Кредитні Інтернет-системи

Системи платежів для електронної комерції

Лекція №4.

Для практичної реалізації схем електронної комерції необхідні підтримуючі механізми, насамперед ефективні системи платежів в Інтернет.

Платіжна система в Інтернет — система здійснення розрахун­ків між фінансовими установами, бізнес-організаціями та Інтернет-користувачами в процесі купівлі-продажу товарів і по­слуг через Інтернет.

Саме платіжна система дає змогу перетворити Інтернет-службу з оброблення замовлень або електронну віт­рину на повноцінну крамницю з усіма стандартними атрибутами: вибравши товар або послугу на сайті про­давця, покупець може здійснити платіж, не відходячи від комп'ютера.

У системі електронної комерції платежі здійсню­ються за дотримання низки умов:

— конфіденційність: під час проведення платежів через Інтернет дані покупця (наприклад, номер кредит­ної картки) відомі тільки установам, які мають на це законне право;

— збереження цілісності інформації: інформацію про купівлю ніхто не в змозі змінити;

— автентифікація: покупці та продавці повинні бути впевнені, що всі сторони, які беруть участь в угоді, є тими, за кого вони себе видають;

— багатоваріантність засобів оплати: можливість оплати будь-якими доступними покупцю платіжними засобами;

— авторизація: процес, під час якого вимога на про­ведення трансакції схвалюється або відхиляється пла­тіжною системою. Це дає змогу визначити наявність ко­штів у покупця;

— гарантії ризиків продавця: здійснюючи торгівлю в Інтернет, продавець потерпає від безлічі ризиків, пов'яза­них з відмовами від товару і несумлінністю покупця. Мас­штаби ризиків повинні бути узгоджені з провайдером платіжної системи й іншими установами, включеними до торговельних ланцюжків, шляхом спеціальних угод;

— збереження таємниці: захист повідомлень від не­санкціонованого перегляду;

— мінімізація плати за трансакцію: плата за об­робку трансакцій замовлення і оплати товарів входить до їх вартості, тому зниження ціни трансакції збільшує конкурентоспроможність продавців. Трансакція повин­на бути оплачена в будь-якому випадку, навіть за від­мови покупця від товару.

Трансакція — операція, угода, яка супроводжується взаємними поступками агентів; банківська операція.

Усі платіжні Інтернет-системи, залежно від способу розрахунків, поділяють на:

— кредитні (які працюють з кредитними картками);

— дебетові (які працюють з електронними чеками і цифровою готівкою).

Кредитні електронні платіжні системи є аналогами звичайних систем, які працюють з кредитними картка­ми. Різниця полягає лише в тому, що всі трансакції здійс­нюються через Інтернет, що потребує додаткових засобів безпеки та автентифікації. Йдеться про кредитні картки та банкомати.

Кредитна картка — банківська платіжна картка, яка показує, що її власнику відкритий кредит.

Банкомат — електронно-механічний пристрій, який надає мож­ливість власнику банківської платіжної картки при введенні пер­сонального ідентифікаційного номера (РIN) отримувати готівку.

У здійсненні платежів через Інтернет з допомогою кредитних карток беруть участь:

1. Покупець: клієнт, що має комп'ютер з WEB-браузером і доступом до Інтернет.

2. Банк-емітент: тут знаходиться розрахунковийрахунок покупця — картрахунок. Банк-емітент випускає картки і є гарантом виконання фінансових зобов'язань клієнта.

3. Продавці: це сервери електронної комерції,на яких створені й підтримуються каталоги товарів і по­слуг та приймаються замовлення клієнтів на купівлю.

4. Банки-еквайєри: банки, які обслуговують продав­ців. Кожен продавець має єдиний банк, у якому відкрито його розрахунковий рахунок.

5. Платіжна система в Інтернет: електронні компо­ненти, що є посередниками між іншими учасниками пла­тіжної системи.

6. Традиційна платіжна система: комплекс фінан­сових і технологічних засобів для обслуговування бан­ківських карток певного типу. Її завдання: забезпечен­ня використання карток як засобів платежу за товари і послуги, користування банківськими послугами, здійс­нення взаємозаліків тощо. Її учасниками є фізичні та юридичні особи, об'єднані відносинами з використання кредитних карток.

7. Процесінговий центр платіжної системи: установа, що забезпечує інформаційну й технологічну взаємодію між учасниками традиційної платіжної системи.

8. Розрахунковий банк платіжної системи: кредит­на установа, яка здійснює взаємозаліки між учасниками платіжної системи за дорученням процесінгового центру.

