та вираження власного ставлення до нього.

Неперевершену роль для організації та здійснення естетичного сприймання відіграє природа. Ще геніальний Леонардо да Вінчі писав:

"У наставниці я взяв собі природу, учительку всіх вчителів...". Адже природа справді виступає найпершою в художньому втіленні як звичне середовище, де живе, розвивається, творить людина.

І мистецькі твори за умов їх адекватного сприймання дають дитині змогу "дивитися на природу новими очима, адже через бачення природи художником активізується уява та творчі можливості людини'".

Природа презентується в образотворчому мистецтві у всіх своїх царинах: світі рослин, живих істот, різних ландшафтів, краєвидів, естетично організованого довкілля.

Лише оволодівши "тонким емоційно-естетичним сприйняттям оточуючого світу" (за В.О.Сухомлинським), дитина буде спроможна естетично сприймати красу у творах мистецтва, явищах природи, людських стосунках тощо.

Тому особливо важливим етапом організації естетичного сприймання є колективні екскурсії "в природу" з подальшим обговоренням побаченого та створенням довільних замальовок або етюдів. Спеціальні заняття із "сприймання довкілля" дають змогу

молодшим школярам уважніше спостерігати за квітами та іншими зеленими насадженнями на вулицях, у парках чи садках рідних міст та сіл, відрізняти звичайні ландшафти від художньо організованого довкілля (парку, ботанічного саду, зони відпочинку, історико-культурного заповідника, музею народної архітектури, монастиря та ін.), помітно збагачуючи їхній естетичний досвід загалом та удосконалюючи навички естетичного сприймання зокрема.

Естетичне сприйняття довкілля значно розширює можливості організації естетичного сприймання та оцінювання молодшими школярами творів образотворчого мистецтва.

Однак, практика доводить, що залучення учнів початкових класів до естетичного сприймання та оцінювання мистецьких творів утруднюються з огляду на деякі їхні вікові особливості (підвищену емоційність, рухливість, прагнення до частої зміни видів діяльності, нестійку увага та недосконалі або зовсім відсутні навички сприймання та оцінювання). Це має компенсуватися правильною методикою організації естетичного сприймання, адже молодші школярі повноцінно сприйматимуть мистецький твір лише за умов відповідного навчання, розвитку та виховання.

Одним з найефективніших та універсальних методів організації естетичного сприймання слід вважати метод ігрових форм спілкування, за яких молодші школярі не тільки яскравіше й емоційніше сприймають побачене, але й глибше співпереживають та міцніше запам'ятовують.

Такий спосіб активізації уваги більше заохочує дітей, ніж заклики сидіти спокійно і дивитися уважно. До того ж ігрові ситуації дають змогу досить оперативно і непомітно для дітей створити необхідну установку на сприймання мистецького твору. Використовувані в такій грі візуальні посібники доцільно доповнювати ще й прослуховуванням поетичних текстів, казок, музичних творів тощо. Завдяки використанню комплексу методичних прийомів та засобів навчання і, зокрема, інтегруванню на уроках образотворчого мистецтва різних видів мистецтв, дитяче

сприймання стає більш усвідомленим і повноцінним, а нерідко й по-справжньому естетичним.

Поглибленню естетичного сприймання може сприяти й органічне залучення дітей до різних.ігрових ситуацій. Ефективними в цьому плані можуть бути методи т.зв. "заміщення" або "занурення в ситуацію". Враховуючи активну рухову реакцію молодших школярів у процесі споглядання мистецьких творів, учитель моделює такі ігрові ситуації ("заміщення" або "занурення"), за яких діти уподібнюються персонажам картини, діють в уявних умовах зображуваної події. Діти з великим задоволенням "обігрують" певну "роль" за допомогою міміки, голосу, жестів. Крім персонажів-людей, у формі пантоміми вони залюбки зображують дерева, що схиляються під вітром, сніг та листя, птахів, що відлітають, море, що хвилюється та ін. Такі ігрові імпровізації краще супроводжувати музикою, певним освітленням та оформленням, що робить процес сприймання емоційно насиченим та незабутнім.

Досить ефективним в організації сприймання мистецьких творів є метод порівняння, особливо при розкритті ролі мистецтва у житті кожної людини.

Стимулювати естетичне сприймання мистецьких творів доцільно за допомогою порівняння їх з музичними або літературними аналогами. Досить ефективними є і деякі "супутні" прийоми: вибір дітьми після споглядання твору образотворчого мистецтва, пісень або віршів, різних кольоросполучень та власних образотворчих або вербальних інтерпретацій, перегляд та порівняння подібних за тематикою, колоритом чи композицією творів.

Метод порівняння виявляється корисним саме тоді, коли дітям важко одразу висловити своє ставлення до побаченого. Адже одні твори викликають певні асоціативні образи, спогади, інші - бурхливі емоційні реакції. Різнопланові порівняння ж конкретизують почуття, уявлення та оцінки малят.

Метод порівняння бачиться сьогодні найбільш плідним з-посеред інших сучасних методів та прийомів забезпечення естетичного сприймання художніх творів. Він дає змогу навчити дітей самостійно визначати й розрізняти твори образотворчого мистецтва за видами, жанрами, техніками, вміти розпізнавати оригінали та репродукції, шедеври та підробки, відчувати емоційно-змістову глибину мистецького твору.

