Поняття небезпеки, безпеки, таксономії, ризику – їх взаємозв'язки

Основні завдання науки про безпеку людини

Мета безпеки людини - охороняти життєве ядро людини від критичних, поширених усюди загроз без перешкод довгостроковому існуванню та діяльності самої людини.

Види загроз:

· критичні - втручаються у види діяльності та функції життєвого ядра людини;

· поширені - великомасштабні періодичні небезпеки;

· прямі - наприклад, геноцид або громадянська війна;

· опосередковані - наприклад, нестача інвестицій або фінансовий колапс.

Декларація, ухвалена 5-ю Всесвітньою конференцією із запобігання й управління ушкодженнями, що відбулася в Нью Делі (Індія) 8 березня 2000 р., спираючись на підхід визначення прав людини, визначає відповідальність за безпеку на всіх рівнях – від індивіда до великих політичних і економічних систем.

Мета безпеки - встановити постійний стан пильності та розробити механізми контролю небезпеки на безперервній основі. Вона включає запобігання й управління нанесенням шкоди як фізичної, так і психологічної індивідам і суспільству, наскільки вони вміщуються в понятті «безпека людини», яке обговорюється Радою Безпеки ООН.

Небезпеки - основ­ний чинник негативного впливу на людину та життєве середовище, і саме їх властивостями визначається безпека її життєдіяльності. Тому вивчення небезпек є основним завданням предмету «Безпека життєдіяльності». Небезпека - це наслідок дії окремих факторів на людину.

У відповідності із системою стандартів безпеки праці (ССБП) розділяються небезпечні та шкідливі фактори:

під небезпечними розуміють фактори, дія яких, в певних умовах, призводить до травми або іншого різкого погіршення здоров’я.

шкідливими факторами є такі – дія яких, при різних умовах, призводить до захворювання та зниження працездатності.

Між небезпечними та шкідливими факторами немає принципової різниці. Один і той самий фактор у залежності від величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим. Небезпечними та шкідливими факторами можуть бути предмети, засоби, продукти праці, дії, природно-кліматичне середовище (грози, повені, флора, фауна), люди.

Потенціалом фактор визначається з кількісної сторони, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.

Якість фактора відображає його специфічні особливості, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частковий склад шуму, вид електричного струму.

Простір, вякому постійно діють або періодично виникають небезпечні і шкідливі виробничі фактори, називають небезпечною зоною.

Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, на протязі всього трудового стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров"я, що виявляються сучасними методами досліджень у процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

За структурою всі фактори поділяють на прості (струм, токсичність), складні та похідні (аварії, пожежі, вибухи).

До активних факторів відносять ті, які можуть діяти на людину через різні види енергії.

Фактори активної групи підрозділяються на підгрупи:

- механічні;

- термічні;

- електричні;

- хімічні;

- біологічні;

- психофізичні.

До пасивно-активної групи відносяться фактори, які проявляються внаслідок дії самої людини: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя і нерівності поверхонь, а також уклонні підйоми.

До групи пасивних факторів відносяться ті, які проявляються опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність конструкцій, підвищені навантаження на механізми і машини та ін. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи, аварії.

Уні­версальними засобами при вивченні питань з БЖД є системно-структурний підхід і системний аналіз, які можна застосовувати для будь-якої галузі знань. Але ця наука тим і відрізняється від інших, що має власний оригінальний апарат досліджень. Теорія ризику – це один із перших і основних методологічних засобів оцінки та характеристики небезпек, що дає можливість вважати його одним із методів досліджень галузі знань «Безпека життєдіяльності».

З позицій БЖД ризик є критерієм реалізації небезпеки у просторі та часі, а також якісним критерієм шкоди. Якщо бути абсолютно точним, то в цьому випадку треба говорити про відносні показники шкоди. Тому в дисципліні «Безпека життєдіяльності» прийнято наступне визначення ризику.

Е = n / N

Ризик - це відношення кількості небезпечних подій із заподіяною шкодою (n) до максимально можливої їх кількості за певний проміжок часу (N):

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає мак­симальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — макси­мальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарсь­кої діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматиз­му зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 2005р. в Україні загинула у побутовій сфері 68 271 людина. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50 100 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смер­тельних випадків у побутовій сфері 2005р. становило:

R = 68 271 /50 100 000 = 0,001362 = 1,362 • 10^-3 = 1362 • 10^-6

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона гро­мадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули 2005р. 1 362 особи. В охороні праці для характеристики рівня травматизму використовується коефіцієнт частоти (К_ч), який показує кількість трав­мованих чи загиблих на 1000 працюючих. Якщо його використати для наведеного прикладу, то можна сказати, що коефіцієнт частоти смер­тельного побутового травматизму в Україні 2005 р. становив 1,362.

Таблиця 1.1. містить статистичні дані про загальну кількість населення України, чисельність працюючих, кількість загиблих та травмованих на виробництві і в побуті у 2004 -2005 роках. Аналізуючи наведені в цій таблиці дані, робимо висновок, що рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму, що на один смертельний нещасний випадок припадає 30 нещасних випадків, які закінчуються травмою. Використовуючи інші дані, мож­на визначити ризик травматизму від окремих джерел небезпеки в різних галузях виробництва чи в різних країнах. У 1998-2005 роках в Україні від нещасних випадків невиробни­чого характеру загинули 567,5 тис. осіб. Від травматизму на транспорті померло близько 76 тис. осіб, майже 82 тис. осіб загинули від отруєнь, 108 тис. осіб покінчили життя самогубством, від насильниць­ких дій постраждали 50,8 тис. осіб, 37,3 тис. осіб утопилися і 12,7 тис. осіб загинули при пожежах».

Поділивши ці значення на 8, ви знайдете середню кількість людей, які гинули від нещасних випадків різного характеру в період 1998-2005 років, а знаючи кількість населення, можна знайти ризик таких смер­тельних випадків у нашій країні.

Дата добавления: 2014-01-07