1. Покупець в електронній крамниці формує кошик товарів і обирає засіб оплати кредитна картка.

2. Параметри кредитної картки (номер, ім'я влас­ника, дата закінчення чинності) повинні бути передані платіжній системі в Інтернет для подальшої авториза­ції. Це може бути зроблено двома шляхами:

1) параметри картки вводяться на сайті крамниці, після чого передаються платіжній системі в Інтернет;

2) параметри картки вводяться на сервері платіж­ної системи.

Другий шлях має перевагу: відомості про картки не залишаються в крамниці, і, відповідно, знижується ри­зик отримання їх третіми особами або шахрайства продавців. Однак і в тому, і в іншому разі під час переда­вання реквізитів кредитної картки все ж існує можли­вість їх перехоплення. Щоб уникнути цього, дані під час передавання шифруються.

Шифрування знижує можливості перехоплення да­них в мережі, тому зв'язки типу Покупець — Прода­вець, Продавець — Платіжна система в Інтернет, Поку­пець — Платіжна система в Інтернет; бажано здійснюва­ти з допомогою захищених протоколів.

3. Платіжна система в Інтернет передає запит на ав­торизацію традиційній платіжній системі.

4. Наступний крок залежить від того, чи підтримує банк-емітент он-лайнову базу даних (БД) рахунків. За наявності он-лайнової бази даних рахунків у банку-емітенті Процесінговий центр передає йому запит на ав­торизацію картки і після цього отримує його результат.

5. результат авторизації передається платіжній системі в Інтернет.

6. Крамниця одержує результат авторизації.

7. Покупець одержує результат авторизації через крамницю або безпосередньо від платіжної системи в Інтернет.

8. За позитивного результату авторизації:

- крамниця надає послугу або відвантажує товар.

- гроші перераховуються на рахунок крамниці.

Отже, основною кредитних схем є використання кредитних карток при разових чи багаторазових покупках.

Дебетові Інтернет-системи.

Існує два види дебетових Інтернет-систем – електронні чеки і електронні гроші.

Електронні чеки – аналог звичайних паперових чеків; доручення платника своєму банкові перерахувати гроші зі свого рахунку на рахунок одержувача платежу.

Здійснення платежів відбувається в декілька:

1. Платник виписує електронний чек, підписує електронним підписом і пересилає його одержувачу.

2. Чек подається до оплати платіжній системі і відбувається перевірка електронного підпису.

3. У разі підтвердження її справжності постачається товар або надається послуга. З рахунка платника гроші перераховують на рахунок одержувача.

Простота схеми здійснення платежів, на жаль, компенсується труднощами її впровадження в пострадянськких країнах. Тут чекові схеми поки що не поширені і не мають сертифікаційних центрів.

Сертифікаційний (посвідчувальний) центр — сховище цифрових сертифікатів.

Сертифікаційні центри забезпечують автентифікацію, яка гарантує, що ніхто не зможе згенерувати ключі

Електронні гроші (електронна готівка) — система оплати това­рів і послуг шляхом передавання числових даних від одного ком­п'ютера до іншого.

Електронні гроші цілком копіюють реальні гроші. При цьому емітент випускає електронні аналоги реаль­них грошей, які називаються в різних платіжних систе­мах по-різному (наприклад, купони). Далі вони купу­ються користувачами, які з їх допомогою оплачують при­дбані товари і послуги, після чого продавець погашає їх у емітента. При емісії кожна грошова одиниця засвід­чується електронною печаткою, яка перевіряється струк­турою, що їх випустила перед погашенням.

Усі номери цифрових грошей унікальні. Вони випу­скаються емітентом і являють собою певну суму реаль­них грошей.

Особливість фізичних грошей — їх анонімність, тобто на них не вказано, хто і коли їх використав. Деякі системи дають змогу покупцю отримувати електронну го­тівку так, щоб не можливо було простежити зв'язку між дим і грошима. Це здійснюється з допомогою схеми «СЛІПИХ» ПІДПИСІВ.

Сутність ідеї «сліпого» цифрового підпису в тому, що той, хто підписує інформацію, бачить її лише в необ­хідній йому частині, але своїм цифровим підписом за­віряє справжність усієї інформації: емітент бачить но­мінал купюр, а не їх серійні номери, що відомі лише їх власнику. При цьому математично точно доводиться, що таким «сліпим» підписом гарантується справжність усього вмісту купюри з тією надійністю, що й звичай­ним цифровим підписом.

