Лекція № 3

Інтернет-аукціони

Особливістю Інтернет-аукціонів, або мережевих аук­ціонів, є те, що вони проводяться в мережі Інтернет з допомогою спеціального програмного забезпечення (ба­зи даних), встановленого на сайті організатора торгів. У 1998 р. в американських мережевих аукціонах купів­лю здійснили 1,2 млн. осіб. За прогнозами, у 2002 р. це число зросте в п'ять разів — до 6,5 млн., що дасть змо­гу мережевим аукціонам стати незалежною сферою роз­дрібної торгівлі. Інтернет-аукціони дають користувачам можливість не тільки реалізувати товари і послуги че­рез Інтернет, а й здійснювати їх тестові продажі. Значна кількість компаній використовують їх як інструмент маркетингової оцінки, з допомогою якого можна визна­чити розмір початкового попиту і ринкову ціну для но­вого продукту.

Організація роботи Інтернет-аукціонів мало чим від­різняється від звичайних. У торгах беруть участь дві сторони — продавець і покупець (покупці). Організатори аукціону найчастіше стягують певну плату за виставлення товару на торги.

Для того щоб брати участь у торгах, користувачу необхідно зареєструватися на сайті. При цьому він запов­нює запропоновану йому Web-форму. До неї можуть входити особисті й адресні дані, реквізити пластикової картки тощо.

Web-форма — інтерактивна частина Web-сторінки з елементами керування (кнопками, прапорцями, списками), через яку здійснюється зв'язок користувачів Інтернет інформаційними ресурсами мережі.

Як правило, загальний список торгів (лотів) розбитий на тематичні підкатегорії (автомобілі, комп'ютерні комплектуючі, книжки тощо), що полегшує пошук необхідного товару. Вибравши бажаний лот, користувач входить в інформаційне вікно, де може отримати додаткові дані про товар (місцезнаходження продавця і відгуки про нього, номер лота тощо). Там він може розмістити свою пропозицію. Після цього потенційний покупець несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед продавцем і організаторами аукціону (здебіль­шого це стосується його платоспроможності). Якщо по­купець або продавець не виконує зобов'язань, до нього застосовують певні санкції — попередження, недопуск до торгів тощо.

Покупцю, який переміг в аукціонних торгах, пові­домляється про це електронною поштою або по телефо­ну, при цьому він отримує дані про те, як оплатити й отримати куплений товар. Продавець, у свою чергу, отри­мує повідомлення, в якому вказано, як він може зв'яза­тися з користувачем, що купив його лот.

Звичайно, беручи участь в аукціонних торгах, обидві сторони несуть певні ризики (наприклад, покупець мо­же оплатити неіснуючий товар). Для зниження рівня ризиків рекомендується застосовувати деякі прийоми перевірки надійності свого опонента.

На багатьох Інтернет-аукціонах: еВау — найбільшо­му Інтернет-аукціоні в світі (www.ebay.com), на «Моло­ток» (www.molotok.ru) діє система рейтингових оцінок учасників торгів: переможець аукціо­ну і продавець виставляють один одному оцінки, які відображають їх ставлення до контрагента. Рейтинг є важливим показником, який свідчить про на­дійність і чесність користувача.

Перед укладенням контракту рекомендовано вста­новити контакт з контрагентом (для цього найчастіше вказується адреса електронної пошти) і особисто вирі­шити всі суперечливі питання.

Покупець і продавець повинні мати уявлення про ринкову ціну товару, який купується, в іншому разі, за­нурившись у конкурентну боротьбу, вони можуть забу­ти про власну зацікавленість, вигоду і встановити зани­жені ціни або переплатити за товар, який сподобався,

У жовтні 2000 року українським порталом Gala.net спільно з російською компанією «Ставка.Ру» було оголошено про відкриття першого українського Інтернеті-аукціону. Адреса цього аукціону в Інтернет; — www.galamarket.stavka.ru. Його відвідувачі мають можливість вибрати товар на будь-який смак, встановивши при цьому власну вартість цьо­го товару. Більш ніж в тридцяти розділах розміщена різноманітна продукція: книги, подарунки, ювелірні прикраси, автомобілі, нерухомість, антикваріат. Будь-хто має змогу розташувати на сторінках каталогу свій лот. Оголосивши початкову вартість, продавцю слід почекати до закінчення торгів, після чого на його елект­ронну адресу надійде лист з реквізитами покупця, який запропонує найвищу ціну.