Метод порівняння може стимулювати естетичне сприймання дітей і в процесі кількаразового демонстрування того самого художнього твору на різних уроках, але з іншою метою на кожному наступному етапі.

Найбільш ефективним засобом навчання для впровадження методу порівняння є застосування т.зв. поліекрану (тобто одночасної, паралельної демонстрації різних мистецьких творів за допомогою двох-трьох ТЗН).

Заслуговує на увагу і запровадження методичного прийому динамічної структури уроку. Суть його ось у чому: трапляється, що на початку заняття вчителеві важко залучити до сприйняття мистецького твору деяких учнів, які більший інтерес виявляють стосовно власних художніх робіт. В такому випадку слід застосувати метод порівняння чи колективне обговорення саме їхніх малюнків, а мистецький твір запропонувати розглянути на заключному етапі уроку. В такому випадку відчутно зростає результативність сприйняття: учні свідомо зіставляють, порівнюють власні роботи з твором професіонала, їхні оцінні судження характеризуються особливою щирістю та змістовністю.

Отже, варіюючи різні етапи уроку. Можливо забезпечувати не лише значний виховний ефект, але й активізацію естетичної діяльності дітей та поглиблення їхнього інтересу до образотворчого мистецтва.

Взаємозв'язок сприймання та практичної образотворчої діяльності молодших школярів відіграє важливу роль у розвитку образного мислення, уяви, зорової пам'яті, та рухливості сприйняття даеу практиці вагоміші результати, ніж усні чи письмові відгуки про переглянуті твори.

Відтворення побаченого з пам'яті зовсім не означає, що оригінал

необхідно копіювати. Головне тут - викликати й активізувати дитячі образні уявлення про твір, наприклад, передати у власній образотворчій інтерпретації настрій сприйнятого мистецького твору, його колорит тощо.

Чималого значення для розвитку умінь та навичок сприймати й оцінювати мистецькі твори набуває повідомлення дітям достатньої інформації про мистецтво. Нагромаджувати словниковий запас ("мову мистецтва") слід з перших днів навмання у початковій школі. Це, по-перше, допомагатиме учням сміливець висловлювати враження від сприйнятого, а, по-друге, впливатиме на розвиток свідомого ставлення молодших школярів до професійного мистецтва та самостійної образотворчості.

Досвід підтверджує, що незвичні для дітей слова (терміни і

поняття) легше запам'ятовуються, якщо вчитель записує їх на дошці і водночас демонструє відповідні художні твори або дитячі малюнки. Педагог зобов'язаний грамотно й конкретно повідомляти різні терміни й поняття, знаходячи слова, що будуть зрозумілі дітям і цілком відповідатимуть вимогам мистецтвознавчої лексики.

Розповідаючи про мистецький твір, учитель може виявити власну творчість та фантазію, але при цьому мас пам'ятати про те, що застосовувані ним визначення повинні бути зрозумілими учням та науково точні. Так, для інформування учнів про використання митцем різних • художніх методів, виражальних засобів і прийомів, передумов для задуму створення твору, його художньо-естетичної цінності корисно показувати дітям "чарівну" саморобну книжку великого розміру - словник термінів і понять. До придумування її назви варто залучати й учнів ("Веселкова абетка", "Словничок Олівця-малювця", "Про прекрасне", "Мистецькі обрії", "Мова навколишньої краси" та інші).

Це допомагатиме молодшим школярам сміливіше висловлювати оцінки та особисті враження від побаченого, впливатиме на якість і естетичну спрямованість їхнього сприймання та оцінної діяльності.

Для додаткової актуалізації опорних знань корисна загальновідома гра "Відгадай!" Вона не лише зацікавлює дітей молодшого шкільного віку, але й розвиває вміння спілкуватися з учителем та однолітками засобами мистецтва. Такни спосіб мобілізує учнів на естетичне сприйняття мистецького твору, емоційно пожвавлює цей процес.

Поряд з ігровими методами не слід забувати і про такі, що давно утвердилися у шкільній практиці. Так, варто вже другокласникам запропонувати вести зошити-щоденнички або зощити-словнички з образотворчого мистецтва, куди діти можуть вміщувати репродукції улюблених мистецьких творів, марки, листівки відповідної тематики,

власні замальовки та письмові враження від бесід, екскурсій, художніх музеїв та виставок.

Звичайно, в арсеналі кожного учителя е ще й інші методичні прийоми та засоби навчання дітей щодо сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва. 1 педагог, творчо підходячи до організації естетичного сприймання, добирає такі з них, які стануть, на його думку, найрезультативнішими в можному конкретному випадку відповідно до поставленої мета.

Основна ж мета організації естетичного сприймання в початковій школі в тому, щоб кожна дитина була спроможна не лише інтуїтивно, але й свідомо сприймати красу довкілля та його художньо-образне відображення в творах мистецтва.

Для цього у неї (за висновками визначного українського педагога-естетика Т.І.Цвелих) необхідно з раннього дитинства активно розвивати разом з пам'яттю, інтелектом, спостережливістю образне мислення, уяву, асоціативний фонд. Саме ці якості дають дитині змог)' насправді не тільки споглядати світ прекрасного, але й милуватися, захоплюватися ним, естетично оцінювати, а згодом навіть успішно реалізовуватися у власній образотворчості.

Дата добавления: 2014-01-07