Слід ще зазначити, що при використанні електрон­них грошей немає необхідності в автентифікації, оскіль­ки система заснована на випуску грошей в обіг перед їх використанням.

1. Покупець заздалегідь обмінює реальні гроші на електронні. Зберігати електронну готівку клієнт може двома способами:

— на жорсткому диску комп'ютера;

— на смарт-картках.

Смарт-картка — картка з інтегральною схемою і мікропроцесо­ром, здатним виконувати розрахунки; зберігає електронні гроші.

Псування диска або смарт-картки обертається втра­тою електронних грошей.

Різні платіжні системи пропонують різні схеми об­міну реальних грошей на електронні. Деякі відкривають спеціальні рахунки, на які перераховуються кошти з рахунка покупця в обмін на електронні купюри. Деякі банки самі можуть бути емітентами електронної готівки. При цьому вона емітується тільки на запит клієнта з її наступним перерахуванням на комп'ютер або смарт-картку цього клієнта і зняттям грошового еквіваленту з його рахунка.

Під час реалізації схеми «сліпого» підпису покупець сам створює електронні купюри і пересилає їх до банк де при надходженні реальних грошей на рахунок вод) завіряються печаткою і повертаються клієнту.

2. Покупець перераховує на сервер продавця електронні гроші за придбаний товар або послугу.

3. Гроші надаються емітенту, який перевіряє їх справжність.

4. У разі справжності електронних купюр рахунок продавця збільшується на суму купівлі, а покупцю відвантажується товар або надається послуга.

Емітувати електронну готівку можуть як банки, так і небанківські організації. Однак досі не вироблено єдиної системи конвертування різних видів електронних грошей. Тому тільки самі емітенти можуть гасити ви­пущену ними електронну готівку.

CyberCash і DigiCash — найпоширеніші у світі сис­теми електронної готівки.

Система Моndex, заснована на використанні смарт-карток, належить відомому світовому емітенту МаsterCard. Ця технологія перетворює гроші ще на один різновид готівки. Гроші емітуються на картку власни­ка, а потім знімаються у місцях продажів, переносяться з картки на картку і приймаються в будь-якій країні світу, яка приєдналася до системи Моndex.

Гроші, виплачені у Моndex, на відміну від усіх інших смарт-систем, не авторизуються. Анонімність пла­тежу повна. На жаль, у багатьох країнах поки що забо­ронені великі анонімні платежі.

Проект «Інтернет-картка». «Приватбанк» впровадив перше в Україні просте, ефективне, доступне для всіх рішення електронної комерції — Інтернет-картка. Це реальна, повноцінна дебетова картка. Відкрити таку картку в «Приватбанку» можна за добу, сплативши 26 доларів, з яких 5 доларів — власне послуга, 20 — мінімальна сума, яку потрібно покласти на картковий рахунок (її можна витрачати на покупки в Інтернет) і 1 долар — щомісячна плата за обслуговування картрахунка. До послуг її власника усі можливості повноцін­ної пластикової картки (але її не можливо потримати в руках). У разі втрати картки всі трансакції по картці банк припиняє. Можна зняти з неї залишок коштів і відкрити нову. Вся процедура займе добу.

Можна поповнювати свій картрахунок у будь-який час і витрачати з нього будь-які суми. Є засоби перека­зу коштів на картрахунок власника картки із-за кордо­ну. Якщо потрібна готівка, її можна отримати в тому відділенні, де відкривалася віртуальна картка. Вартість послуги — 1% від суми на картці. За заявою власника банк може перевести кошти з віртуальної на реальну пластикову картку, і можна буде отримати готівкові кош­ти в банкоматі в будь-якій країні світу. Всі операції по картці — конфіденційні.

Однак Інтернет-картка дещо однобока. Витрачати з неї гроші можна без проблем, одержувати на неї кошти як оплату за товари і послуги складно. Зрозуміло, уні­версальним засобом для вирішення усіх проблем елект­ронних платежів Іп'Ьегпеі-картка бути не може. Але от в поєднанні з існуючими сьогодні платіжними Інтернет-системами вона може стати серйозним інструментом ведення бізнесу (наприклад, із системою WebMoneyTransfer).

Ще одна важлива ознака Інтернет-картки — її до­ступність будь-якій людині. Вартість найдешевшої пла­стикової картки понад 100 доларів. А повноцінної — від 1000 доларів. Це найпростіший, найдешевший і найоперативніший спосіб платежів у вітчизняному Інтернет.

Дата добавления: 2014-01-07