Контроль та оцінка

Оцінка учня — це показник ставлення до викладача. Якщо з двійки на трійку, цей учень не хоче, щоб ви його вчили. Ви йому противні, бо нецікавих предметів не буває. Астрогор-

Помилки важливіші, ніж вірні відповіді. Вони вказують на те, що вимагає покращення. В. Співаковський

Перевірка знань учнів — складова частина навчального проце­су. Вона позитивно впливає на засвоєння програмного матеріалу, сприяє поліпшенню організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищує їх відповідальність за якість навчання.

В процесі навчання контроль потрібний насамперед вчителю. Для того щоб проаналізувати, наскільки успіщяо засвоюється на­вчальний матеріал, виявити і ліквідувати прогалини у знаннях учнів. Контроль дуже важливий і для учнів. Він допомагає їм об'єк­

тивно оцінити свої знання, спонукає до систематичного навчання, вимагає потребу в самостійній роботі, формує суспільнозначні мо­тиви навчання.

Контроль безпосередньо пов'язаний з цілевстановленням та аналізом. Дані контролю без їх аналізу мертві, а, з іншого боку, при відсутності цілі— нічого контролювати. Ю.А-Конаржевський роз­глядає контроль як постійне порівняння того, що е, з тим, що має бути[26,с.210].

З точки зору керування якістю навчально-виховного процесу, «контроль — це, насамперед, система прогнозування відхилень з метою їх своєчасного попередження. Роль контролю зумовлена тим, що він служить засобом здійснення зворотних зв'язків» [44, с. 21].

При управлінні процесом навчання контроль знань проводить­ся для того, щоб встановити готовність учнів до сприйняття нових знань. Важливо виявити якість засвоєних знань, встановити, які одержані уміння та навички практичної діяльності; виявити, на­скільки ефективні методи та організаційні форми навчання, що ви­користовувались, якщо необхідно, прийняти відповідні заходи щодо їх корекції.

Педагогічна цінність контролю заключається і в тому, що він дає всебічну інформацію про знання (повнота, глибина, усвідомлення, міцність, дієвість) та вміння учнів і дозволяє оцінити ефективність навчальної роботи кожного з них.

Щоб контрольна функція управління навчальним процесом була ефективною, контроль не повинен «давити». Практичний менедж­мент так формулює основні принципи контролю:

1) контроль здійснюється не стільки за результатами, скільки за процесом;

2) так як контроль — річ не дуже приємна, він повинен бути турботливим;

3) важливо відмічати гарно зроблену роботу, а не тільки звер­тати увагу на недоліки;

4) контроль — не ціль, а інструмент управління;

5) контроль потрібен там, де він потрібен [44].

В науково-педагогічній літературі виділяють такі складові ком­поненти контролю:

• принципи контролю за успішністю — пред'явлення єдиних вимог, об'єктивності, всебічності, систематичності, системності, індивідуального характеру контролю, адекватності оцінних суджень з боку викладача та учнів, диференційованого контролю, гласності, виховного характеру за знаннями, уміннями, навичками учнів;

• функції контролю, серед яких виділяють контрольну, навчаль­ну, виховну, організаторську, розвиваючу, стимулюючу, управлі­нську, діагностичну, прогностичну функції;

• методи контролю — спосіб спільної діяльності учителя і учнів з метою виявлення досягнень учнів в даний момент навчання, який може бути: усним, письмовим; практичним; програмованим тощо;

• форми контролю — спосіб організації контролю (спосіб пред'явлення методу контролю), який може бути як усне чи пись­мове опитування, колоквіум, семінар, залік, іспит тощо;

• види контролю: попередній (вихідний), поточний, тематич­ний, підсумковий.

Кожний вид контролю вирішує свої дидактичні завдання і має свої позитивні якості, тому їх не можна замінювати один одним.

Поряд із контролем якості навчання слід розглянути і оцінку, яка має два аспекти:

1) оцінка як процедура оцінювання якої-небудь дії (діяльності);

2) оцінка як вираження в умовних знаках-балах, а також в оцін­них судженнях вчителя ступеня засвоєння учнями знань, умінь, навичок, встановлених програмою.

Все більш актуальною в процесі навчання стає самооцінка як один з компонентів діяльності, пов'язаний не з виставленням собі оцінок, а з процедурою оцінювання, характеристикою процесу ви­конання завдань, його плюсами та мінусами.

Контроль якості навчання з образотворчого мистецтва здійс­нюється через поточне оцінювання результатів діяльності на уро­ках; тематичне оцінювання — на основі залікових тематичних робіт (на яке виділяється два чи, при необхідності, більше уроків); підсум­кове оцінювання (семестрове) — на підставі тематичних атестацій.

Залікові тематичні роботи можуть здійснюватися у вигляді:

• практичної роботи;

— зображення композицій на великому форматі (АЗ);

— залікових уроків наприкінці теми;

— рефератів та дослідницької роботи за темою, що вивчається;

— заліку у формі індивідуальної чи групової практичної роботи;

— культурологічних ігор-заліків за змістом вивченого матеріалу;

— захисту власних проектів учнів та ін. Оцінювання навчальних досягнень учнів відбувається відпові­дно до рівня засвоєння навчального матеріалу:

— І рівень — початковий (пізнавальний), на якому учень розпіз­нає та відтворює окремі факти, елементи об'єктів при повторному

сприйнятті раніше засвоєної інформації про них, або дій з ними. Оцінювання на цьому рівні відбувається в межах від 1 до 3 балів;

— II рівень — середній (репродуктивний), на якому учнем здійс­нюється репродуктивна дія (копія) шляхом самостійного відтворен­ня і застосування інформації про раніш засвоєну основу для вико­нання відомої дії у типовій ситуації. На цьому рівні учень може одержати від 4 до 6 балів;

— III рівень — достатній (конструктивно-варіативний). У цьому випадку відбувається суб'єктивно нова інформація в процесі само­стійної побудови або трансформації відомої основи для виконання нової дії у нетиповій ситуації. Оцінка навчальних досягнень учнів визначається від 7 до 9 балів;

— IV рівень — високий (творчий). Результатом діяльності на цьо­му рівні є самостійне конструювання орієнтаційної основи дії (знан­ня-трансформації), в процесі цієї діяльності створюється об'єктив­но нова інформація. Відповідна оцінка на цьому рівні — від 10 до 12 балів.

При оцінюванні практичних робіт необхідна комплексна оцін­ка, яка містить такі критерії за якістю:

— розкриття та відповідності теми, що вивчається;

— наявність ідеї та образу, що розкривається;

— якість композиції, відповідно до вивчених правил та законо­мірностей;

— якість володіння засобами та техніками образотворчого мис­тецтва, на які був націлений навчальний матеріал.

Хотілося б звернути увагу на те, що наслідком правильно орга­нізованої перевірки знань є об'єктивне оцінювання, яке є міцним засобом стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів. Головною умовою позитивного стимулювання є успіх у діяльності. Основним об'єктом стимулювання є потреби і пов'язані з ними мотиви самовираження, самоствердження, спілкування, одержан­ня позитивних вражень, пізнання себе у діяльності та ін. Тому вся­ка оцінка виступає ще і мірою стимулювання чи антистимулювання, в залежності від того, спонукає вона до успіху чи веде до невдачі і небажання навчатися [47, с. 105-106].

Застосування сучасних моделей та методик організації й прове­дення контролю вимагають високого рівня науково-методичної підготовки та професійної майстерності викладача, тому впровад­ження науково обгрунтованого контролю мусить стати стимулом підвищення професійного рівня всього педагогічного колективу.

Дата добавления: 2014-01-07