Інтерактивне банківське обслуговування

Діяльність банків в Інтернет

Основними функціями комерційних банків є:

— посередництво в платежах («поштова» функція);

— фінансове посередництво першого типу (фінансо­ве інтермедіанство): кредит-депозит; купівля-продаж цінних паперів і валюти;

— фінансове посередництво другого типу (фінансо­ве мідельменство) — розміщення цінних паперів емі­тента на ринку (банк може бути емісійним платіжним агентом або андерайтером).

Від якості й різноманітності цих послуг залежить стан економіки загалом, ступінь задоволення клієнта і рівень прибутку самого банку. Сучасні Інтернет-технології дають змогу банкам частину своїх послуг перевес­ти на новий рівень, привертаючи нових клієнтів і зни­жуючи витрати на їх обслуговування. Усі платежі, що здійснюються в мережі між продавцем і покупцем, по­в'язані з банківськими структурами. Останнім часом для організації платежів між сторонами банки надають клієнтам можливість доступу до свого рахунка через ІНТЕРНЕТ.

Однак діяльність банків у мережі не обмежується організацією платіжних систем в Інтернет і забезпе­ченням прямого доступу до рахунка. Деякі з них на­дають брокерські послуги (Інтернет-трейдинг) і забез­печують можливість отримання кредиту безпосеред­ньо через Інтернет (фінансове посередництво першого типу). Що стосується фінансового посередництва дру­гого типу, то й тут теоретично можлива присутність банків в Інтернет у формі розповсюдження інформації про ІРО (Initial Public offering — первинну пропози­цію компанії щодо продажу своїх акцій, коли їй потріб­но зібрати капітал) і організації первинного ринку з продажів акцій через мережу.

Інтернет-банкінг і РС-банкінг

Прийнято ототожнювати поняття послуги Інтернет-банкінгу з наданням клієнту можливості прямого до­ступу до банківського рахунка через Інтернет з допомо­гою звичайного комп'ютера і з використанням стан­дартного браузера.

Інтернет-банкінг — можливість здійснювати всі стандартні опе­рації, до яких може вдаватися клієнт в офісі банку (за винятком операцій з готівкою) через Інтернет.

Інтернет-банкінг надає користувачам такі можливості:

— здійснювати всі комунальні платежі (за електро­енергію, газ, телефон, теплопостачання, квартплату);

— оплачувати рахунки за зв'язок (ІР-телефонія, стільниковий і пейджинговий зв'язки, Інтернет) й інші послуги (супутникове телебачення, освіту тощо);

— здійснювати грошові перекази, в тому числі в іноземній валюті, на будь-який рахунок у будь-якому банку;

— переказувати кошти по рахунках за товари, в тому числі придбані через Інтернет-крамниці;

— купувати і продавати іноземну валюту;

— поповнювати або знімати грошові кошти з рахун­ків пластикової картки;

— відкривати різноманітні види рахунків (терміно­вий, ощадний, пенсійний) і вкладати на них кошти;

— одержувати виписки про стан рахунка за певний період у різноманітних форматах;

— одержувати інформацію про платежі, які надійшли в режимі реального часу;

— одержувати інформацію про здійснені платежі та за необхідності відмовлятися від неоплаченого платежу;

— отримувати інші послуги: передплачувати журна­ли і газети, брокерське обслуговування (купівля-продаж цінних паперів), створювати інвестиційний портфель, бра­ти участь у формуванні пайових фондів банку, у торгах.

Банки під час переходу на надання послуги Інтернет-банкінгу можуть використовувати свою стару систему РС-банкінг.

РС-банкінг — послуга, за якої з допомогою комп'ютера із спе­ціальним програмним забезпеченням і модему клієнт під'єднується до спеціальної банківської системи типу «клієнт-банк» для управління своїм рахунком.

Однак при цьому переході слід брати до уваги кіль­ка особливостей:

1. Послуга Інтернет-банкінгу здійснюється з вико­ристанням іншого протоколу зв'язку, ніж РС-банкінг.

2. Слід посилювати безпеку передавання інформації. Незважаючи на те, що сучасні програми-браузери забез­печують значний рівень безпеки зв'язку, його недостат­ньо для ведення фінансової діяльності через мережу. То­му багато банків пропонують клієнтам встановити додат­кові програмні модулі криптографічного захисту передачі інформації. Всі вони, як правило, засновані на викорис­танні електронного цифрового підпису.

3. Система повинна забезпечувати можливість здійснен­ня трансакцій в умовах електронної комерції, тобто мож­ливість оплати товарів або послуг, придбаних в Інтернет.

— Послуга Інтернет-банкінгу має декілька переваг порів­няно з послугою РС-банкінгу. Клієнту не потрібно теле­фонувати до модемного пулу банку, достатньо мати вихід в Інтернет. І найголовніше: клієнту не потрібне спеціаль­не програмне забезпечення на його комп'ютері. Всі необ­хідні операції й платежі він може здійснювати з допомо­гою браузера під час заповнення стандартних Web-форм.

Схема підключення клієнта до системи Інтернеті-банкінгу проста. Для цього достатньо мати доступ до гло­бальної мережі, встановлену на комп'ютері програму-браузер типу МS Internet Explorer; укласти угоду з пев­ним банком, який надає таку послугу, на обслуговування в системі Інтернет-банкінгу; зареєструватися і підклю­читися до системи через мережу.

Системи Інтернет-банкінгу, які діють в українському і російському сегментах мережі, як правило, складаються з банківської частини — програмних засобів і обладнання, встановлених у банку, і клієнтської частини — таких са­мих засобів і обладнання, встановлених у клієнтів банку.

Приклади Інтернет-банкінгу

Інтернет-банкінг — необхідний різновид послуг, які надають західні банки. На сайті банку Ваnk of America перші посилання — на можливості он-лайнового бан­ківського обслуговування своїх клієнтів.

Пропонується демонстрація можливостей банку в цій галузі та реєстрація в системі он-лайнового банкінгу. Банк підтримує он-лайновий банкінг як найпростіший, швидкий і зручний спосіб спілкування з банком кінце­вого користувача. Клієнт тут може:

— простежити за рухом коштів на своєму рахунку, перевірити залишки на ньому;

— перевірити, які рахунки оплачені; знайти певний з них, переглянути здійснені трансакції, зробити це у зручних екранних формах;

— завантажити дані про свій рахунок в спеціалізо­ване програмне забезпечення типу Quicken or Microsoft Money, призначене для керування персональними фі­нансами;

— зробити перекази коштів;

— оплатити виписані чеки, скласти розклад і пере­глянути журнал оплати чеків;

— оплатити електронні рахунки;

— налагодити систему електронного банкінгу «під себе» — будь-звідки, де є доступ до Інтернет, клієнт має змогу змінити персональні дані, свій пароль, зробити за­пит для припинення платежів тощо;

— отримати через мережу з допомогою електронної пошти поради фахівців банку щодо управління рахун­ком.

Система «Інтернет Клі­єнт-Банк» «Приватбанку» (www.privatbank.ua). З її до­помогою корпоративні клієнти, уклавши відпові­дну угоду з банком, мають можливість керувати сво­їм рахунком через Інтернет, а саме — здійснювати підго­товку внутрішньодер­жавних і міжнародних платежів і відправляти їх до банку в он-лайновому ре­жимі;

— отримувати в будь-який час виписки щодо стану рахунка;

— вести архів платіжних документів за певний пе­ріод з можливістю перегляду, копіювання, отримання звітних форм.

Дата добавления: 2014-01-07